к.
психол. н., доц. Ящишина Ю. М.
Донбаська державна машинобудівна академія
ОБЃРУНТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО
СУПРОВОДУ ПРОЦЕСУ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Психічне здоров'я у сучасних умовах виступає значущою умовою як досягнення успіхів у
навчально-виховному процесі вищого закладу освіти, так і розвитку особистості у
цілому. Відсутність належного здоров'язберігаючого освітнього простору дуже часто
стає причиною погіршення здоров'я, втрати інтересу до навчання, внутрішніх
конфліктів тощо. Вирішення цього завдання потребує побудови освітнього процесу
з урахуванням здоров'язберігаючих принципів та технологій, покращання якості
психогігієнічного виховання молоді. Це, насамперед, передбачає створення належного
психолого-педагогічного супроводу процесу сприяння розвитку психічного здоров'я
студентської молоді під час навчання у виші. Тому актуальними є пошук
нових підходів освітньої діяльності, розробка інноваційних технологій,
спрямованих на збереження та розвиток психічного здоров'я студентства.
Під психолого-педагогічним супроводом процесу
розвитку психічного здоров'я студентської молоді розуміємо діяльність
психологів разом із соціальними педагогами, викладачами, кураторами,
вихователями, адміністрацією вищого закладу освіти, орієнтовану на створення
оптимальних соціально-психологічних умов з метою сприяння розвитку та
самореалізації особистості, що заснована на принципах гуманістичного ставлення
до особистості студента та індивідуальнісного підходу.
Основними завданнями психолого-педагогічного супроводу процесу розвитку психічного здоров'я
психічного здоров'я студентської молоді є розвиток гармонічної, здорової,
соціально успішної особистості майбутнього фахівця; полегшення адаптації
першокурсників до умов вищого закладу освіти; виявлення проблем, що впливають
на студентське життя; сприяння позитивному подоланню труднощів, які виникають у
студентів під час навчання тощо.
Аналізуючи
методологічні напрацювання щодо системи розвитку психічного
здоров'я студентів, можна зазначити основні
напрями роботи психолога:
-
профілактичний
(удосконалення процесу вибору професії, регулярне проведення
скрінінг-досліджень, психогігієнічне навчання та психологічне консультування);
-
організаційний
(виявлення груп ризику психічної дезадаптації, з'ясування основних умов
формування психопатологічних особливостей, запобігання впливу факторів ризику);
-
лікувально-діагностичний
(проведення діагностичних та психотерапевтичних заходів).
Базовими умовами
оптимальної побудови психолого-педагогічного супроводу процесу розвитку
психічного здоров'я студентської молоді є вибір адекватних засобів (методів,
програм, методик, технологій, форм проведення занять тощо) з урахуванням
соціальних факторів навколишнього мікросередовища.
Найпоширенішими формами
роботи, спрямованими на розвиток психічного здоров'я студентів навчальних закладів вищої освіти є
тренінги (саморегуляції; адаптації першокурсників; навчання поведінки в
стресовій ситуації тощо) та аутотренінги; психотерапевтична допомога та
консультування; кризова допомога (телефон довіри); психологічні клуби;
реалізація освітянських програм (наприклад, вузівський спецкурс, програми
здоров'язбереження молоді) тощо. Результати такої роботи свідчать про
поліпшення психологічного самопочуття; позитивні зміни в емоційній сфері,
самовідношенні; зниження рівня тривожності; підвищення стресостійкості, зняття
комунікативних бар'єрів, появу нових позитивних поведінкових реакцій,
задоволеність роботою.
З метою сприяння розвитку
психічного здоров'я в студентському віці нами була розроблена комплексна програма сприяння розвитку
психічного здоров'я студентської молоді, яка має психопрофілактичну та
психокорекційну спрямованість. У розробленій програмі обґрунтовано
актуальність, мету, задачі, розкрито принципи підбору змісту програми, основні
методи та прийоми роботи.
Методологічну основу програми
складають положення щодо організації психопрофілактичної та психокорекційної
роботи психолога, які висвітлюються в роботах N. Peseschkian, М. Erickson,
R. Bandler,
J. Grinder, І. Дубровиної, Б. Карвасарського,
В. Моляко, В. Чернобровкіна. Програма включає три основних
модулі: «Самовизначення», «Позитивне сприйняття себе та оточуючих»,
«Саморегуляція поведінки». В основі побудови програми лежать результати,
отримані нами під час констатувального експерименту. Розроблена та реалізована
нами програма сприяння розвитку психічного здоров'я студентської молоді
показала достатньо високу ефективність та підтвердила можливість
цілеспрямованого розвитку основних показників психічного здоров'я в
студентському віці.
Аналіз рівнів прояву
основних показників психічного здоров'я показав, що психокорекційні заходи
позитивно вплинули на всіх учасників експериментальної групи, але найбільш
заняття вплинули на осіб (25% від загальної кількості) з низькими показниками
психічного здоров'я. У цій групі покращилися показники, що характеризують
сенсожиттєві орієнтації, саморегуляцію, самооцінку, спілкування й значно
знизились тривожність та психологічний дискомфорт. Так, на початку
формувального експерименту показник загального рівня осмисленості життя в
експериментальній групі з низькими, середніми та високими показниками становив
відповідно 20, 50, 30%, то кінцевий результат виявився таким: 5, 55, 40%. На
відміну від показників експериментальної групи, у контрольній групі показники
значно не змінилися. Підвищення серед учасників експериментальної групи
загального показника рівня осмисленості життя на 8,0% обумовило підвищення інших показників, насамперед, основних
сенсожиттєвих орієнтацій особистості: процес життя, інтерес та емоційна
насиченість життя (на 7,6%), результативність життя або задоволеність
самореалізацією (на 7,7%), цілеспрямованість (на 4,5%). Позитивна зміна даних
показників підвищила задоволеність учасників експериментальної групи собою,
соціальним оточенням, якістю свого життя.
