*99117*

К.е.н. Мехеда Н. Г., Демиденко З.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА РЕГІОНУ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

Основу сучасного розуміння сутності соціальної безпеки в нормативно-правовій базі започатковано у 1990 році Декларацією про державний суверенітет України. Соціальна безпека держави розглядається як стан гарантованої правової та інституціональної захищеності життєво важливих соціальних інтересів як особи, так і суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз [1].

Існує безліч трактувань вітчизняних і закордонних вчених щодо сутності поняття «соціальна безпека». Підсумовуючи всі їхні розробки можна зробити такі висновки щодо сутності соціальної безпеки:

- це стан соціальної стабільності та спроможності протистояти соціаль-

ним загрозам;

- правовий захист прав і свобод людини, життєво важливих соціальних інтересів особи і суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз;

- належний рівень фінансового забезпечення офіційно встановлених со-

ціальних стандартів та гарантій, що визначають якісний рівень життя людини і суспільства.

Забезпечення соціальної безпеки залежить від стійкості соціально-політичної системи щодо несприятливих впливів,з її здатністю до суспільної інтеграції та адаптації до умов, що змінюються. Для створення та реалізації ефективної соціальної політики держави необхідним є вирішення регіональних соціально-економічних проблем.

Регіональна соціальна безпека, як і соціальна безпека країни в цілому, передбачає достатню кількість матеріальних благ, соціальних гарантій, необхідних для життєдіяльності та відтворення потенціалу населення, яке проживає в тих чи Інших регіонах. Специфіка саме регіональної соціальної безпеки полягає, насамперед, у відмінностях, що властиві різним регіонам, як-от: політичні вподобання, соціально-економічне становище, демографічна ситуація, етнонаціональний та етноконфесійний склад населення тощо.

Соціальна безпека регіону залежить як від внутрішньої ситуації в країні, так і від зовнішніх факторів. Пріоритетне значення для забезпечення соціальної безпеки регіону мають внутрішні процеси і чинники.

Серед факторів соціальної безпеки в регіоні слід виділити такі:

— економічні — рівень економічного розвитку окремо взятого регіону та диспропорції розвитку, які так чи інакше виникають між регіонами. Важливість цього фактора обумовлена винятковим його впливом на соціальну структуру сучасного українського суспільства, ураховуючи те, що трансформація виробничо-майнових відносин, які відбуваються в країні, призвела до формування та становлення нової класової структури суспільства, а відтак - до посилення процесів соціальної диференціації.

— політичні — поява та розвиток кризових явищ у політику: може дати поштовх до посилення регіональної диференціації рівнів соціальної безпеки у випадку, коли представництво політичних уподобань має чітко виражений регіональний характер. Політичні вподобання є важливим чинником соціальної безпеки українського соціуму, історичний розвиток якого показує, наскільки різними можуть бути політичні орієнтації людей, які населяють той чи інший регіон.

— екологічний фактор загрози соціальній безпеці в регіонах України. Неефективна державна політика в галузі екологічної та енергетичної безпеки, тривала відсутність дієвих механізмів вирішення питань екологічного забруднення території України суперечить основним настановам сталого розвитку.

Аналіз соціальної безпеки Черкаського регіону доцільно проводити за показниками (або індикаторами) загроз, а саме:

1. Демографічні загрози (сюди необхідно віднести низький коефіцієнт народжуваності, від'ємний природний приріст), високий коефіцієнт смертності, старіння нації (висока частка пенсіонерів), диспропорції в статевій структурі населення (значна перевага жінок або чоловіків).

Згідно з останніми офіційними даними Державного комітету статистики Черкаського регіону на 1 листопада 2011 р. в області проживало 1279198 осіб. Коефіцієнт природного приросту населення -6,5, коефіцієнт народжуваності 9,7, коефіцієнт смертності 16,2, коефіцієнт міграційного приросту 0,7.

2. Працересурсні загрози (низький рівень зайнятості в регіоні, високий рівень зареєстрованого безробіття та безробіття, визначеного за методикою МОП, значне навантаження на одне вільне робоче місце, високий рівень тіньової зайнятості, диспропорція на ринку праці як фактор негативного перспективного впливу на соціально-економічне становище країни).

Безробіття визначене за методикою МОП – 68,2.Чисельність населення з доходами нижчими від прожиткового мінімуму у 2010 році трохи нижчі ніж у 2009 році і становить 231,1 тис. осіб, або 18,1 %. Середньорічний розмір прожиткового мінімуму на одну особу – 843,2 грн.

3. Загрози добробуту (низькі показники ВВП та ВДВ на душу населення, середньомісячної заробітної плати в регіоні, грошових доходів та витрат на душу населення, незначний обсяг реалізованих послуг на одну особу).

4. Загрози поширення соціальних негараздів (високий рівень захворюваності на активний туберкульоз, злочинності, самогубств, вбивств і навмисних пошкоджень, значна кількість потерпілих на виробництві).

Гарантування високого рівня регіональної соціальної безпеки, дотримання соціальних інтересів, пріоритетів і запобігання виникненню нових загроз можливе за умов постійного суспільно-географічного моніторингу та дослідження соціальної безпеки регіонів. Необхідним є регулярне відстеження впливу організаційно-правових та екологічних чинників соціальної безпеки в регіонах України, здійснення аналізу демографічної ситуації, ринку праці, добробуту населення та соціальних негараздів в Україні.