к.е.н. Мироненко М.Ю., Новаковська І.Е.

                 Вінницький торговельно-економічний інститут  КНТЕУ

      Формування  доходної частини місцевих бюджетів в                       Україні

 

Доходи місцевих бюджетів посідають важливе місце в економічному та соціальному житті суспільства, що відображається у існуванні тісних зв'язків, які виникають в процесі їх формування та використання. доходи місцевих бюджетів — це балан­сові розрахунки доходів, які мобілізу­ються на відповідній території. Разом з тим, місцеві бюджети слід розглядати як важливий фінансовий ре­сурс, основу якого становить система фінансових відносин між місцевими бюд­жетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території.

У сучасних умовах розвитку бюд­жетної системи України є проблема наповнення та розподілу дохідної части­ни місцевих бюджетів. Недостатність власних коштів місцевих бюджетів при­зводить до уповільнення економічного розвитку регіонів.

   Формуванню місцевих бюджетів останнім часом держава стала приділя­ти більше уваги. Посту­пово проходить зміна пріоритетів на користь регіонального розвитку, при­чому не тільки окремих підприємств стратегічного значення, але и всього регіону в цілому. І це приносить свої результати, оскільки місцеві бюджети виконуються з профіцитом бюджету.

Проблемою формування та використання доходів місцевих бюджетів займались такі вчені-економісти як – А.Є Буряченко, О.Д. Василик, В.І. Кравченко, В.М. Опарін, С.В. Слухай,  та К.В. Павлюк та інші.

Основною метою даної статті є: характеристика  структури доходів місцевих бюджетів, а також вплив дохідної частини на розвиток місцевих бюджетів.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

Держава бере участь у формуванні доходів бю­джетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Відповідно до Бюджетного кодексу України доходи бюджету  - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти.) [2].

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

На рисунку 1 зображена структура доходів місцевих бюджетів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

 

 

 

 

 

 

 

                 Рис 1. Структура доходів місцевих бюджетів

Власні доходи – це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішенням.

До власних доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування належать :

-          місцеві податки та збори;

          -  доходи від майна і підприємств, що нале­жать до комунальної власності та інші доходи, передбачені законодавством [1].

         Згідно зі статтею 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. В ці бюджети не включаються як закріплені дохо­ди надходження від комунальної власності [3].

Закріплені доходи — це ті, що повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюд­жетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів влади вищої ради.

Закріплені доходи також є основою само­стійності місцевих бюджетів.

У прийнятій у 1996 р. Конституції України термін закріп­лені доходи не згадується, але фактично закріплені доходи щорічно відображаються у Законі України "Про Державний бюджет України".                 

За місцевими бюджетами в основному закріплюються:

  місцеві податки і збори;

  прибутковий податок із громадян;

 податок на прибуток підприємств;

  плата за торговий патент на деякі види підприємниць­кої діяльності;

  плата за землю;

  податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

  податок на промисел;

• надходження  коштів від приватизації підприємств комунальної власності;

• інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;

• надходження збору за забруднення  навколишнього природного середовища в частині, яка належить міс­цевим бюджетам;

• надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних до­ріг, доріг загального користування в частині, яка на­лежить місцевим бюджетам. Даний перелік може щорічно змінюватися.

 Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.

Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.

До основних регульованих доходів належать:

  податок на додану вартість;

• податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності);

  акцизний збір;

  прибутковий податок із громадян;

  плата за землю.

Регульовані доходи зараховуються до місцевих бю­джетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань [5].

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання та субвенції.

Дотації вирівнювання - міжбюджетний транс­ферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція - цільовий міжбюджетний транс­ферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік [1].

Важливість і результативність управлінських рішень у процесі мобілізації податків, зборів та обов'язкових платежів, формування і використання доході в бюджету значною мірою залежать від наявності реальних науково обґрунтованих планів і прогнозів на середньострокову перспективу соціально-економічного розвитку країни, безпосередньо макропоказники, прозорих механізмів формування, розподілу, перерозподілу і використання ВВП як джерела державних фінансових ресурсів.

         Найбільші доходи у 2009 році до місцевих бюджетів спостерігались в Києві (16106,0 млн. грн.), Автономній Республіці Крим (30/9,4 млн. грн.), За­порізькій (2885,1 млн. грн.), Донецькій (7477,8 млн. грн.), Дніпропетровській (6251,6 млн. грн.), Харківській (4112,5 млн. грн.) та Одеській областях (3620,1 млн. грн.), а найменші — в Чернівецькій (873,5 млн. грн.), Тернопільській (816,3 млн. грн.), Волинській (971,3 млн. грн.), Кіровоградській (1026,6 млн. грн.), За­карпатській (1130,5 млн. грн.), Хер­сонській областях (1115,1 млн. грн.) та Чернігівській (1130,5 млн. грн.).

      У випадку, коли доходи від закріп­лених за місцевими бюджетами загаль­нодержавних податків та зборів пере­вищують мінімальний розмір місцево­го  бюджету, держава вилучає із місце­вого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встанов­леному законодавством.

     Найвпливовішим важелем регулю­вання економіки в галузі фінансів є подат­ки, через які здійснюється зв'язок між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами з іншого боку, щодо формування, розподілу і використання доходів. У ринковому середовищі подат­ки виступають як джерело доходів бюд­жету і як елемент фінансового регулюван­ня економіки. Відомо, що потреби у фінан­сових ресурсах для покриття витрат зро­стають, але це не повинно негативно відоб­ражатись на господарській діяльності платників податків. Тому в Україні необ­хідно проводити таку податкову політику, щоб податки не стримували, а стимулю­вали ділову активність [4].

      Отже, місцеві бюджети найяскравіше втілюють політику органів місцевого самоврядування, є фінансовим планом розвитку певної території, в якому відображаються найважливіші завдання місцевих властей та очікувані результати дія­льності. Дохідна частина кожного місцевого бю­джету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, які діють на певній території, масштаби їхньої діяльності та обсяги доходів, частина з яких мобілізується в доходи місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

 

                                                         Література:

1.  Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси : Навчальний  посібник. - К.: Атака, С. 2002. – 368.

2. Бюджетний кодекс України, прийнятий 21 червня 2001 р.

3. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996   р.

4. Куцын Н.А., Калюжный В.В., Мозенков О.В., Балыкин В.Д., Современная теория и практика налогообложения.- Х.: Прапор, 2005- С. 219-220.

5. Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси : Опорний конспект лекцій. - К.: Кондор, С. 2003. – 282.