Зрушення в
особистісній сфері повинно було відбитися і на показниках соціальної сфери.
Так, після корекційної роботи значних зрушень удалося досягти за шкалами, що
визначають задоволеність індивідуальним соціальним життям у наступних
категоріях: спілкування (на 22,3%), підтримка близьких (16,0%), особисті
досягнення (13,1%). Отже, зміна показників особистісної сфери покращує міжособистісні
відносини, підвищує контактність, соціальну активність. Як результат –
позитивні зміни в соціальній сфері суб'єкта.
З метою оцінки ефективності
програми нами було складено анкету зворотного зв'язку, що стала основою
рефлексивної частини нашої програми та яку було запропоновано учасникам
експериментальної групи по закінченні програми. Ефективність вправ програми
оцінювалася за допомогою методики В. А. Скуміна за наступними
показниками: +2 (цілющий вплив); +1 (позитивний ефект); 0 (нейтральна реакція);
-1 (негативний вплив); -2 (реакція протесту). Результати, одержані нами за
даними показниками, визначалися за шкалою: від 0,67 до +2 – добрий рівень
ефективності вправ; від 0,66 до -0,67 – невизначений; від -0,67 до -2,0 –
небажаний. Так, середній показник самопочуття в групі з низькими особистісними
показниками на початку занять за результатами анкети становив -0,2 (зі знаком
мінус), а наприкінці занять даний показник підвищився до +1,6. Динаміка зміни
самопочуття в групі з низькими особистісними показниками в процентному
відношенні становить 45%. Група із середніми показниками на початку занять мала
середній показник самопочуття +0,56; у кінці експерименту даний показник
підвищився до +1,78. У процентному відношенні зміни в цій групі становлять 31%.
Група з високими особистісними показниками відмічається середнім показником
самопочуття +0,83; у кінці занять показник становив +2. У цій групі динаміка
змін мала відповідно 29%. За результатами анкети зворотного зв'язку можна
зазначити, що стан почуття учасників експериментальної групи, які мали
показники «-2», «-1», «0» на початок проведення програми, змінився в позитивний
бік. Стан учасників, які мали досить добрий стан самопочуття «+1», змінився на
ще кращий – «+2».
В анкеті зворотного зв'язку було запропоновано
низку питань стосовно оцінки нашої програми учасниками експериментальної групи.
Так, на питання «Що корисного для себе Ви
винесли з програми?» усі відповіді студентів умовно можна поділити на три
категорії: пізнання себе та інших –
25% учасників («цікаво пізнавати себе», «дізнався багато нового про себе»,
«краще пізнав себе та інших», «я такий, як інші», «відкрив для себе, хто я»
тощо); досвід спілкування – 35%
учасників («спілкування – це прекрасно», «треба з усіма находити спільну мову –
це шлях до щастя», «набув досвіду роботи в групі», «людям можна довіряти»,
«необхідно більше спілкуватися, не сковуватися» тощо); особистісний розвиток – 40% учасників («курс допомагає розвиватися,
розібратися зі своїми проблемами», «зрозумів, що необхідно працювати над своїми
недоліками, щоб досягти успіху», «зрозумів, що необхідно досягати поставлених
цілей», «курс покращив якість мого життя» та ін.). Результати аналізу
відповідей учасників програми на питання анкети зворотного зв'язку показали
позитивне відношення учасників до напрямів, змісту програми, форм та методів
роботи: «цікава технологія проведення занять», «можливість кожного брати участь
у роботі», «відкрите спілкування з людьми», «атмосфера довіри», «проведення
занять поза аудиторією» тощо. Учасники програми відмічають ефективність та
необхідність проведення таких занять, вбачають позитивні зміни у своїй
поведінці та відносинах з іншими: «став замислюватись, як краще знайти підхід
до людини», «заняття сприяють вірі в себе та роблять людину більш відкритою»
тощо.
Тому ми вважаємо, що
оптимальною моделлю сприяння розвитку психічного здоров'я в студентському віці
буде комплекс спеціально створених зовнішніх та внутрішніх умов
психолого-педагогічного супроводу під час навчання студентів у виші. До зовнішніх умов належить ефективна
організація психолого-педагогічного супроводу процесу розвитку психічного
здоров'я студентства в технічному виші шляхом розвитку ціннісно-смислових та
духовно-моральних орієнтацій студентів. До
внутрішніх умов відносимо внутрішньоособистісний розвиток молодої людини,
шляхом збагачення ціннісно-смислової сфери через розвиток самоаналізу та
рефлексії, набуття молодою людиною духовного досвіду, який розширює її
особистісний і соціальний потенціал та являється потенційною умовою розвитку
психічного здоров'я в студенському віці.
ЛІТЕРАТУРА
1. Чернобровкін В.М. Психологія прийняття
педагогічних рішень : монографія /
В. М. Чернобровкін. – Луганськ : Альма матер, 2006. –
415 с.
2.
Ящишина Ю.М.
Розвиток ціннісно-смислових орієнтацій студентства засобами психопрофілактичної
та психокорекційної роботи. Актуальні проблеми
психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім.
С. Г. Костюка НАПН України. – К: Видавництво «Фенікс», 2011. – Т.ХІІ. Психологія творчості. Випуск 13. – С.
484-491
3.
Ящишина Ю.М.
Розвиток ціннісно-смислових орієнтацій студентства в умовах вищого закладу
освіти. Materiály
VIII mezinarodné
vedésco-practická conference «Véda a technologie: krok do
budoucnosti – 2012». – Dil 15. Psichologie: Praga. Publishing House «Education
and Science» s.r.o. – С. 26-29