*99727*
Олексенко В.П.
д.ф.н., професор
Херсонського
державного університету
(Україна)
УТВОРЕННЯ З КОМПОНЕНТОМ
ЄВРО-
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Усебічне вивчення
шляхів розвитку, функціонування і збагачення сучасних мов – одне з актуальних
завдань мовознавства. Предметом дослідження лінгвістів на зламі ІІ – ІІІ
тисячоліть є динамічний розвиток лексичного складу мови, зокрема виникнення
лексичних інновацій. Досліджуючи динаміку мовної системи, мовознавці
наголошують, що розвиток мови загалом – це передусім зміни в лексиці, рух
уперед у часі під впливом реальної дійсності, людського мислення, свідомості.
Процес розвитку
мовної системи становить безперервну зміну словникового складу, що виявляється
насамперед у появі нових дериваційних утворень, виникненні запозичень,
модифікації значень, переході певних лексем до групи архаїзмів чи історизмів,
активної чи пасивної лексики.
Поява значної
кількості неолексем – явище цілком закономірне. Адже неологізми з’являються
в мові в часи великих, докорінних змін у житті народу. Потреба в нових словах
зумовлена передусім різними екстралінгвальними чинниками, зокрема політичними
та соціальними змінами в суспільстві, тому що лексична система будь-якої мови є
найбільш гнучкою і динамічною порівняно з іншими підсистемами. Це пов’язано з
необхідністю якомога повніше відбити постійно мінливу картину світу, що
сприятиме більшій ефективності процесу спілкування між людьми. Ю. Жлуктенко зауважував, що
«лексика не може в своєму наявному складі вичерпно відбити всю безмежність
людського досвіду і навколишнього світу, тому більшість лексико-семантичних
рядів і мікросистем перебуває у «відкритому» стані, тобто в постійній
схильності до інновацій»
[4, с. 126].
Інноваційні процеси
в лексиці є постійним об’єктом аналізу в наукових працях мовознавців. Зокрема,
різні аспекти змін у лексико-семантичній системі української мови, що
відображають перетворення в житті соціуму, репрезентовано в дослідженнях
Т.Бевз, В.Жайворонка, Л.Лисиченко, Т.Коць, І.Кочан, Д.Мазурик, Л.Мартинової,
О.Муромцевої, І.Самойлової, О.Сербенської, О.Стишова, О.Тараненка, Л.Філюк,
М.Яцимірської та ін. Проте питання мовної мінливості, мовного розвитку та
відображення цих процесів у лексичному складі залишається актуальним.
Відзначена властивість
лексичної системи мови є однією з найважливіших умов безперервного її
функціонування, що безпосередньо пов’язане з явищами неологізації, які в
українській мові протягом останніх десятиліть набувають систематичного характеру.
Найінтенсивніше
збагачується словниковий склад мови у період значних суспільних зрушень.
Більшість новотворів зумовлена позалінгвальними чинниками. Мова поповнюється
лексичними інноваціями – новими назвами, що є результатом значної активізації
основних способів розширення номінативних засобів мови. Потреба в називанні
нових понять і реалій політичного, науково-технічного, культурно-освітнього
життя суспільства спричиняє якісні зміни у складі тематичних груп лексики.
Наповнення цих груп неоднакове, одні з них є досить розгалуженими, інші –
представлені поодинокими лексемами.
На кількісному і
якісному складі цих груп позначається розширення міжнародних
суспільно-політичних, економічних та культурних контактів України з іншими
державами, тенденція до співвіднесеності лексико-семантичної системи
української мови та лексико-семантичних систем провідних мов світу. З’явилася
нагальна
потреба в номінації нових реалій і понять, адже динамічний
характер мови зумовлений передусім зовнішніми, позамовними впливами, мисленням,
зорієнтованим на пізнання реального світу.
Помітні зміни в
соціально-економічному та культурному житті Західної Європи, зокрема бурхливе
зростання виробничих сил, розвиток нових технічних засобів комунікацій,
позитивні зміни в географічній мобільності, розширення культурних зв’язків
вплинули на життя в країнах Східної Європи, зокрема й на мовні процеси.
