Економічні науки/4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Бритова Н.Г., Кукса О.Л.

Науковий керівник: аспірант КПУ Гузенко О.П.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Короткий огляд процесу формування інвестицій комерційними банками в трансформаційних умовах

Комерційні банки у світовій практиці є значним сегментом на ринку інвестування та відіграють значну роль у цьому процесі. Національні комерційні банки мають ще незначний досвід у здійсненні інвестицій, але з кожним роком ці операції зростають. Такі дані підтверджуються не тільки цифровими показниками, а й значним зростанням відповідних служб та підрозділів у банківських установах. Поведінка комерційних банків на інвестиційному ринку значною мірою залежить від обраної ними інвестиційної стратегії, яка випливає із загальної стратегії і має вплив на формування інвестиційної політики, вибір шляхів її реалізації, форм і методів управління ресурсами. Саме зазначена проблематика обумовила актуальність обраного напрямку дослідження.

Доведено, що банківські інвестиції опосередковують процес використання тимчасово вільних грошових капіталів для фінансування (кредитування) капіталовкладень або іншої форми вкладень у реальні активи інвестиційних товарів безпосередньо для обслуговування процесу відтворення. Вони характеризуються пропозицією грошових фондів з боку банківської системи, котра виступає як продавець, і попитом на ці фонди з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців банківських інвестицій. Саме на фондовому ринку формується попит і пропозиція на банківські кредити, портфельні та інші інвестиції банківських установ. Але для сучасних банківських інвестицій характерним є переважання в них кредитної форми, що обумовлено відносно слабким розвитком ринку цінних паперів.

Практика показує, усі банківські інвестиції поділяються на кілька груп, що обумовлено цілями інвестування, які залежать від стратегії розвитку банку: одержання прибутку; підвищення ліквідності, а також досягнення позитивного соціального ефекту тощо.

Проблема недостатнього інвестування в українську економіку вимагає негайного вирішення, бо може стати найвагомішою перешкодою на шляху довгострокового зростання. Можливо, у такій ситуації варто запозичити іноземний досвід і звернути увагу на діяльність спеціалізованих інвестиційних банків.

Дослідження показують, що організація інвестиційних банків у сучасних економічних умовах України може бути здійснена шляхом створення інвестиційних інститутів – як дочірніх організацій крупних універсальних банків або формування спеціалізованих інвестиційних банків, що діють на основі системи державних гарантій та пільг. Безумовно, банківська система успішно функціонує й розвивається тільки в нормальній, здоровій економічній атмосфері. Без цих передумов банки не лише втрачають роль стимуляторів економічного розвитку, а й самі перетворюються на генератор інфляції та дестабілізації економіки в цілому. Стимулююча роль банків у розвитку економіки полягає в одночасному виконанні трьох взаємопов’язаних завдань: забезпечення своїм клієнтам – суб’єктам господарювання – довгострокової надійної діяльності; забезпечення високої ліквідності власної діяльності; забезпечення прибутковості власної діяльності й доходів на капітал акціонерів.

Варто зауважити, що стратегія інвестиційної діяльності комерційних банків зазнала змін відповідно до змін орієнтирів загальної інвестиційної ситуації у країні та формуванням загального економіко-правового базису.

Більшість вчених економістів схиляються до думки, що ефективне формування і стратегія управління інвестиційним портфелем є однією з проблем у сучасній теорії інвестицій. Деякі вчені називають портфелем інвестицій тільки сукупність коштів, що інвестовані у цінні папери; інші розглядають інвестиційний портфель як портфель реальних інвестиційних проектів – придбання основних фондів, землі і нематеріальних активів і портфель фінансових активів, який містить виключно цінні папери. При цьому портфель цінних паперів формується, як правило, пізніше, ніж портфель реальних інвестицій, після визначення загальної інвестиційної політики інвестора.

Цілком зрозумілим є той факт, що формування інвестиційного портфеля, вважається завданням багатоваріантним, на процедуру якого впливає багато факторів:

по-перше, тип обраної інвестиційної стратегії комерційним банком та характер поведінки на ринку, уподобань, прихильності і фахових здібностей інвестора, володіння понятійним апаратом;

по-друге, обізнаності провідних менеджерів комерційного банку з нормативно-правовою базою;

по-третє, володіння фахівців банку навичками маркетингових досліджень із врахуванням специфіки інвестиційного менеджменту.

Враховуючи вищевикладене, важливо відзначити, що джерелами формування ресурсної бази українських інвестиційних банків, на наш погляд, можуть стати міжбанківські кредити і дохід від випуску інвестиційними банками власних облігацій. Окрім того, основними напрямами діяльності інвестиційних банків в Україні, на сучасному етапі могли б бути наступні дії фахівців даної сфери: реструктурування українських підприємств; розміщення цінних паперів реструктурованих підприємств, а також розміщення єврооблігаційних позик.

Вивчення проблеми формування інвестицій комерційними банками України вказує на доцільність більш якісного та обґрунтованого вибору інвестиційної стратегії комерційними банками. Це пов’язано з тим, що фахівцям банку варто враховувати наявність багаторівневого процесу інвестиційного стратегічного розвитку, який має опиратися на рівень виконання тих стратегічних завдань, які зможуть забезпечити повне виконання мети інвестування, а як наслідок, в умовах трансформаційних змін зберегти рівень конкурентноздатності окремо взятої банківської установи.