Економіка/14. Економічна теорія

К.е.н. Марчук Л. П.

Миколаївський державний аграрний університет

СУЧАСНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ

НАУКИ В УКРАЇНІ

Пріоритети розвитку аграрної науки визначаються закономірностями еволюції аграрного виробництва, а також відбивають специфіку функціону- вання економічної системи суспільства в цілому. У сучасних умовах вибір перспективних напрямів розвитку аграрної науки перш за все обумовлюють такі чинники, як модернізація технологічного способу виробництва на інно- ваційній основі, інтенсифікація сільського господарства, поширення ринкових форм і методів управління виробничими процесами, поява нових організаційно-економічних форм агропромислової інтеграції тощо.

Стратегічною перспективою розвитку агропромислового виробництва вітчизняні вчені вважають його інноваційну розбудову, яка забезпечить:

- безперервне якісне оновлення матеріально-речових елементів продуктивних сил у сільськогосподарському виробництві;

- досягнення належного рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції;

- виключення України із списку «сировинних» партнерів для розвинутих країн світу, перетворення її на рівноправного учасника зовнішньоторгівельних відносин;

- здійснення в перспективі фронтального технологічного прориву у сільському господарстві та надання йому статусу високотехнологічного виробництва.

Для переходу на інноваційний шлях розвитку важливо перш за все у пов -ній мірі використовувати можливості науково-дослідної сфери, яка є продуцен- том різноманітних новацій для вітчизняних аграріїв. Сучасний науковий доробок українських вчених доволі вагомий. Наприклад, науково-дослідні уста- нови НААН України нині проводять дослідження по 11 напрямах, виконуючи державні цільові та галузеві науково-технічні програми. У 2009 році проведено грунтовні дослідження по програмах, які стосуються перспектив розвитку землеробства, селекції сільськогосподарських культур, селекції у тваринництві та птахівництві, виробництва елітного й оригінального насіння, доклінічного і клінічного випробування ветпрепаратів, кон’юнктурно-патентного супроводу наукових досліджень, розвитку сільських територій. Ключовими напрямами наукових досліджень у найближчій перспективі стануть методи опанування ресурсозберігаючих технологій, продукування нових видів біоресурсів, умови розвитку органічного землеробства, розробка високоефективної сільськогоспо- дарської техніки.

З огляду на потреби інноваційного розвитку вчені детально вивчають проблеми, пов’язані з відпрацюванням закінченого інноваційного циклу. Розв’язання цих проблем супроводжується пошуком адекватних організаційно-економічних форм, здатних перетворити науку, провайдерство, виробництво на цілісний інноваційний комплекс.Тому особливої актуальності набувають дослі- дження, пов’язані з розробкою інноваційних моделей розвитку агропромисло- вого виробництва, створенням науково-виробничих кластерів, формуванням бізнесових провайдерських структур тощо.

На інноваційних засадах здійснюється реорганізація самої науково- дослідної сфери. Так, наприклад, суттєвих змін зазнала організаційна структура НААН України. З метою поліпшення якості наукових розробок і удосконале- ння системи управління інноваційним циклом в установах Академії були ство-рені відділи інтелектуальної власності та маркетингу, відпрацьовано ліцензійні схеми трансферу інновацій. У складі Академії почали функціонувати принци- пово нові за змістом діяльності установи. До них можна віднести Інститут інноваційного провайдингу, який займається питаннями капіталізації та комер- ціалізації результатів наукових розробок, залученням приватних структур до процесу реалізації та впровадження наукових досягнень у виробництво. Принципово новим утворенням є Центр інноваційного консалтингу НААН України з його регіональними інноваційними агенствами, що виконують консалтингові функції з метою прискорення процесу дифузії інновацій. Академії аграрних наук також підпорядкована мережа регіональних центрів наукового забезпечення АПВ, до складу яких входять регіональні науково-дослідні установи, обласні державні сільськогосподарські дослідні станції, дослідні господарства, дорадчі служби тощо. Їм належать функції інформу- вання, експериментального випробування та доопрацювання новацій, науко- вого супроводу при їх впровадженні.

На особливу увагу заслуговує діяльність дорадчих служб, які виконують роль посередника між науково-дослідними установами та сільськогосподар- ськими виробниками. Вони надають аграрним підприємствам необхідну інформацію про новітні технології, можливість просування інновацій на ринку за допомогою менеджменту і маркетингу, правові аспекти інноваційної діяльності, практичне застосування інновацій.

У вузівському секторі теж набула поширення відповідна практика, яка знайшла свій вияв у створенні та функціонуванні так званих extension – частин. Ці підрозділи університетів, як правило, займаються консультативною діяльністю інноваційного спрямування, але перевага все ж таки віддається поширенню інформації та підвищенню кваліфікації працівників на основі розповсюдження новітніх знань.

Загалом у нашій країні нині формуються принципово нові підходи до розвитку освітньої діяльності. В аграрних університетах провідною концепцією підготовки кадрів зараз є концепція безперервної освіти, яка передбачає отри- мання вищої освіти, перепідготовку, поглиблення спеціалізації, підвищеня кваліфікації на основі стажування, розширення профілю підготовки тощо. Підготовка кадрів для АПК виражається не тільки у нагромадженні якісно нових знань, але й супроводжується опануванням методології їх засвоєння, набуттям комп’ютерної грамотності та відповідної інформаційної культури.

Концепція безперервної освіти доповнюється концепцією наближення діяльності закладів освіти та науки до потреб аграрного бізнесу. Це наближення у значній мірі буде залежати від інноваційної розбудови сільського господар- ства та кон’юнктури аграрного ринку. Тому важливими напрямами досліджень науковці вважають відпрацювання ринкових механізмів трансферу інновацій, впорядкування інноваційної інфраструктури, поширення новітніх інноваційно-комунікаційних технологій, створення сучасних систем логістики. У зв’язку з цим вже визнано за необхідне формувати «мозкові мережі розроблювачів» інновацій, побудовані за принципом ціннісних асоціацій, створювати біржі високих технологій, сприяти поширенню інформаційно-маркетингових центрів і центрів трансферу технологій, а також запровадити автоматизовану інформа- ційно-аналітичну систему моніторингу управління інноваційними ресурсами [1, с.6-7].

Також на порядок денний поставлено питання про пошук і впровадження креативних форм співпраці освіти та науки, можливі варіанти яких можуть запропонувати зарубіжні установи. Зокрема, можна взяти на озброєння досвід США з приводу створення мультиуніверситетів, де відбувається поєднання професійної підготовки спеціалістів із проведенням НДДКР [2, с.81].

Отже, пріоритети, обрані аграрною наукою, свідчать про особливу актуальність і складність інноваційної розбудови агропромислового виробництва, здійснення якої є запорукою успішного розвитку країни.

Література:

1.Зубець М.В. Інноваційно-випереджувальна модель якісно нового розви- тку агропромислового виробництва / М.В.Зубець, П.Т.Саблук, С.О.Тивончук // Економіка АПК. – 2008. − №12. – С.3-8.

2.Лайко П.А. Післядипломна освіта та її фінансове забезпечення / П.А.Лайко// Економіка АПК. – 2007. − №5. – С.80-87.

3.Червінська Л. До питання використання інтелектуального потенціалу аграрної науки / Л.Червінська, Т.Червінська // Економіка України. – 2010. − №8.– С.77-84.