Фізична культура і спорт / 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Ананченко К.В., доцент, канд. наук з ФВіС, МСМК

Харківська державна академія фізичної культури

Розвиток швидкісно-силових якостей ветеранів-єдиноборців

Аналіз динаміки силових показників в умовах змагальних поєдинків ветеранів-єдиноборців дозволив нам встановити, що в ході напруженої м'язової роботи показники швидкісно-силових якостей погіршуються на 28-32%, силової витривалості – на 43%, максимальної сили – не так значно – на 12– 15%. Такі результати дають підставу зробити нам висновок, що змагальна діяльність єдиноборців висуває особливо високі вимоги до рівня розвитку швидкісно-силових якостей і силової витривалості.

Специфічною особливістю змагальної діяльності єдиноборців є найрізноманітніші форми прояву силових якостей, що характеризуються такими показниками, як режим роботи м'язів, величина м'язової напруги, швидкість м'язового скорочення, тривалість м'язового напруження і повторність м'язового скорочення. Подібне різноманіття прояви форм силових якостей ускладнює можливість вибору адекватних засобів і методів тренування. Для цього до складу засобів спеціальної силової підготовки необхідно включати весь комплекс подразників, що визначають величину ефекторної іннервації м'язів і сили їх збудження, що дасть можливість забезпечити формування характерної для єдиноборств структури силових здібностей і створить сприятливі умови для підвищення і підтримки рівня спортивної майстерності ветеранів-єдиноборців.

Результати дослідження різних аспектів силової і швидкісно-силової підготовки в єдиноборствах дозволяють виділити деякі закономірності цього процесу. Зокрема, в процесі спеціальної фізичної підготовки слід розвивати силу окремих м'язових груп вибірково, в залежності від ступеня участі кожної з них в рухових діях, виконуваних в ході змагального поєдинку. При цьому треба мати на увазі, що одні м'язи слід розвивати переважно в напрямку швидкісно-силових зусиль (спини, рук, ніг), інші ж – в напрямку власне силових зусиль (кистей).

Аналіз показників сили і гнучкості в групах ветеранів-єдиноборців різної кваліфікації виявило, що між ними немає прямої залежності: у ветеранів-єдиноборців приблизно однакової спортивної підготовленості та віку цей зв'язок негативний (фізично сильніші спортсмени в масі володіють трохи меншою гнучкістю); у єдиноборців різної кваліфікації цей зв'язок позитивний (чим вища м'язової сила, тим, як правило, вища гнучкість). Однак існуюча методика сполученого розвитку гнучкості і сили єдиноборців здатна усунути ці суперечності. Це говорить про те, що методи зв'язаного розвитку фізичних якостей можна віднести до розряду перспективних для ветеранів-єдиноборців.

В результаті комплексного дослідження спеціальної підготовленості ветеранів-єдиноборців нами було виявлено – чим вищий загальний рівень розвитку м'язових груп, що беруть участь в рухах при виконанні прийому, тим ефективніше використовується вирішальне зусилля при виконанні цієї технічної дії. При цьому специфіка спортивної діяльності, що визначається видом єдиноборства, обумовлює деякі особливості у розвитку цих груп м'язів. Наприклад, у борців вільного стилю вищі показники розгиначів тулуба, греко-римського – згиначів і розгиначів плеча, у дзюдоїстів – підошовних згиначів стопи і згиначів гомілки.

Дослідження структури спеціальної фізичної підготовки в спортивних єдиноборствах та особливостей функціонування нервово-м'язового апарату ветеранів-єдиноборців різного рівня підготовленості показує, що в даний час цей напрям підготовки достатньо вивчено і теоретично обґрунтовано. Проте до цих пір не розроблена ефективна методика спеціальної швидкісно-силової підготовки, що дозволяє успішно реалізовувати техніко-тактичну майстерність ветеранів-єдиноборців в змаганнях. Ця методика повинна враховувати особливості роботи нервово-м'язового апарату ветерана-єдиноборця в умовах змагань.

