*99481*

Аналіз зовнішньої торгівлі України

Яцика Дмитра

Глобальна фінансово-економічна криза негативно вплинула на реальний сектор економіки України, призвела до дисбалансу зовнішньоторговельних потоків. Домінуючий приріст товарного імпорту над експортом спричинив надмірний дефіцити, що створив певну загрозу економічній безпеці країни. Різка зміна кон’юктури на зовнішніх ринках, прискорена лібералізація зовнішньої торгівлі протягом останніх років також негативно позначилась на торговельному балансі України. У зв’язку з цим особливої актуальності в посткризовий період набуває розроблення науково-обгрунтованих заходів щодо зменшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі.

Метою даної статті є аналіз зовнішньої торгівлі України та розроблення заходів щодо зменшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі.

Із 2005 р. спостерігається тенденція щодо зростання від’ємного сальдо торгівлі, яке у 2010 р. досягло 9309 млн. дол.. США. Дефіцит торговельного балансу також посилився з країнами СНД та ЄС. Наявна в Україні структура зовнішньої торгівлі зумовила неухильне зниження коефіцієнта покриття імпорту експортом, що знизився з 1,13 у 2004 р. до 0,85 у 2010 р.

Однією з основних причин зменшення сальдо зовнішньої торгівлі є зниження темпів приросту експорту з темпами приросту імпорту.

Динаміка показників ВВП особливо знизилася в період загострення фінансової кризи у 2009 р. Водночас відбулися спад експорту, який за цей період становив 59,3%, та скорочення імпорту – 53,1% від рівня попереднього року [1]. Зменшення експорту було спричинено не лише спадом промислового виробництва(22%), а й скороченням попиту на українську продукцію ( переважно чорної металургії) [7]. А зменшення реальних доходів населення та внутрішнього інвестиційного попиту спричинило ще більший спад імпорту. В 2010 р. спостерігалися незначний приріст ВВП – на 1,5%, зростання темпів експорту – на 29,6% та імпорту – на 33,7% порівняно з попереднім роком. Така динаміка зовнішньоторговельних операцій зумовила суттєве зростання від’ємного сальдо торгового балансу. Слід зазначити, що масштаби спаду українського експорту суттєво перевищували світову динаміку. Вартісний обсяг світового експорту за цей період зменшився на 28% [6, С. 55]

Збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі було спричинено також погіршенням торговельних умов України, що, в свою чергу, значною мірою спричинено зростанням інфляції, рівень якої в період загострення кризи становив у 2009 р. 14,9%, а у 2010 – 9,1% [1]. Крім того , Україна експорт, якої формують сировина і продовольство, має гірші торговельні умови ніж розвинуті країни, експорт яких становить готова, середньо- і високотехнологічна продукція. Незважаючи на те , що ціни на сировину та продовольство зростають, вони характерні нестабільністю і залежить від кон’юктури світового ринку.

Аналізуючи зовнішню торгівлю України, ми бачимо слабку диверсифікацію географічної структури експорту, що є наслідоком неефективної моделі міжнародної спеціалізації. Значна частка експорту в 2010 р., як і раніше, припадає на країни СНД, зокрема на Російську Федерацію – 30%, дещо менше на країни Європи – 26,9% і країни Азії – 26,7% від загального експорту. В цілому протягом останніх років експорт до європейських країн зменшився. Це спричинено не лише спадом виробництва в період кризи, а й невідповідністю українських стандартів європейським. Водночас зростає тенденція українського експорту до азійських країн. Азійський ринок є перспективним стосовно розширення доступу для українських товарів [7].

Аналіз динаміки структури експорту за основними товарними групами показав, що у 2010 р. порівняно з 2006 р. експорт недорогоцінних металів зменшився на 9,1%, продукції хімічної промисловості – на 2%від загального обсягу експорту (табл. 1).

Україна має здійснювати зважену торговельну політику, спрямовану на те, щоб якомога більша частка експорту потрапляла на ринки тих країн, де максимально можуть бути реалізовані цінові чинники конкурентних переваг українських товаровиробників. Україні доцільно збільшувати експорт готової продукції, насамперед машинобудування, до Російської Федерації, інших країн СНД, Китаю і країн, що розвиваються. У зв’язку з тим, що ця продукція є неконкурентоспроможною на ринках розвинутих країн, до них ще експортують товари традиційного експорту, основну увагу варто приділяти імпорту зі згаданих країн сучасних технологій і устаткування для забезпечення переходу до п’ятого і шостого технологічних укладів.

