Гутченко А. В., Погрібна В.Я.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

АДАПТАЦІОНІЗМ ЯК НАПРЯМОК ВИВЧЕННЯ КУЛЬТУРИ

Нові умови, що склалися в українському суспільстві в результаті інтеграційних процесів, визначають появу нових культур і, як наслідок, нових стандартів поведінки, норм. На основі індивідуального досвіду особистості, перебудови життєвих планів і взаємовідносин з безпосереднім оточенням відбуваються зміни її психологічних, соціальних і культурних характеристик. Відтак необхідними стають дослідження особливостей культури особистості як певних форм включення індивідів в реальність. Розуміння адаптації як активного процесу означає можливість використання індивідом культурних цінностей в певних ситуаціях для реалізації своїх цілей і прагнень.

Отже, процес адаптації особистості до сучасних умов набуває надзвичайної актуальності.

На основі методологічного аналізу та узагальнення накопиченого матеріалу в культурології створюються теоретичні концепції культури як фундаментального соціального феномена, який створює важливу складову життя суспільства та визначає психологію, свідомість і поведінку його членів.

Розробка цих теоретичних поглядів на культуру у ХХ ст. відбувалася у двох основних напрямках, одним з яких є адаптаціонізм. Цими розробками займались такі вчені як Малиновський, який розглядав культуру як породжену суспільством систему способів задоволення потреб, Леві-Строс – разглядав поведінку людини, вплив на неї традицій, ритуалів, прийнятних у конкретній культурі, Маркс, розглядав походження і розвиток культури у матеріально-перетворюючій суспільній діяльності людей.

Відтак необхідними стають дослідження особливостей культури особистості як певних форм включення індивідів в реальність. Розуміння адаптації як активного процесу означає можливість використання індивідом культурних цінностей в певних ситуаціях для реалізації своїх цілей і прагнень. Цей процес як напрямок вивчення культури розглядає адаптаціонізм.

Адаптаціонізм – розглядає культуру як специфічно людський спосіб заємодії з оточуючим середовищем. Існує адаптаціоніська теза про те, що в культурі втілюються способи та наслідки людської діяльності. Особливостями людської діяльності є:

По-перше, свідома постановка мети. Спрямованість на будь-які цілі має і поведінка тварин, але доцільність її обумовлена такими механізмами, як інстинкти, рефлекси, які визначають реакцію тварин на конкретні стимули. Людина здатна обирати свої цілі довільно. Вона може ставити собі цілі, які не обумовлені існуючою на даний час ситуацією, та докласти зусиль, щоб досягти їх у далекому майбутньому. У своїй діяльності людина створює для себе все нові цілі, виходячи при цьому за межі своїх біологічних потреб. результати людської діяльності , звичайно, далеко не завжди співпадають з ціллю: інколи ми не можемо повністю та точно здійснити те, що замислили.

По-друге, людина сама створює та удосконалює засоби діяльності, тоді як тварини для досягнення своїх цілей використовує вже «готові», даними їм природою засоби – зубами, кігтями, крилами та інш. В якості важливих засобів людської діяльності виступають перш за все знаряддя праці.

Постійне формування все нових і нових завдань і засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений ними світ.

Створюючи культуру, люди відділяються від природи і створюють нове позаприродне середовище буття (іграшки та книги, одяг і меблі, скло і бетон, звуки музики та електричне світло). Сліди людського впливу має навіть те, що ми їмо та п'ємо, навіть повітря, яким ми дихаємо. Людство живе ніби на межі двох світів - існуючого незалежно від нього світу природи та світу матеріальної культури.

Таким чином, адаптаціонизм – розглядає культуру як специфічно людський спосіб взаємодії з оточуючим середовищем.

В рамках адаптаціонізма сформувалися антропологічна (або функціональна) і марксистська теорії культури. 
Марксиська концепція культури виходить з принципу, згідно з яким визначальним в походженні і розвитку культури є матеріально-перетворююча суспільна діяльність людей
Антропологічна концепція культури представлена в роботах Б.К. Малиновського та К. Леві-Строса. В основу даної концепції покладена залежність виникнення і розвитку культури від основних потреб людства.

Спочатку культури розглядаються адаптационістамі як системи, що служать для встановлення зв'язку між людськими спільнотами і екологічним оточенням.

Однак надалі відстоювати цю позицію виявилося нелегко: доводилося врховувати і те, що процес адаптації в принципі передбачає природний відбір. Тим самим межа між культурною і біологічною причиною людської поведінки стає невловимо тонкою.

Литература:

1. Гончарук Т.В. Культурологія: навч.посібник. – Тернопіль, 2004.

2. Урманцев Ю. А. Природа адаптации (системная экспликация)//«Вопросы философии». — 2000. — № 12.

3. Кармин А.С. Основы культурологии. – СПб.: Издательство «Лань», 2001

4. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2003