До активного
слововжитку носіїв мови увійшла лексема євро, яку у словниках
зафіксовано як самостійну мовну одиницю зі значенням «грошова одиниця більшості
країн Європейського Союзу» [2, с. 269]. Наприклад:
«Матеріальні збитки від повені оцінюють щонайменше в 25 мільйонів євро»
(«Євробюлетень», квітень, 2007); «За цю роботу оператор отримує 2 тисячі євро
за місяць» (ТСН: 1+1, 21.11.11).
Відбиття змін у
лексичній системі мови стосується передусім номінативного потенціалу нової
лексеми, її здатності фіксувати фрагмент реального світу. При цьому збагачення
словникового складу відбувається різними шляхами, одним із яких є використання
змістово-смислового потенціалу мовної системи: переосмислення значення слова,
нарощення нової семантики, стилістична переоцінка слів, розширення меж їхнього
значеннєвого функціонування [10, с. 262].
На динамічний
характер лексичного складу мови, спричиненого різноманітними семантичними
змінами, впливає також така властивість мовного знака, як асоціативність. Слово
як номінативний знак під впливом різних суспільних змін, аналогій і суміжних
асоціацій може змінювати своє значення [Там само].
Особливогї
актуальності в аспектуалізації простору, важливого для міжнародної діяльності
нової України, крім лексеми євро, набуває компонент євро-, що
надає значення «стосовно до країн Західної Європи» і, поєднуючись зі строкатим
колом твірних одиниць, питомих і запозичених, стає словотвірною основою
багатьох нових складних слів нашого часу: євробанк, євровалюта, євровіза,
євровікна, єврогрупа, євродвері, євродосвід, євродизайн, євродепутат,
Єврокомісія, євроконтейнер, єврокредити, європарламент, євроринок, євроремонт,
євросервіс, євростандарт, єврочек, єврошина та ін.
Євро- вказує на належність означуваного до того, що позначене твірною базою, або
виражає зорієнтування на нього як зразок для наслідування. Напр.: «Обіцянка
чинства України є ЄС міститься у спеціальному звіті євродепутата від
Польщі Міхала Каменського…» («Україна молода», 7.06.2007); На початку лютого Єврокомісія
погодилася допомогти Афінам, однак умовою підтримки став режим жорстокої
економії. Така економія спровокувала масові страйки, які загрожують перерости в
безлади (ВЗ, 1.03.10); Євросоціалізм та
християнський лібералізм – найкращий варіант розвитку для людства (УНІАН,
7.10.2010); «Коли переговори про вступ завершено, Єврокомісія, а згодом
і Європарламент, санкціонують підписання Угоди про вступ між
країною-кандидатом та Євросоюзом» («Євробюлетень», квітень, 2007).
Звернімо увагу на
таку деталь, що стосується витлумачення складника євро: в одних
словникових статтях цей елемент указує на належність до Європи [8, с. 438], в
інших – до Західної Європи [2, с. 269]. Це свідчить про непродуманий політичний
аспект тлумачення самої Європи. На нашу думку, безпідставним, необґрунтованим є
вільний добір слів у обох лексикографічних джерелах. До того ж у жодному зі
словників не зафіксовано таких активних в інформаційному просторі слів, як європарламент,
євроінтеграція та ін.
Слова з компонентом євро-
є здебільшого універбатами, утвореними внаслідок поєднання усіченого
слова-означення (євро ← європейський) та повного слова-означуваного.
Початковим скороченим компонентом прикметникового походження виступає
запозичена лексемо-морфема. Наприклад: європатент, європол. Пор.:
Патентне відомство Японії, європатент мають труднощі при реєстрації
(«Львівська газета», 5.04.2006); Європол оприлюднив свою першу доповідь
про терористичну активність у 27 країнах – членах ЄС («Євробюлетень», квітень,
2007).
