*99609*

Шафієва С. Г.,  Хільська І. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного тороговельно-економічного університету

Розвиток ринкової економіки в умовах глобалізації

У статті розглянуто особливості розвитку ринкової економіки в умовах глобалізації світового економічно-інформаційного простору. Визначено перспективи розвитку світової економіки в контексті економічного розвитку глобальних ринкових взаємодій суспільства .

Ключові слова: ринок, споживання, ринкова економіка, конкуренція, глобалізація.

Вступ.  Розвиток сучасної світової економіки та інформаційного простору зумовлює поширення глобалізаційних процесів. Практична суть глобалізації полягає в тому, що будь-який суб’єкт економічних відносин в будь-якій точці планети може впливати на інший такий суб’єкт в будь-якій іншій точці планети. Під впливом радикальних змін у сфері економіки, політики, виробництва, торгівлі, фінансів, транспорту, культури, інформації та комунікації на межі двох тисячоліть інтернаціоналізація господарства перейшла на якісно новий етап — глобалізацію всіх сфер суспільного життя в планетарному масштабі. На початку XXI ст. глобальні процеси значно прискорилися і не тільки впливають прямо або опосередковано на економічний, соціальний і політичний розвиток усіх країн світу, а й визначають історичні хід подій багатьох держав і народів на всіх континентах. У цьому контексті вивчення сутності та наслідків впливу глобалізації на розвиток ринкової економіки набуває особливо актуального значення. Для того, щоб в умовах посилення взаємозалежності інтернаціонального і національного факторів ефективно діяти на місцевому, державному та міждержавному рівні, потрібно розуміти характер ринкової економіки в контексті глобалізації.

Постановка завдання. Розглянути особливості розвитку ринкової економіки в умовах глобалізації світового економічно-інформаційного простору. Визначити перспективи розвитку ринкової економіки в контексті економічного розвитку глобальних ринкових взаємодій суспільства. 

Аналіз досліджень. Над питаннями ринкового середовища та його організації працювали дослідники І. Ансофф, В. Гончаров, К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко, С. Г. Поручник, М. С. Руденко, Ю. М. Руденко. В їх роботах присутній яскраво виражений діалектичний підхід. Розгляд етапів становлення ринку та ринкової економіки відбувається, відштовхуючись від розвитку продуктивних сил та відносин власності. Значний внесок в дослідження питань еволюції ринкової економіки зробили А. Адамова та М. Михайленко. А. Шнейдер, Я. Кацман, Г. Топчишвілі запропонували новітній підхід до ринкової класифікації, що полягає у поділі споживачів між  ринками різних товарів в контексті етапів розвитку цих ринків. М. Шимаї  досліджував аспект впливу посткризової глобальної системи на функціонування ринкової економіки.

Результати. З’ясування особливостей ринкової економіки передбачає визначення її сутності. Економіка, взагалі - це стосунки між людьми з приводу розподілу обмежених ресурсів.

О. О. Бєляєв вважає, що сучасна ринкова економіка - це складна система, яка включає і ринок, і конкуренцію, і різноманітне регулювання. Найважливішими умовами її виникнення є, по-перше, суспільний поділ праці і спеціалізація. По-друге, умовою виникнення ринкового господарства є відособленість чи господарська автономія суб’єктів ринку. По-третє, вільний обмін ресурсами. Ринкова економічна система краще за інші пристосована для інтенсифікації виробництва, використання досягнень науково-технічного прогресу і, в кінцевому результаті, для найбільш повного задоволення потреб суспільства. Її функціонування базується на принципах свободи економічної діяльності та рівноправності ринкових суб’єктів з різними формами       власності [1].

Економічна глобалізація – процес, що вивільнює рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили від національних перепон; правова і економічна основа міжнародного бізнесу. Головна ознака міжнародної економічної глобалізації – встановлення стійких всебічних торгово-економічних зв’язків між національними господарствами, поєднання національних процесів відтворення, зближення соціальних та інституційних структур різних країн. Економічна глобалізація має сукупність економічних правил, що базуються на дерегуляції та приватизації національних економік з метою укріплення їх конкурентоспроможності і збільшення їх привабливості для іноземного капіталу [8]. Глобалізація є результатом взаємодії мільйонів людей в усьому світі. Вони втілюють власні цілі, спільно створюючи систему, зорієнтовану на впровадження інновацій, а це, в свою чергу, служить їхнім приватним цілям [7].