Залежно від умов змагальної і тренувальної діяльності силові здібності в процесі їх розвитку набувають все більш спеціалізований характер. В цілях активізації процесу пристосування організму до специфічних умов змагальної діяльності в підготовку ветерана-єдиноборця вводять спеціальну фізичну підготовку (СФП).

До засобів СФП відносять наступні вправи:

– такі, що відповідають змаганням (за режимом роботи організму ветерана-єдиноборця);

– такі, що містять тренувальний вплив, здатні підвищити вже наявний рівень функціональних можливостей організму;

– забезпечують необхідну енергетичну базу для вдосконалення тактико-технічної майстерності.

За ступенем відповідності режиму роботи організму ветерана-єдиноборця при виконанні змагального вправи нами виділяються три групи засобів СФП:

– специфічні, що представляють собою різні форми виконання основної спортивної вправи із завданням пристосування організму до режиму його роботи в умовах змагань;

– спеціалізовані – адекватні умовам змагань за найбільш суттєвими руховими і функціональними параметрами режиму роботи організму ветерана-єдиноборця;

– неспецифічні – відрізняються від змагальних за формою, але сприяють розвитку функціональних можливостей організму в потрібному напрямку.

З метою вироблення єдиного підходу до аналізу тренувальних навантажень ветеранів-єдиноборців нами пропонується наступна класифікація тренувальних засобів, в основу якої покладено розподіл вправ на групи за ступенем відповідності на змагальні, спеціально-підготовчі та загальнопідготовчі.

До групи вправ змагань нами включені: спаринги (сутички) за завданням; спеціальні тести, що моделюють змагальний спаринг (сутичку) або окремі його частини; навчально-тренувальні спаринги (сутички); тренувальні та контрольні спаринги (сутички), що проводяться в повній відповідності із правилами змагань.

До спеціально-підготовчих вправ нами віднесені:

– спеціальні вправи (розминка);

– імітація тактико-технічних дій;

– тактико-технічні дії в стійці і партері, руками і ногами;

– спеціальні швидкісно-силові вправи традиційного і спрямованого впливу (до групи традиційних входять вправи з партнером, а до вправ спрямованого впливу були віднесені ті, які моделюють змагальну діяльність ветерана-єдиноборця).

В групу загальнопідготовчих входять наступні вправи:

– загально-розвиваючі вправи в розминці перед заняттями по загальній фізичній підготовці (ЗФП);

– ранкова пробіжка;

– загально-розвиваючі вправи традиційного і спрямованого впливу (до традиційних віднесені вправи з різних видів спорту з обтяженнями, зі снарядами і т.п., а в групу вправ спрямованого впливу нами включені вправи з ациклічних видів спорту, що моделюють кінематику окремих дій ветерана-єдиноборця і виконуються в інтервалі одного або двох періодів змагального поєдинку);

– бігові вправи спрямованого впливу, що моделюють змагальний поєдинок за тривалістю, чергуванню спуртів і т.п.;

– додаткові циклічні вправи, що виконуються змагальним методом;

– спортивні ігри з різною інтенсивністю і тривалістю.

З представленого переліку засобів видно, що одне з провідних місць у тренуванні ветерана-єдиноборця займають швидкісно-силові вправи спрямованого впливу.

Фізіологічні механізми розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей ветерана-єдиноборця полягають насамперед у вдосконаленні необхідних нервово-координаційних відносин:

– внутрішньо-м’язової координації, поліпшення якої сприяє швидшому включенню в короткочасну синхронізовану роботу великого числа рухових одиниць з високим ступенем їхньої напруги і тим самим збільшенню швидкісно-силових якостей окремих м'язів;

– міжм'язовій координації за рахунок налагодження більш узгодженої роботи між м'язами синергистами і антагоністами, з поліпшенням якої зростає сумарна величина прояви швидкісно-силових якостей окремих м'язів ветерана-єдиноборця, несучих основне навантаження.