Таблиця 1

Динаміка структури експорту За основними товарними групами протягом 2006-2010 рр.
Товарна група	Експорт( питома вага в загальному обсязі, %)
	Роки
	2006	2007	2008	2009	2010
Продукція тваринництва	1,0	1,5	1,2	1,5	1,5
Продукція рослинництва	5,1	3,5	8,3	12,7	7,7
Готові харчові продукти	3,6	4,2	3,8	5,3	5,0
Мінеральні продукти	10,1	8,7	10,5	9,8	13,1
Хімічна продукція	8,8	8,2	7,5	6,3	6,8
Полімерні матеріали	2,1	2,0	1,5	1,4	1,3
Текстиль	2,4	2,0	1,5	1,8	1,4
Недорогоцінні метали	42,8	42,2	41,2	32,3	33,7
Машини та устаткування	8,7	10,1	9,5	12,6	11,0
Транспортні засоби	5,4	6,7	6,5	4,0	6,3
Прилади та апарати	0,4	0,4	0,4	0,7	0,5

Для захисту внутрішнього ринку необхідно вдосконалити митно-тарифне регулювання в межах міжнародних регуляторних вимог і розширити застосування сертифікації, ліцензування, технічних, фіто санітарних, екологічних стандартів обмеження імпорту [4, С.16]. Для забезпечення критичного імпорту, передусім енергоносіїв, доцільно використовувати можливості укладання довгострокових угод, а також запровадити жорсткий енергозбереження та стимулювання ефективного використання імпортних сировини та матеріалів.

Вагомого значення для стимулювання експортної діяльності набувають удосконалення податкового регулювання, заходи з підтримки обмінного курсу, забезпечення захисту національних економічних інтересів у сфері міжнародної торгівлі з урахуванням норм і вимог СОТ. При цьому доцільно засоби підтримки експорту окремих товарів чи груп, які мають суттєві компаративні переваги та сприятливі умови для модернізації виробництва [3, С.45]

Стале зростання імпорту товарів за останні роки спричинило збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі. Домінуючі позиції займають мінеральні продукти, частка яких у 2010 р. становила 34,8%. Слід зазначити розбалансованість імпортних потоків у напрямку зростання частки продукції з високою доданою вартістю. Так, імпорт в Україну машин, устаткування, транспортних засобів й апаратів у 2010 р. перевищував 20%, а хімічної продукції – 10% від загального обсягу імпорту, експортує Україна переважно сировину і напівфабрикати.

Особливу небезпеку створює надмірний імпорт споживчих товарів, для виробництва яких Україна має ресурсний потенціал. Аналіз торговельної структури засвідчив випереджаюче зростання імпорту товарів, пов’язаних, насамперед, із споживчим ринком. Зокрема, обсяг імпорт продукції харчової промисловості у 2010 р. становив 123,1% порівняно з попереднім, текстилю – 139,4%, взуття та головних уборів – 171,1%.

Для зменшення від’ємного сальдо уряд України здійснив конкретні дії. 3грудня 2008 р. схвалено Розпорядження № 1509 «Про затвердження Плану заходів із зменшення негативного сальдо у зовнішній торгівлі». Для посилення позицій українських виробників на внутрішньому ринку уряд схвалив Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 р., в якій намічено завдання мінімізації негативного сальдо зовнішньої торгівлі [1].

Таким чином, на основі досліджень можна стверджувати, що оптимізація структури експортно-імпортних потоків, удосконалення зовнішньоторговельної політики та розвиток імпортозаміщення сприятиме зменшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України « Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 р.» № 1249-р від 17 вересня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Мазаракі А. Національна конкурентоспроможність економіки:чинники та напрямки підвищення / А. Мазаракі// Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2010. - № 5. – С.45.

3. Олефіренко В. Нетарифні методи міжнародної торгівлі: сутність та класифікація / В. Олефіренко // Зовнішня торгівля : право та економіка. – 2009. - №5. – С. 16.

4. Пушкарьов В. Регулювання страхування експорту в європейських країнах та Україні: аналітично-правовий огляд / В. Пушкарьов // Підприємство. Господарство і право. – 2009. - №6. – С. 134.

5. Шинкаренко Т.П. Макроекономічні шоки: теоретичні та емпіричні аспекти / Т.П. Пушкарьов // Економіка і прогнозування. – 2010. - №2. – С.55.

6. В Україні триває спад промислового виробництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrbiznes.com/news/business/61251.html.