Сучасна ринкова економіка існує «над» національними економіками і агентами і автономно від них, прямує до них і надає їм специфічні характер та форму, «огортає» власними рушійними силами. Вона йде «згори донизу» і визначає, що можуть і що не можуть робити на національному рівні як державні, так і приватні агентства. З часом вона може стати економікою, що позбавиться «правління» і функціонуватиме під впливом неорганізованих і неконтрольованих ринкових сил. Виходячи з цього, більшість дослідників глобалізації вважають, що сьогодні говорити про глобальну економіку ще зарано, що вона перебуває в стадії формування, розвитку і становлення [2].

Для нашого дослідження важливими є ті факти, що в результаті процесу глобалізації посилюються інтеграційні тенденції в міжнародному розподілі праці: національні кордони все менше розглядаються як критерій для сегментації ринку; спеціалізація підприємств визначається їх транскордонною інтеграцією в багатонаціональних виробничих мережах; багатовимірність технічних центрів приводить до тісної технологічної кооперації серед фірм; глобальні інформаційні мережі зв’язують світ в єдине ціле: зростає взаємозалежність найважливіших фінансових центрів; формуються нові міжнародні механізми накопичення і руху капіталів [6].

Передумовами розвитку ринкової економіки стають процеси дерегулювання фінансових ринків і пов’язаної з ними діяльності; технологічний процес, що дозволяє здійснювати в світовому масштабі моніторинг фінансових ринків, проведення фінансових операцій, аналіз можливих ризиків; зростаюча інституціоналізація фінансових ринків. В ринковій економіці беруть участь багатонаціональні і національні комерційні структури, національні держави та їх установи, регіональні багатонаціональні об’єднання, формальні і неформальні міжнародні організації. Елементами ринкової глобальної економіки стали принципово відмінні від попередньої системи складові:

1. Міжнародна науково-технічна сфера;

2. Сфера міжнародного виробництва;

3. Світовий ринок і міжнародна торгівля;

4. Міжнародна валютно-фінансова система.

Як свідчить досвід, ринкова економіка краще за інші пристосована для інтенсифікації виробництва, використання досягнень науково-технічного прогресу, найбільш повного задоволення потреб суспільства. Розвиток ринкової економіки призвів до надзвичайного за масштабами інвестування, розвиток і ріст якого зростає кожного року з позитивною динамікою за винятком кризових періодів. Особливо вражаючими є масштаби реальних інвестицій, що дозволяють говорити про ефективне використання капіталу та роль ринкової економіки у створенні благ.

Американський дослідник міжнародних економічних відносин Дж. Гарретт виокремлює чотири головних механізми глобалізації ринкової економіки:

1. Зростаюча конкуренція у світовій торгівлі;

2. Виробництво набуває багатонаціонального характеру внаслідок прагнення виробників до переміщення виробничих потужностей в інші країни, збільшуючи власні прибутки;

3. Посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків.

4. Зростання ролі ТНК.

Сьогодні у світі функціонують 62 тис. ТНК, які мають майже 930 тис. підконтрольних підприємств. Щорічний обіг останніх складає понад 10 трлн. дол. Практично всі великі підприємства мають широку мережу філій або стратегічних союзів, що забезпечує їм необхідний вплив і гнучкість на ринку. В межах міжнародних корпорацій за каналами внутрішньофірмової торгівлі здійснюється майже третина світової торгівлі. Ще третина світової торгівлі припадає на торгівлю між ТНК та незалежними економічними суб'єктами і лише 30% — на міжнародну торгівлю між компаніями, що не пов'язані з ТНК (рис. 1). Цікаво, що основна кількість ТНК, які мають філії за кордоном, розміщує їх у спеціальних економічних зонах та орієнтує на виробництво експортної промислової продукції, що, безумовно, сприяє розвитку світової торгівлі між різними групами країн. До того ж, на внутрішньофірмові канали припадає до 99% світової торгівлі науково-технічними продуктами. Основною формою передачі технологій у межах ТНК залишається постачання філіям практично всієї необхідної документації зі штаб-квартири.

Рис. 1. Структура світової торгівлі за принципом участі ТНК в торгівельних операціях.

Розглянемо таблицю 1. В ній відображено динаміку міжнародної торгівлі, що наочно продемонструє розвиток ринкової економіки в контексті розвитку глобалізації [4].

 

 

Таблиця 1.

Обсяги та динаміка міжнародної торгівлі за 2005-2010 роки

Рік

   Обсяг, трлн.дол. США.

     Динаміка, % до 2005 р.