Підтвердженням
продуктивності слововжитку похідних із компонентом євро- є знайомство з
україномовними електронними періодичними виданнями [12], уміщеними на
електронній сторінці “Весна”: євроарена, євроатом, євробанк, євробонд, євровалюта,
євровіза, єврозона, єврозони, євроіндекс, євроінтеграція, Єврокомісія,
єврокорпус, єврокубок, євроліга, євролуна-парк, єврооблігація, європарламент,
єврорегіон, євроремонт, євроринок, Євросоюз, євростандарт, євроструктура,
євротурнір, євро-Україна, єврофутбол, єврохартія, євроцентр, єврочемпіонат.
Такі дані свідчать
про активну тенденцію до розширення лексико-семантичного поля з компонентом євро-.
Це дає підстави детальніше з’ясувати словотвірну цінність і проаналізувати
лексико-семантичні групи лексем із компонентом євро. Передусім
звернімось до первинного значення євро- (грец. – легка навігація, легке
пересування). Переносно, успіх, розважливість, “багатство”, “достаток”, у поточному значенні – це просто фортуна. Римляни пояснювали цей успіх
докладніше – fortuna sekunda. Прикметно, що це слово має етимологічний зв’язок із грецькою мовою й
означає, окрім розважливої фортуни, південно-східний вітер, євр (euroos,
eurous), поет. буря, вітер [11, с. 207]. Польський дослідник А. Боровський
уважає, що не випадково сьогодні так охоче говорять про “євроремонти”, чи про
різні “єврокадри” або “єврорегіони”, якими б немилозвучними ці неологізми не
були. Це, на його думку, один зі збігів, який свідчить про те, “що до нас
завжди долинає далеке і притлумлене, але, однак, стимулювальне відлуння
античної традиції, яка співтворить європейську свідомість” [1, с. 19].
Розглянемо
докладніше функціонування євро не як самостійної одиниці, а як
компонента складних слів. Не аналізуючи його лінгвістичний статус, укажемо на
розмаїтість їх тлумачення в науковій літературі навіть щодо назв: префіксоїди,
напівафікси, субпрефікси, препозитивні міжнародні блоки, префіговані елементи
та ін. [5, с. 55]. Поширеність цього префіксоїда, так звана “пристрасть до
євронанизування” привернула увагу науковців, культурологів, публіцистів. Свої міркування
з приводу побутовізмів із компонентом євро- висловив О. Гриценко [3, с.
16-17]. З огляду на це, лексеми з компонентом євро- можна об’єднати в декілька
лексико-семантичних груп.
1. Найбільшою за
кількістю лексем є група утворень на позначення суспільно-політичних понять:
Кожна епоха має свою
суспільно-політичну термінологію, вживану на позначення суспільно-правових
відносин. Це досить неоднорідна сукупність одиниць словникового фонду, що
постійно модифікується, перебуває в динаміці, адже більшість слів набувають і
поступово втрачають свою актуальність, замінюються новими лексемами. Номінації
у сфері міжнародних відносин, правової діяльності, реалій внутрішнього
політичного життя в Україні та в інших державах концентруються навколо найбільш
актуальних проблем сучасності. Розбудова демократичної правової Української
держави та її інституцій, формування нового мислення, нової політичної
свідомості громадян – усі ці процеси позначаються на лексичній системі сучасної
української мови. Свідченням таких змін є поява численних новотворів із
компонентом євро-. За матеріалами ЗМІ зафіксовано такі лексеми зі
складником євро- на позначення політичних процесів і явищ: євроарена,
євробюлетень, євровіза, єврогромадянство, євроделегація, євродіалог,
євродепутат, єврозакон, євроінтеграція, єврокандидати євроклуб, єврокомісар,
Єврокомісія, євроконституція, єврокорпус, євроміф, європапери, європарламент,
європолітики, європрикордонники, єврорегіони, євросвіт, євроспільнота,
євростандарт, євросоюзники, євроструктури, євросусіди, єврофіли, єврохартія,
євроцентр, єврочиновники. Напр.: Це [Присвоєння Голові Проводу ОУН
Степанові Бандері звання Героя України (посмертно)] розглядається як перешкода
для вступу України до євроспільноти, а також рекомендується новому
українському президентові переглянути рішення попередника (День, 16.02.2010).
