*98558*

Основні заходи регулювання розрахункових заходів через управління дебіторською заборгованістю

Криза неплатежів стала сьогодні основним лихом в економіці. Їі прояви різноманітні. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогназують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують своїх забов’язань; банки затримують розрахунки за наявних коштів клієнтів, затягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують розрахунків. Особливо зазначені втрати від розрахунково-платіжної кризи несуть підприємства, які мають справу із продукцією з коротким строком зберігання. В зв'язку з цим спостерігається значне зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, що вилучає кошти з платіжного обороту підприємств і негативно позначається на їх фінансовій стійкості.Проблеми управління дебіторською заборгованістю є об'єктом досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, таких як: А.М. Поддєрьогін, С. Бондаренко, Н. Матицина , О.В.Попазова , Г.О.Крамаренко та ін.

Мета статті є обгрунтувати конкретні пропозиції щодо створення економічних умов для стабілізації та подолання кризи неплатежів через нові форми господарювання, удосконалення фінансово-кредитного механізму, які враховують специфіку реалізації та захищають інтерси вітчизняного виробника.

Прострочені платежі виникають у разі порушення у платника ритму кругообігу оборотних коштів, що неминуче спричиняє дефіцит джерела платіжних засобів. Відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість, не оплачену в срок, свідчить про нераціональне використання власних і запозичених оборотних коштів. Уникнути подібного стану допомагає ефективне управління заборгованістю та незалежним чином організования облік.

На мою думку в сучасних економічних умовах підприємствам необхідно чітко розмежувати способи попередження заборгованості, етапи та методи її комплексного управління, виявлення альтернативних джерел залучення позикових коштів. Треба виділити етапи в управлінні заборгованістю .

Першим етапом в управлінні заборгованістю, є персональний аналіз покупців та замовників, розподіл їх на стратегічних (які купують великі партії товару і є основними клієнтами підприємства, надійними з точки зору розрахунків), звичайних (які завжди розраховуються, але можливі запізнення в розрахунках), і сумнівних (нові покупці, або є сумнів у їх платоспроможності). До звичайних і сумнівних покупців можна застосовувати способи попередження виникнення заборгованості: повна передоплата товару, договір про неустойку, порука та застава, банківська гарантія, завдаток та притримання. Дані способи гарантуються статтями господарського та цивільного кодексу.

Найбільш надійним для продавця способом є повна передоплата товару. Разом з тим, в умовах платіжної кризи мало хто погоджується платити одразу повну суму; найбільш поширеними є неустойка, порука та застава. Ефективним, але дорогим способом є банківська гарантія, тому що банки гарантують не більше 80 % від суми заборгованості. Найменш поширені є завдаток та притримання.

Другим етапом в управлінні заборгованістю, на думку А.М.Поддєрьогіна є аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. На нашу думку, необхідний комплексний аналіз дебіторської та кредиторської заборго-ваності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад кожної, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства. С.О. Бондаренко звертає увагу на необхідність порівнювати поточні обсяги дебіторської з поточними обсягами кредиторської заборгованості, та зазначає, що зменшення дебіторської заборгованості без зміни кредиторської знижує коефіцієнт покриття, що негативно позначається на платоспроможності підприємства. Деякі вітчизняні автори вважають, що оскільки підприємство зобов'язане погашати свою кредиторську заборгованість незалежно від того, вчасно воно отримує борги від дебіторів чи ні, то заборгованості необхідно розглядати окремо: дебіторську як кошти, які тимчасово відволікаються з обігу, а кредиторську як засоби, які тимчасово залучені в оборот.

Третім етапом є визначення оптимального та критичного розміру кожної заборгованості, планування руху грошових потоків на майбутній період з врахуванням обсягів реалізації продукції та специфіку виробничої діяльності підприємства. На цьому етапі визначаються умови кредитування покупців за вибором підприємства (сприятливі, середні та жорсткі) відповідно до яких формуються обсяги продажу продукції та розмір дебіторської заборгованості. Також на підставі договорів плануються обсяги та умови поставки продукції від постачальників, терміни її оплати. Заключним етапом є поточний контроль за дотриманням розрахункової дисципліни.

В сучасних кризових умовах господарювання (нестачі сиро-винних та фінансових ресурсів, жорсткої конкуренції), коли боргові інстру-менти фінансування господарської діяльності стрімко розширюються, а обсяги власного капіталу звужуються, переробним підприємствам необхідно дбати про власну платоспроможність. Забезпечити її можливо лише за умови викорис-тання сучасних комплексних методів управління дебіторською та кредитор-ською заборгованістю, проведення вчасного рефінансування дебіторської заборгованості та використання альтернативних джерел залучення позикових коштів. Подальші дослідження будуть направлені на пошук та обґрунтування ефективних методів комплексного управління заборгованістю підприємств.

Список літератури:

1.П(С)У 10

2.ЗУ про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

3.Бондаренко О.С. Методика управління дебіторської заборгованості //Актуальні проблеми єкономіки- 2006-№4