Математичні методи в економіці.

Краснова Т.Д., Національний університет державної податкової службиУкраїни, Мельник О.В., Національний університет державної податкової служби України , ЯкимчукТ. П., Криворізький економічний інститут ДВНЗ КНЕУ ім.Вадима Гетьмана

Удосконалення механізму державного регулювання ринку корпоративних облігацій

Ринок корпоративних облігацій є фрагментарною частиною консолідованого, діючого в режимі реального часу національного ринку цінних паперів, оскільки створення єдиного інформаційного поля внаслідок технологічної революції обумовлює формування єдиного фондового простору, однорідного за своїми характеристиками для всіх суб’єктів ринку цінних паперів в даний момент часу. Така глобалізація сучасного фондового ринку властива розвинутим ринковим економічним системам, які сприяють формуванню світового економічного простору та єдиного фондового консолідованого ринку.

Аналіз міжнародного досвіду ринків корпоративних облігацій засвідчив[], що ринок США є найбільш розвинутим у світі як за обсягом, так і за співвідношенням до ВВП. Містскість ринку корпоративних облігацій США суттєво переважає обсяг усіх інших ринків разом узятих. До того ж, не зважаючи на стрімке зростання ринків облігацій в інших країнах, питома вага американського ринку залишається значною. Безумовно, що зростання кількості випусків облігацій і капіталізації ринку потребували урізноманітнення методів регулювання ринку корпоративних облігацій США, які з початку свого існування були суворими, проте , як показав досвід ефективними. Сучасна система державного регулювання сформована ще у 30-ті роки ХХ ст. була дворівневою. Перший рівень – органи державного регулювання (SEC) та спеціальні органи державного регулювання в штатах. Другий рівень – саморегульовані організації професійних учасників ринку цінних паперів. (фондові біржі та Національна асоціація фондових дилерів) [3]. Натомість у Німеччині державне регулювання поділяється на три рівні. Перший рівень – Федеральний комітет по операціях з цінними паперами (BAWe), другий – Державна комісія з надзору за біржами, третій – Біржовий відділ з торгового інспектування [4].

Проведений аналіз досвіду державного регулювання ринку боргових цінних паперів засвідчив, що регулююча діяльність держави повинна доповнювати саморегульований механізм, який не здатний справитися з проблемами ринку. Окрім того він дозволив виокремити три підсистеми механізму регулювання ринку корпоративних облігацій України:

- пряме державне регулювання, яке здійснюється на підставі створення інституційно-правової бази та використання економічних методів прямого й непрямого регулювання;

- створення інститутів, що впливають на систему організацій саморегулювання ринку корпоративних облігацій;

- оскільки основними суб'єктами ринку є емітенти, то третьою підсистемою є внутрішній корпоративний контроль і управління, які повинні знаходитися у сфері впливу держави.

Сучасний стан ринку корпоративних облігацій України характеризується низкою проблем, що потребують детальної уваги:

- функціонування ефективного механізму державного регулювання ринку корпоративних облігацій;

- залучення на ринок корпоративних облігацій більшого числа інвесторів і позичальників капіталу;

- побудова системи взаємовідносин між постачальниками і позичальниками капіталу на ринку корпоративних облігацій;

- зниження рівня ризиків як позичальників, так і інвесторів на
ринку корпоративних облігацій, відповідно до методів їх оцінки та способів управління ними.

Зупинимося на детальному розгляді вирішення проблем ефективного розвитку ринку корпоративних облігацій. Для поглибленого аналізу ринку корпоративних облігацій необхідно розглянути фінансово-організаційний механізм його регулювання та особливості формування цього механізму.

Проаналізуємо детальніше складові мотиваційних стимулів формування фінансово-організаційного механізму регулювання ринку корпоративних облігацій.

По-перше, це - рівень розвитку банківської системи. Важливим, на наш погляд, чинником для розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні стала нездатність банків забезпечити потреби підприємств в кредитуванні, особливо, в довгострокових ресурсах. Нездатність банківської системи задовольняти потреби реального сектора в довгострокових кредитах зумовлена недостатньою ресурсною базою банків і низькою часткою довгострокових пасивів. Виходом з цієї ситуації для банків може бути інвестування коштів в інструменти, що мають обіг на вторинному ринку, які створюють основу для розвитку ринку корпоративних облігацій. Значна кількість невеликих за розміром банків змушує вдатися до синдикування та приймати участь у масштабних проектах кредитування відразу декількох банків, і як логічне оформлення синдикування, може застосовуватися випуск облігацій.

