Лавріненко О. В., кандидат юридичних наук, доцент, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

Реалізація системно-структурного підходу під час побудови системи галузевих принципів: питання теорії трудового права

«Система є іманентною рисою майже всіх явищ об’єктивного світу, не обминає це й право» [1, с. 26]. Термін «система», який походить від грецького слова, яке означає «утворення», та має особливо вагоме значення в царині юриспруденції [2, с. 192-197]. Право є сукупністю створюваних і охоронюваних державою норм, але така сукупність норма – це випадкове й тим більш – не хаотичне накопичення, якась «механічна маса», а взаємозалежна цілісна система, у якій норми вибудовуються «свідомо», групуються в певному порядку, логічній послідовності. Право – це складне системне ієрархічне утворення: між конкретними його нормами завжди присутні елементи загального й одиничного, подібності й відмінності, самостійності й залежності, інтеграції й диференціації тощо [3, с. 217]. Показовими наразі вбачаються висновки таких сучасних філософів, як П.В. Алексєєв, А.В. Паніна, котрі наголошую, що «структура – це сукупність усталених відносин і зв’язків між елементами. Сюди включається загальна організація елементів, їхнє розташування, зв’язки між етапами розвитку» [4, с. 385], а також правників – А.Н. Аверянова, який зазначає, що система – це «комплекс взаємодіючих елементів» [5, с. 43] та Л. Луць, який розмірковує суголосно, але в частині характеристики сутності первинного елемента вдається до деякого розширення розуміння його сутності стосовно правової системи, адже пише: «Структура» – це не стійка єдність елементів та їхніх зв’язків, які утворюють цілісну систему, а стійке об’єднання функціональних, внутрішньо системних пар, які також є стійкими як усередині системи, так і поза нею (поєднані з іншими парами). Таким чином, висновує вчений, до структури правової системи, як і будь-якої підсистеми соціальної системи суспільства, належать сукупність елементів і зв’язків між ними [6, с. 8].

Аналіз означених та інших теоретичних підходів [7, с. 239; 8, с. 258] дає підстави для висновку, що «система» переважно в науці характеризується як сукупність взаємозалежних елементів, що створюють певну цілісність, єдність. Такий підхід до характеристики сутності поняття «система» узгоджується з філософською доктриною, де, наприклад, філософ Кант пропонував під «системою» визнавати ціле, що домінує над його частинами [9, с. 382]. У сучасній філософії також «система» в основному визначається як сукупність елементів, які знаходяться у взаємовідносинах та зв’язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність тощо. Так, відповідно до методології загальної теорії систем «кожне явище – фізичне... соціальне – розглядається як більш-менш складна система. У зв’язку із цим під системою розуміють певну кількість елементів, які взаємодіють між собою й виступають зовні як щось ціле» [10, с. 51, 106]. У межах системно-структурного підходу філософського аспекту процесу пізнання «система» визначається як сукупність пов’язаних між собою елементів (будь-якої природи), що має той чи інший вид упорядкованості за певними властивостями й зв’язками й володіє відносно стійкою єдністю, що характеризується внутрішньою цілісністю, яка виражається в певній автономності поведінки та (або) існуванні в навколишньому середовищі [11, с. 49].

Таким чином, для юридичних норм характерною є їхня системність, себто стан, коли останні діють не кожна сама по собі, а цілісно – переважно в комплексах, асоціаціях, у складі цілих правових інститутів і в більш широких структурних підрозділах, як-от галузях права. Системність є однією з найважливіших закономірностей, неодмінних властивостей писаного права. Разом із тим поступова й невпинна сучасна трансформація системи права під впливом насамперед процесів інтеграції та диференціації, зміни сфер і навіть меж правового регулювання природно тягне за собою зміни й у системі законодавства. Наявна система трудового права також «не є застиглим конгломератом правових норм» [12, с. 81], вона є вельми динамічною, розвивається під впливом різноманітних економічних, соціальних та інших чинників [13, с. 104-106; 14, с. 203-212; 15, с. 27]. Зокрема, за висновком M.I. Байтіна і Д.Є. Петрова, систематизуючим фактором міжгалузевої (з погляду системи права) інтеграції є «основні напрями діяльності держави, тобто її функції, відповідно до яких групується нормативний матеріал» [16, с. 32].

Отже, принципи обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці; оптимальне поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин; соціальне партнерство й договірне встановлення умов праці та визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище найманих працівників порівняно із законодавством є елементами загальної структури системи галузевих принципів трудового права України. Сама ж система принципів являє собою сукупність пов’язаних між собою означених елементів, що характеризується за властивостями й внутрішніми зв’язками високим ступенем упорядкованості, володіє відносно стійкою єдністю, автономною цілісністю, яка виражається передусім у первинному – стосовно всіх норм і галузевих методу та функцій, характері її функціонування в загальній системі трудового права.

Література

1. Ярошенко О.М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудового права : монографія / О.М. Ярошенко. – Харків : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 456 с.

2. Попов С.В. Зайнятість та ринок праці в умовах ринкової економіки : монографія / С.В. Попов. – Сімферополь : КЮІ ОДУВС, 2008. – 328 с.

3. Теория государства и права / под ред. Н.И. Матузова и A.B. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – 776 с.

4. Алексеев П.В. Философия / П.В. Алексеев, А.В. Панин. – М. : Лана, 1999. – 585 с.

5. Аверьянов А.Н. Системное познание мира (методологические проблемы). – М. : ИПЛ, 1985. – 262 с.

6. Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002. – № 9. – С. 7-12.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.

8. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.

9. Кант И. Критика критического разума // Сочинение : в 8 т. – Т. 4. – М. : Мысль, 1994. – 478 с.

10. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. – М. : Высшая школа, 1974. – 224 с.

11. Тюхин B.C. Системно-структурный подход и специфика философского знания / В.С. Тюхин // Вопросы философии. – 1968. – № 11. – С. 48-49.

12. Болотіна Н.Б. Трудове право України / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 725 с.

13. Рабінович П. Соціальне право: деякі питання загальної теорії / П. Рабінович, О. Панкевич // Право України. – 2003. – № 1. – С. 104–107.

14. Лавріненко О.В. Актуальні питання теорії трудового права в контексті сучасного розвитку правової системи України: монографія / О.В. Лавріненко. – Донецьк : «Вебер» (Донецька філія), 2007. – 428 с.

15. Лазор Л. Влияние современных условий на рассмотрение отдельных проблем кодификации нового Трудового кодекса // Кодифікація трудового законодавства У країни: стан та перспективи : мат-ли наук.-практ. конф., (м. Запоріжжя, 25–26 червня 2004 р.). – Xарків, 2004. – С. 25-28.

16. Байтин М.И. Система права: к продолжению дискуссии / М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 31-35.