Чимало таких утворень має оцінне значення: євробалаканина, євробюрократи,
євродогма, єврожебрак, євроколомийки, єврократія, євронадії, єврооптимізм, євроочікування, європарадокси, європесимізм,
європрагматики, європретензії, євросвітик (дитячий персонаж),
євроскептики, євросовки, єврофобія,
євроциніки та ін.
2. Соціально-економічна
лексика. У період, коли українська спільнота поступово позбувається старих
економічних орієнтирів, нав’язаних попередньою добою, відбуваються докорінні
перетворення в суспільстві, передусім в економічній галузі, формується нова
фінансово-економічна культура. Посилена повсякденна увага ЗМІ значною мірою
спрямовується на питання економіки, фінансів, банківської справи, бізнесу, що
сприяє популяризації аналізованої тематичної групи лексики й активному
засвоєнню її громадянами держави: євробони, євровалюта, євродепозит,
євродопомога, євроекономіка, єврозона, євроіндекс, євроконсорціум,
єврооблігації, євроринок, єврочек. Це досягається завдяки широкому
жанровому розмаїттю друкованих текстів та передачам електронних мас-медіа:
економічних оглядів, діалогів із відомими економістами, бізнесменами,
фінансистами, інтерв’ю, нарисів, реклами тощо.
На сучасному етапі
найвиразніше відображають докорінні економічні перетворення, пов’язані з
переходом від одного соціально-економічного устрою та способу господарювання до
іншого. Одна з ключових лексем доби – євроринок – «сфера вільного обігу
товарів і капіталів, а також рух робочої сили, що регулюються попитом і
пропозицією у межах Європи та на європейському рівні» [9, с. 87]. Йдеться передусім про інтернаціоналізми –
європеїзми, що становлять найчисленнішу групу лексем. Так, останнім часом наша
мова засвоїла такі слова: євробанк, євробізнес, євровіза, євро-долар,
євро/долар, єврокредит, єврокомерція, єврофренд, євроформа, євроціна. Наприклад:
Єврокредит надається без довідки про місце роботи і першого грошового
внеску; Єврокомерція має на увазі залучення іноземних коштів в економіку
України [9, с. 53]; На міжнародному валютному ринку ціни на валютну пару євро-долар
стартували з позначки 1.3629/1.3627 (Газета.ua, 12.02.2010); Євро/долар після нічної стабілізації на високих
рівнях продовжує рости (ПС).
У мові ЗМІ часто
трапляються лексеми на позначення професій (євробанкір, євроекономіст),
грошових одиниць і цінних паперів (євровалюта, євробанкнота, єврооблігація).
До цієї групи відносимо також лексеми євроінформ, євроакція, євромережа,
європроект, євроструктура, євростандарт, євроформат, єврооб’єкт, євроформа,
європротокол. Наприклад: європротокол – це такий папірець… (1 + 1:
ТСН, 03.12.09); Але епігонство і «писання під когось», гра у євроформи –
ніколи не відкриють народного і національного бачення суті, без чого
літературна традиція згасає (ЛУ, 17/07, с.5); Хто зрозумів, що таке євростандарт?
(УМ, 28.01.07).
3. Лексика зі сфери
мистецтва, культури, освіти і спорту.
Вихід України на
міжнародну арену, контакти з іншими європейськими державами зумовили активне
входження до української мови слів із культурно-мистецької сфери. Це насамперед
лексема єврокультура. До явищ масової культури розважального жанру
належать такі лексеми: Євробачення, євробест, євровибір, євроданс,
єврозірка, євроконцерт, євроспіви, євроформат, єврохіт, єврохітпарад,
євроцензура, єврошоу. Наприклад: 20 сторінок формату Б2 (так званий євроформат) (http://telekritika.kiev.ua, 22.03.07); Чи готовий Леонід Черновецький до наступного євровідбору?
(ICTV: Максимум в Україні,
13.03.09); Ні – ЄвроСердючці (Інтер: Скандали Євробачення, 24.05.08); євроспіви
(титри до сюжету) (СТБ: Вікна Новини, 23.05.08); Євроцензура (титри до
сюжету про підготовку до Євробачення в Москві) (СТБ: Вікна Новини, 10.03.09);
Йде, наприклад, євротурист Хрещатиком, і раптом запитує вас, як кудись
дістатися. А ви йому назустріч… (ПіК, 13/04, с. 25). Широковживаною
є лексема євроосвіта, що має значення «освіта за кордоном у Європейських
вишах».
