Юрчук Д. Д., Федінчук Б. В.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Репужинська Т.І.

ФОРМУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Постановка проблеми. Питання удосконалення процесу формування до­ходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно акту­альним в умовах розширення повноважень, якими наділяються органи місце­вого самоврядування. Протягом останніх років в Україні спостерігається нега­тивна тенденція до зменшення частки власних доходів у структурі доходів міс­цевих бюджетів і, як результат, збільшення кількості дотаційних бюджетів.

Недостатність власних стабільних доходів значно обмежує вплив місце­вих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розши­рення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно актуальним завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінан­сової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них завдань і функцій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню питань сутності місцевих бюджетів, а також проблем формування їх доходів присвячені праці К.Павлюк [4], О. Сунцової [5]та інших.

Мета статті полягає у систематизації існуючих підходів до визначення сутності місцевих бюджетів та пошуку напрямків удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів

Виклад основного матеріалу. Згідно з Конституцією України та Бюджет­ним кодексом України повноваження щодо забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства покладено на центральні органи влади, які фінансуються з Державного бюд­жету України. Розв'язання ж соціально-економічних завдань у регіонах на ви­могу принципу субсидіарності покладено на органи місцевого самоврядуван­ня, що потребує відповідного фінансового забезпечення. З цією метою фор­муються відповідні місцеві бюджети.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом України місцевими визнають­ся бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети міст район­ного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань) [1].

Частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України протягом останніх років скоротилася з 45,7 до 22,6%, а у перерозподілі ВВП вона зовсім незначна. Це свідчить про обмеженість впливу органів місцевого самовряду­вання на соціально-економічні процеси в країні через недостатній рівень за­безпечення їх власними фінансовими ресурсами.

Процес формування місцевих бюджетів включає складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів.

Особливості формування місцевих бюджетів визначаються:

-державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом;

-ступенем розмежування повноважень між рівнями влади;

-рівнем соціально-економічного розвитку регіонів;

-традиціями функціонування місцевого самоврядування.

На виконання вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування якої Україна приєдналася у 1996 р., необхідно забезпечити органи місцево­го самоврядування достатніми фінансовими ресурсами, обсяг яких має відпо­відати функціям, які виконує місцева влада. Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. [2]

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбаче­но, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел, та закріплених у встановленому законом порядку загально­державних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Тобто у дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для вико­нання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. [3]

 Суперечливою є модель формування доходів районних та обласних бюджетів, передбачена Конституцією та Бюджетним кодексом України. Згідно з Конституцією ці бюджети фактично позбавляються власних і закріплених джерел доходів, адже формують­ся з коштів Державного бюджету для їхнього відповідного розподілу між територіальни­ми громадами або для виконання спільних проектів із коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм[5].

З метою забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і на­дання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при вико­нанні покладених на них функцій значна увага має бути приділена саме влас­ним дохідним джерелам. До місцевих податків та зборів слід віднести деякі із загально­державних податків, які мають у відповід­ному регіоні найвище фіскальне значення, наприклад, податок з доходів фізичних осіб.

Перспективними інструментами зростан­ня фінансового забезпечення регіонів могли би стати місцеві екологічні податки та місцеві акцизи. Використання місцевих екологічних податків стимулюватиме покращення еко­логічної ситуації в регіонах та забезпечить додаткові надходження місцевих бюджетів. Зокрема, важливим аспектом податкової політики місцевих органів влади повинні ста­ти питання екологічного менеджменту, охоро­ни навколишнього середовища. У більшості регіонів України склалася надзвичайно три­вожна екологічна ситуація, а прогресуючі не­гативні зміни охоплюють майже всі структурні параметри навколишнього середовища та природні ресурси. У зв'язку з цим, корисним є глибоке дослідження практики застосування фіскальних важелів і пільг щодо заохочення ефективного й раціонального використання природних ресурсів у країнах із розвинутою ринковою економікою.

З точки  зору високої фіскальної ефектив­ності до переліку місцевих податків і зборів потрібно віднести податок на спадщину, да­рування, деякі види податків на майно під­приємств, організацій та громадян. Ці податки дозволять перерозподіляти кошти, встанов­люючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівни­ків, ступенем розвитку ринку нерухомості, ефективного використання суб'єктами госпо­дарювання майна тощо, що стимулюватиме органи місцевої влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже це безпосередньо впливатиме на розміри до­ходів місцевих бюджетів.

