«Психология и Социология»/12. социальная психология

аспирантка Шлемич И.В.

Институт социальной и политической психологии г. Киев, Украина

Особистісні чинники військовослужбовця  як основа адаптаційного потенціалу
 

Мета дослідження: проаналізувати проблему адаптаційного потенціалу, психологічні та біологічні закономірності його функціонування та виявити його залежність від особистісних чинників.

Проблема адаптаційного потенціалу як особливого стану виникла у зв’язку із науково-технічним прогресом та змінами у змісті, структурі людської діяльності, підвищенням ролі людського фактору в суспільному виробництві й управління, а також у зв’язку з необхідністю отримання наукових знань про резерви людської психіки з метою використання її суспільством. Рівень адаптаційного потенціалу особистості є найважливішою інтегральною характеристикою психічного розвитку індивіда і визначається ступенем розвитку деяких психологічних характеристик особистості [1].

Аналіз динаміки психологічних особливостей особистості в процесі адаптації до зміни умов діяльності та впливу психогенних факторів свідчать, що незалежно від інтенсивності психоемоційних навантажень зміна структури психологічних характеристик, в основному, носить негативний характер, і чим більше тривалість психоемоційних навантажень і більш інтенсивний вплив психогенних факторів, тим більше важкі наслідки для психічного стану особистості. Тому актуальною стає задача дослідження адаптаційного потенціалу особистості, а саме вияв умов, за яких рівень адаптованості до впливу психогенних факторів був би задовільним і сприяв ефективності діяльності в психотравмуючих ситуаціях, збереженню психічних і фізіологічних резервів.

Біологічні процеси людини забезпечують цілісність організму та певний рівень регуляції діяльності, а на психічних станах людини відображаються особливості її як індивіда, якому характерні певні соматичні, статеві, вікові та інші характеристики. Їх роль як біологічних механізмів діяльності суттєво зростає в складних умовах.

Адаптаційні здібності індивіда багато в чому залежать від психологічних особливостей особистості, що визначають можливість адекватної регуляції функціонального стану організму в різноманітних умовах життя і діяльності. Отже, чим адекватніший активаційний вплив функціонального стану на систему регуляції з точки зору його відповідності характеру робочого навантаження, тим ефективніше буде проявлятися функція енергетичного забезпечення діяльності, а відповідно вона буде успішніше виконуватися. Тобто, треба зазначити, що особистісний адаптаційний потенціал визначає успішність адаптації, а також можливість збереження здоров’я і працездатності при зростанні інтенсивності впливу психогенних факторів [2].

Особистісний адаптаційний потенціал дозволяє провести диференсацію за ступенем стійкості до впливу психоемоційних стресорів, що визначає доцільність використання даної інтегральної характеристики розвитку особистості в процедурах прогнозування здоров’я й успішності протікання процесу соціально-психологічної адаптації особистості.

Серед груп стресорів потрібно зазначити, що суттєвий вплив на характер розвитку стресу, глибину і наслідки його переживання, та адаптаційні здібності, надають особистісні чинники людини, серед яких основними є оптимізм, вольові якості, стрессостійкість та інші. Особливо слід відмітити самовладання, яке функціонує через механізми самоконтролю і корекції.

В загальній структурі особистісної регуляції діяльності особливе місце займає усвідомлення людиною самої себе – своїх властивостей, особливостей, дій або станів. З цього приводу Б.Г. Ананьєв говорив, що людину потрібно розглядати не тільки як відкриту систему, але й як «закриту» внаслідок внутрішнього взаємозв’язку її властивостей [3].

Особистісні утворення найбільш інтимно пов’язані з цілями життя і діяльності, ціннісними орієнтаціями та виконують функції саморегуляції, пізнання і ставлення людини до самої себе. Потреба у самопізнанні визначається необхідністю більш точно й адекватно адаптуватися то змін в оточуючим середовищі, будувати нові стосунки з іншими людьми. Усвідомлення себе у вигляді стійкого об’єкту передбачає внутрішню цілісність, сталість особистості незалежно від ситуацій, які змінюються.

Проведений теоретичний аналіз проблеми показує, що на процес соціально-психологічної адаптації військовослужбовців до умов цивільно життя впливають різноманітні аспекти, найважливішим виявився адаптаційний потенціал та особистісні чинники, як основа на якій базується особистісна регуляція. Це ставить акцент на вивченні проблеми впливу особистісних чинників на процес адаптації, тому що суб’єкт у складних умовах виступає не як пасивна істота, що автоматично реагує на впливи і пристосовується до них, а як активна особистість, яка проявляє свідоме ставлення до цих умов [4]. Тому покращення протікання процесу соціально-психологічної адаптації військовослужбовців до умов цивільного життя може бути поліпшена шляхом психокорекції неефективних особистісних властивостей.

Література

1. Психологія особистості // За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко, - К.: Рута, 2001. – 320с.

2. Дикая Л.Г., Семикин В.В. Регулирующая роль образа эмоционального состояния в экстремальных условиях деятельности. - психологический журнал. – 1991. – Т.1. - №1. – С. 55-66.

3. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания - Л.: ЛГУ, 1968. – 364с.

4. Кравченко Н. Поддержка бывших военнослужащих // Человеческие ресурсы. 1998. 2. С. 24-25.