Активна участь
українських спортсменів у міжнародних змаганнях призвела до появи лексем єврокубок,
євроліга, євроспорт, євротурнір, єврофутбол, єврочемпіонат та ін.
Напр.: Своїми думками поділився капітан динамівців Андрій Шевченко. – Андрій,
яку мету зараз ви ставите перед собою на клубному рівні? – Виграти з «Динамо»
єврокубок (ПС).
4. Побутова лексика з компонентом євро-.
Останнім часом
збільшилася кількість слів на позначення помешкання, його обладнання, предметів
домашнього вжитку, меблів, інтер’єру, побутових пристроїв, одягу, взуття,
страв, напоїв тощо: євробуцигарня, євровзуття, євровізаж, єврогрушка,
євродизайн, євроімідж, єврокамера,
євроКаПеЗе, євроконтейнер, єврокосметика, євромода, євроодяг,
євросмак, євростиль, єврояблуко,
єврояблунька. Наприклад: А тями не тямить, що дорогою до комунізму треба
щось їсти, а поки виростуть яблучка, торгівець на булонський базар з грушками
вийде, бо євросмак зміниться чи ще щось там і яблучка Ніколаєнка знову і
за смаком не відповідатимуть єврогрушкам…(http://job.ukr.net/, 29.05.07); Нещодавно
газда Ніколаєнко взяв українські груші та й поїхав на булонський базар.
Підійшов до торгівця єврояблуками та й питає, що той думає про
українські грушки (http://job.ukr.net/, 29.05.07); Євробуцигарня (титри до сюжету) (1+1:
ТСН, 04.10.07); У єврокамерах прекрасні сучасні умови…Єврокамера вражає…(1+1:
ТСН, 04.10.08); ЄвроКаПеЗе (1+1: ТСН, 04.10.08).
На думку О.Гриценка,
утворення, що «починаються на євро-, але означають не щось
узагальнено-європейське, а побутові речі», «євро-речі», ця «євро-наліпка» до
предметів і явищ, притаманних нашому, сучасному українському життю, свідчить не
стільки про філологічне явище, скільки про вплив символіки товарів споживання,
зокрема про «символізм європейських товарів» [3, с. 17]. Ці «шматочки
справжньої Європи вилучають нас із «малоєвропейського контексту» і «долучають до Європи». «Євротовари є
уособленням «євроякості», а євросервіс, єврообслуга, єврокомфорт творять нам
єврожиття, «створюють враження, що ми вже
опинилися на Заході» [Там само].
В.П.Сімонок визначає
цю групу лексем як дуже динамічну, бо в ній відбувається постійне оновлення за
рахунок входження до її складу нових слів і витіснення старих [7, с. 118].
Серед лексем цієї групи можна виділити: назви будівель, будівельних
матеріалів, внутрішнього облаштування: євроаптека, євробасейн,
євробудинок, єврованна, євровікна,
євровмикач, єврогардини, євродвері, євродизайн, євродіжка, єврокахлі,
євроквіти, єврокорпус, євромагазин, євромайстерня, євроофіс, європаркан,
європекарня, європідлога,
європомешкання, європлоща, євроремонт, єврорубероїд, євросалон, євроунітаз,
єврохол, єврочерепиця, єврошпалери; назви побутових речей: євробазар,
євробанка, євровіник, євродоріжка, євроквіти, єврокухня, євромеблі,
європов’язка, європрава, євросантехніка, євротехніка, єврофото, єврочистка,
єврошвабра; назви продуктів харчування: євроїжа, євроогірочки,
європіца, єврофрукти, єврояблука; лексеми на позначення установ,
культурних подій: євроакція, євродискотека, євролюкс, європодія,
євросекондхенд, євротабір, євротур, єврофуршет, «Єврохата»; слова, що
позначають засоби пересування: євроавто, євроавтобус, євроавтомобіль,
євровагон, єврозалізниця,
євромагістраль, європотяг.
