Экономические науки /10. 10.Экономика предприятия

асист. Марченко К.С., студ. Козак М.Ю.

Житомирський державний технологічний університет

Особливості кадрового забезпечення у сфері ефективного використання природних ресурсів

В сучасних умовах господарювання використання природних ресурсів потребує максимальної раціональності та розумного розпорядження ними. Відповідно це потребує відповідального кадрового забезпечення у сфері ефективного використання ресурсів.

Як відомо, кадрова політика формується та реалізується людьми і для людей, що свідчить про суб’єктну взаємодію керівництва та працівників, оскільки вплив керівництва на персонал за допомогою кадрової політики має зворотній зв'язок [2]. Таким чином, кадрова політика є складним організаційно-економічним механізмом, який спроможний реалізувати систему інтересів керівництва та врівноваження їх з інтересами працівників, будучи елементом забезпечення виконання загальної стратегії розвитку підприємства (або стратегії економіко-екологічного розвитку підприємства).

Класичними цілями кадрової політики є забезпечення підприємства персоналом необхідної якості; забезпечення умов реалізації прав і обов’язків працівників; раціональне використання кадрового персоналу; формування і підтримка ефективної роботи окремих працівників та трудових колективів. На сьогодні, окрім зазначених цілей, можна виокремити і формування екологічної культури персоналу підприємств усіх форм власності.

Розглянувши етапи розробки кадрової політики (обґрунтування цілі розвитку кадрового потенціалу і формування складу структурних ланок, які забезпечують досягнення цих цілей; розробка та обґрунтування методичних рекомендацій по створенню цільових програм розвитку організаційних комплексів управління людськими ресурсами; вибір оптимального варіанту програми кадрової політики, який передбачає досягнення найбільшої ефективності менеджменту людських ресурсів [2]), ми дійшли висновку про актуальність розробки та використання Методики підвищення кваліфікації кадрового потенціалу підприємств у частині ефективного природокористування.

Як відомо, при формуванні та реалізації кадрової політики повинні бути враховані і забезпечені такі функції менеджменту як [2]:

- планування, яке включає аналіз та оцінку поточного стану кадрової політики з метою виявлення проблем, негативних впливів зовнішнього та внутрішнього середовища, дослідження причин плинності кадрів та безпосередньо планування кадрової потреби, а також планування витрат на персонал (набір, відбір, навчання, соціальні виплати);

- організація роботи персоналу: набір та відбір, адаптація, просування кадрів, формування кадрового резерву, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;

- мотивація, яка полягає у забезпеченні виплати заробітної плати, надання позачергових відпусток, забезпеченні житлом;

- координування діяльності як самої служби персоналу, так і усіх структурних підрозділів, з якими співпрацює даний підрозділ;

- контроль стабільності персоналу, роботи відділу кадрів, матеріального стимулювання за результатами діяльності, виконання запланованих заходів, атестація персоналу.

Вважаємо за доцільне розширити розуміння сутності функції «мотивація» на врахування ступеню ресурсозбереження за певний звітний період.

Отже, процес формування кадрової політики у сфері природокористування – це порядок дій, який включає етапи врегулювання і забезпечення стратегії економіко-екологічного розвитку підприємства через ефективне використання персоналу, здійснення аналізу, вдосконалення та розвитку кадрової роботи, а також контроль за реалізацією цих завдань у частині природокористування та ресурсозбереження.

Тобто, основним принципом діяльності підприємства має бути сталий розвиток, під яким розуміється динамічне економічне зростання при максимально раціональному використанні природних ресурсів і збереженні довкілля для майбутніх поколінь. Для реалізації цього принципу в рамках кадрової політики необхідно: забезпечувати дотримання всіх норм, встановлених законодавством України і міжнародними правовими актами в галузі охорони навколишнього середовища; забезпечувати ресурсозбереження, зменшення негативного впливу на природне середовище, приймати всі можливі заходи по збереженню клімату, біорізноманіття та компенсації можливого збитку навколишньому середовищу; підвищувати енергоефективність процесів виробництва на всіх його стадіях; забезпечувати умови щодо попередження забруднень, що означає пріоритет превентивних дій по недопущенню негативних впливів на навколишнє середовище перед діями по боротьбі з наслідками таких впливів; організовувати безперервну професійну та екологічну освіта працівників компанії; використовувати при прийнятті господарських рішень повну екологічну інформацію про наслідки господарської діяльності підприємства та ін. [2].

Отже, запровадження або вдосконалення існуючої системи екологічного навчання, мотивація персоналу до використання творчого потенціалу кожного працівника у сфері ресурсозбереження і зниження екологічних ризиків дозволять виразити позицію підприємства щодо навколишнього природного середовища та реалізувати принцип сталого розвитку в сучасних умовах, що стане основою для визначення напрямів економіко-екологічної стратегії розвитку підприємства.

Література:

1. Данилишин Б.М. Економіка природокористування / Б.М. Данилишин, М.А. Хвесик, В.А. Голян. – К.: Кондор, 2010. – 465 с.

2. Єкімова О.О. Теоретичні аспекти кадрової політики суб’єктів господарювання / О.О. Єкімова // Економіка і регіон. – 2009. – № 2 (21). – С. 124-127.