1965

0,172

-

2005

10,846

-

2006

12,444

14.7

2007

14,379

15.5

2008

16,851

17.2

2009

12,698

-24.6

2010

14,943

17.7

 

З таблиці чітко видно динаміку та обсяги міжнародної торгівлі за 2005-2010 роки. Обсяг торгівлі стабільно зростав на 15-17% щорічно до початку світової фінансової кризи. Світова фінансова криза значно вплинула на обсяги світової торгівлі. В 2009 році порівняно з 2008 обсяг міжнародної торгівлі скоротився на 24,6%. На сьогоднішній день спостерігається відновлення після кризи. В 2010 році обсяг торгівлі зріс на 17 % і вийшов на рівень 2007 року.

Якщо керуватися ознаками ринкової економіки, то подібні механізми лише підтверджують основу ринкової економіки – вільний вибір діяльності, конкуренцію та право власності на засоби виробництва. Останнє виступає першоджерелом зростаючого індивідуалізму ринкових суб’єктів. На практиці це проявляється як ринковий успіх ексклюзивних товарів і послуг, гарантія якості власного товару та позитивного іміджу виробника. Ринкова економіка залишає значну частину проблем людства нерозв’язаними, і той формат, в якому вона розвивається в умовах глобалізації, не можна вважати ідеальним. Саме ринкова економіка спонукає явище конкуренції до гіперрозвитку, внаслідок якого і утворюються монополії. Адже монополія – це фірма, що перемогла у конкурентній боротьбі, а отже, вона діяла за законами ринку і ринкової економіки. Кількісні зміни призводять до якісних, і це не завжди зручно для людства в цілому. Проблеми, які зараз постають на порядку денному, неможливо усунути без втручання в глобальну ринкову економіку міждержавних структур. Це екологічні катастрофи, небезпека війни, голоду, епідемій та виснаження природних ресурсів. Очевидно, що розвиток ринкової економіки за умови здорового і раціонального сприйняття дійсності повинен привести людство до трансформації економічних стосунків, переорієнтації економіки із прибуткоорієнтованої на ресурсо- і добробутоорієнтовану, в якій глобальним завданням ринку чи альтернативної до нього структури обміну буде забезпечення благами якомога більшої кількості людей.

Висновки.  Розвиток ринкової економіки в умовах глобалізації відрізняється від розвитку, що відбувався в період «холодної війни» та простих інтернаціональних зв’язків. Така ситуація має свої переваги і недоліки. Основним досягненням глобалізованої ринкової економіки є встановлення високих стандартів якості товарів і послуг та здатність  контролювати цю якість шляхом все більшої публічності виробництва і споживання. Доступ до ресурсів спрощується, конкуренція формується в єдиних рамках світової системи ринку. Однак недоліками сучасної глобалізованої ринкової економіки є традиційна домінанта національних інтересів над глобальними в більшості країн планети, що на практиці означає нівелювання багатьох переваг глобалізації. Ринкова економіка в таких умовах зазнає збурень та криз, особливо внаслідок недосконалої фінансової та грошово-кредитної політик найбільших економічних гравців. ТНК продовжують проводити свою суперечливу політику використання ресурсів нерозвинутих країн, і це дає підстави вважати процес розвитку ринкової економіки як такий, що неспроможний підвищити рівень добробуту населення планети в тій формі, в якій він зараз існує та продовжує розвиватися.

 

Література:

1.                 Сучасна ринкова економіка. - library.if.ua/book/61/4432.html.

2.                 Олійник О. В. Нова роль макроекономічних чинників валютних курсів та відсоткових ставок в умовах глобальної фінансової нестабільності. Інвестиції: практика та досвід. – 2010 р. - №24.

3.                 Обсяги та динаміка міжнародної торгівлі за 2005-2010 роки. -http://legacy.intracen.org.

4.                 Шнейдер А., Кацман Я., Топчишвили Г. «Наука побеждать в инвестициях, менеджменте и маркетинге». / yakovkatsman@yahoo.com

5.                 Френсіс Фукуяма. Ґлобалізація безкінечна. Ф.Фукуяма, 2009 http://www.ji.lviv.ua/n19texts/fukujama.htm

6.                 Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації. - http://ryo.pp.ua/osnovi-m

7.                 Олексюк О. І. Особливості та пріоритети результативного розвитку національної економіки в глобальному середовищі. Економіка АПК. – 2009 р. - №8. – с. 30-35.

8.                 Шкодіна І. В. Основні диспропорції розвитку світового господарства на сучасному етапі. Фінанси України. – 2010 р. - №7. – с. 58-63.