По-друге, це - рівень розвиток ринку державних цінних паперів. Рівень розвитку ринку корпоративних облігацій тісно корелює з розвитком інших сегментів облігаційного ринку, перш за все, з ринком державних цінних паперів. Проте, при надмірних державних запозиченнях може виникати ефект "витіснення", коли переважна частина інвестицій прямує в державні облігації, при цьому зрозуміло, що ринок корпоративних облігацій не має можливості розвиватися. Найбільш сприятливою можна вважати ситуацію, коли після того, як держава сформувала розвинений облігаційний ринок, вона потім скорочує обсяги запозичень, звільняючи місце для корпоративних облігацій. Облігаційні позики суб’єктів підприємництва зараз почали займати належне місце, яке раніше займали державні цінні папери. Це підтверджується подальшим розвитком ринку корпоративних облігацій. Відзначимо, що сприяла цьому відсутність дефолтів у державі по облігаціях внутрішньої позики, які номіновані в національній валюті.

По-третє, це - наявність небанківських фінансових інститутів. Формування в Україні внутрішнього ринку корпоративних облігацій відбувалося одночасно з прискоренням розвитку небанківських фінансових інститутів - страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування. Роль страхових компаній та недержавних пенсійних фондів на ринку цінних паперів України залишається малою. За даними ДКЦПФР у структурі інвестованих пенсійних активів 39% станом на 1.12.2008р. припадало на облігації підприємств, що відповідає законодавчим вимогам щодо обмеження інвестування пенсійних активів [3].

В четвертих, це - наявність розвиненої інфраструктури фінансового ринку. Інфраструктура розвиненого ринку включає майданчики для здійснення для здійснення торгів цінними паперами (біржовий і позабіржовий ринки), депозитарії, клірингові організації. В Україні існує декілька конкуруючих торгових майданчиків з торгівлі цінними паперами, крім того, існує позабіржовий ринок цінних паперів. Станом на кінець 2008р. ліцензії на здійснення діяльності з організації торгівлі цінними паперами мали 9 торгових майданчиків, серед яких 7 є фондовими біржами (Київська міжнародна фондова біржа, Придніпровська фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Українська міжнародна фондова біржа, Українська фондова біржа, Фондова біржа "ІННЕКС", Дочірне підприємство "Фондова біржа ПФТС") та 2 – торгівельно-інформаційними системами (Дочірне підприємство Асоціації "Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система" – "Південь-Сервер", ТОВ "Торгівельно-інформаційна система "Перспектива") [2]. Лідерами торгівлі корпоративними облігаціями протягом останніх років виступали на первинному та вторинному ринку України УФБ та ПФТС відповідно. Наявність багатьох торгових майданчиків, що конкурують між собою, можна вважати особливістю вітчизняного ринку цінних паперів.

Основним напрямом стимулювання розвитку ринку корпоративних облігацій є присутність в країні ефективних фінансових і організаційних методів, направлених на залучення емітентів і інвесторів на ринок корпоративних облігацій.

При цьому слід зауважити, що, найбільш привабливим інструментом для формування активів у порівнянні з банківськими депозитами виступають облігації для ІСІ, поступаючись місцем лише акціям (рис.).

Рис. Частка акцій та корпоративних облігацій у складі активів ІСІ*

*Джерело: За даними звітів ДКЦПФР

Таким чином, з одного боку, можна стверджувати, що розвиток ринку корпоративних облігацій в Україні пов'язаний з прискоренням розвитку небанківських фінансових інститутів, з іншого боку, зважаючи на малу їх частку на фінансовому ринку, цей чинник не має вирішального значення.

Тобто, основним напрямом стимулювання розвитку ринку корпоративних облігацій є присутність в країні ефективних фінансових і організаційних методів, направлених на залучення емітентів і інвесторів на ринок корпоративних облігацій.

Література

1.Бельзецкий А. Стоимость корпоративных облигационных заимствований // Банковский вестник. – 2006. - №34. – с. 26-32.

2.Охріменко О. Вплив ризику та витрат на формування відсотків за облігаціями // Ринок цінних паперів України. – 2004. - №9-10. – с.

3. Кочемазов Е. Анализ премии за риск. Композитный метод оценки финансового состояния эмитентов // Рынок ценных бумаг. – 2004. - № 23. – с. 80-82.

4. Simon Benninga, Zvi Wiener. Term Structure of Interest Rates // Mathematica in Education and Research. – 1998. - Vol. 7 No. 2. // http://finance.wharton.upenn.edu/~benninga/mma/MiER72.pdf