Саме така «тотальна
креолізація товарів інокультурного походження» є стимулом для «формування в масовій свідомості нових
суспільних ієрархій», у час, який іронічно називає О.Гриценко «добою
євроремонту».
Із препозитивною
частиною євро- в мові сучасної публіцистики трапляються й оказіоналізми
на зразок єврошпарина, євроґвалт тощо, які вжито з певною іронією,
глузуванням. Пор.: Єврошпарина для України (заг.). Комісія з закордонних
справ Європейського парламенту 51 голосом «за» при чотирьох «проти»
проголосувала за надання Україні перспективи членства в Європейському Союзі
(«Україна молода», 7.06.2007); «Євроґвалт від народних обранців (заг.).
Народні депутати поїхали в Європу і зчинили там бійку» («Високий Замок»,
22.05.2007) [6, с. 62-63]; Ніби під шумок інспірованого євроґвалту
вирішили вивести нових людей на старі орбіти – у керівні крісла НТКУ. Не дивно,
що в списку підписантів, які обурилися відбором на Євробачення, значаться
найтонші поціновувачі євромузичних традицій – Є.Бенкендорф і В.Арфуш. Після
повергнутого В.Ілащука їм і прописано керувати УТ-1 (ДТ, 19-26.03.2010)
Таким чином період
кінця ХХ – початку ХХІ століття характеризується активним використанням у мові
мас-медіа, а через них і в літературній мові неолексем зі складником євро-.
Надмірна активність словотворчого форманта неминуче призводить у мовній
практиці до появи негативно забарвлених номінацій. Не уникла цього й основа євро-,
що засвідчують такі оказіональні експресивно-оцінні новотвори: європотвора,
єврозабігайлівка, євроскандал, євролюбов, єврознаменитість, єврозадоволення.
Утім, як орієнтир для розвитку суспільства, економічний, політичний,
культурно-освітній дороговказ широкого вжитку набувають нові іменники європейськість,
європеїзм і європейство, пор.: Бо на сьогодні вся наша європейськість,
здається, полягає лише в тому, що ми вживаємо сало (Ю.Андрухович); З кожним
роком фестиваль набуває європейськості, більше – глобальності, щоразу
«піднімаючи планку», щороку даючи зразки мистецтва найвищого ґатунку («Україна
молода», 16.06.2006, с. 19); Говорити про членство в Євросоюзі можна буде тоді,
коли Україна «складе іспит на європейськість» (УП, 25.04.2010); Плекати
відчуття «європейства»… (Українська правда, 20.10.2006).
Отже, за останні роки компонент євро-
істотно розширив своє лексико-семантичне поле, цим самим збагативши власний
семантико-асоціативний та словотвірний потенціал. Новотвори з префіксоїдом євро-
відзначаються продуктивністю у засобах масової комунікації, репрезентуючи різні
тематичні групи.
Література
1. Borowsky A. Powrot Europy. – Krakow,
1999.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови /
Уклад. і голов. ред.В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун»; 2003. – 1440с.
3. Гриценко О. Доба євроремонту // Критика. – 2001. –
Січ.-лют.
4. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические
аспекты двуязычия. – К.: Вища школа, 1974. – 176 с.
5. Кочан І. Слова з компонентом теле-
в сучасній українській мові // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика.
– 2003. – Вип.23.
6. Навальна М. Динаміка лексикону української періодики початку ХХІ ст.,:
[монографія] / М.І. Навальна. – К., Інститут української мови; Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2011. – 328с.
7. Сімонок В.П. Семантико –
функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині
світу. – Х.: Основа, 2000. – 331 с.
8. Словник іншомовних слів / Укл. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. –
1018с.
9. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів
масової інформації). – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. – 388 с.
10. Стратулат Н. Нові значення у
словнику української мови як результат семантичного процесу термінологізації
(на матеріалі тлумачного словника в 20-ти томах) // Українське
мовознавство. – 2011. – Вип. 41/1. – С. 261 – 266.
11. Трофимук М., Трофимук О. Латинсько – український словник. – Л., 2001.