Зокрема, введення в дію податку на не­рухомість сприятиме забезпеченню принци­пу соціальної справедливості та прогресив­ності в оподаткуванні, шляхом встановлення розміру мінімальної неоподатковуваної пло­щі, диференціації шкали оподаткування та системи пільг.

Податок на нерухомість також широко використовується в багатьох країнах світу і є важливою складовою дохідної частини регіональних і місцевих бюджетів, хоча його частка у ВВП порівняно не висока та коли­вається в межах від 0,2% до 3,3%. Переваги податку полягають у простоті адмініструван­ня, високих витратах при ухиленні від його сплати та є стабільним джерелом суспіль­них доходів при одночасному зниженні по­даткового тягаря на капітал та працю.

На думку деяких вчених, з метою децентралізації бюджетних ресурсів, підвищення зацікавленості органів місцевої влади у збільшенні дохідної бази місцевих бюджетів слід повернути практику зарахування до місцевих бюджетів частини податку на прибуток підприємств, які здійснюють фінансово-господарську діяльність і отримують прибуток на території регіону.

Важливе місце у формуванні доходів місцевих бюджетів належить розвит­ку місцевого оподаткування. Надходження від місцевих податків і зборів зара­ховуються безпосередньо до бюджетів місцевого самоврядування. Досвід за­стосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх­ню роль у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування. Місцеві органи влади мають дуже обмежений вплив на встановлення ставок податків, на які спираються їхні бюджети,- як «закріплених» доходів (перший кошик), так і «власних» (другий кошик). Тому, на нашу думку, доцільно розширити права органів місцевого самоврядування у сфері встановлення податків і збо­рів, а за центральними органами влади залишити контроль за рівнем загально­го податкового навантаження [4].

Одним зі шляхів збільшення дохідної ча­стини місцевого бюджету через збільшення податкових надходжень, надходжень від отримання ліцензій, патентів є підвищення бізнес-активності в регіоні.

Стимулювання податкових та інших над­ходжень до місцевого бюджету, отримуваних від бізнес-структур, органи місцевої влади можуть здійснювати двома основни­ми шляхами:

1)інтенсивним - за рахунок розвитку ма­лого та середнього бізнесу регіональних компаній  і створення умов для розвитку й розширення суб'єктів підприєм­ництва;

2)екстенсивним, тобто за рахунок залучення до адміністративно-територіального утворення підприємств з інших регіонів чи іноземних компаній на взаємовигідних умо­вах, з поправкою, що певні податкові плате­жі чи інші збори повинні будуть сплачувати ся до відповідного бюджету.

Перший шлях передбачає не тільки зниження бюрократичних перепон щодо перереєстрації суб'єктів підприємництва при збі­льшенні їх прибутків та розширенні, а й за­безпечення органами місцевої влади та са­моврядування всебічного розвитку інфра­структури (побудова й реконструкція доріг і засобів комунікації, гнучка система підготов­ки та перепідготовки кадрів, поліпшення ме­дичного обслуговування тощо).

Екстенсивний спосіб збільшення дохідної частини місцевого бюджету передбачає: створення привабливого інвестиційного клі­мату і, як наслідок, залучення прямих інвес­тицій, у тому числі й іноземних; реєстрацію філій і представництв за місцем їх розташу­вання та сплату податкових зобов'язань до бюджету відповідного рівня.

Висновки. Отже, негайного вирішення потребує проблема розподілу пов­новажень, відповідальності та фінансових ресурсів міждержавними, територіальними і місцевими рівнями управління. Сучасна система розподілу бюд­жетних ресурсів не забезпечує необхідний рівень незалежності місцевих орга­нів влади у вирішенні соціально-економічних проблем регіону через низьку частку власних надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів повинно відбуватися саме за рахунок збіль­шення податкових надходжень, які за ринкових умов є дієвим інструментом впливу на рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Література:

1.Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. // zаkоn.гаdа.gov.uа.

2.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР // zаkоn.гаdа.gov.uа.

3.Європейська хартія місцевого самоврядування. Ратифікована Законом України №452/97-ІЗР від 15.07.97 // zаkоn.гаdа.gov.uа.

4.Павлюк К. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2008.- №4, -С. 24-37.

5.Сунцова О. Моделювання оптимальної структури доходів місцевих бюджетів в умовах бюджетної децентралізації// Актуальні проблеми економіки. - 2008- №2. - С. 95-105.