Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Овчаренко Ю.А.

Харківський національний університет будівництва та архітектури, Україна

Діалектичний зв’язок понять стійкість та рівновага підприємства

Сучасні економічні умови господарювання будь-якого підприємства характеризуються динамічністю та нестабільністю зовнішнього оточення, вплив якого посилюють постійні економіко-правові зміни. Лише наявність стійкості та рівноваги забезпечує підприємству стабільний розвиток та успішність функціонування.

Дослідженням стійкості та рівноваги присвячено багато наукових праць як українських так і закордонних вчених, таких як І.X. Ансофф, А.П. Градов, В.О. Василенко, О.М. Кизим, В.Л. Дикань та ін. Проте, питання діалектики понять стійкість та рівновага підприємства заслуговують подальшої уваги, у зв'язку з відсутністю в економічній літературі єдиного підходу щодо змісту даних визначень.

З позицій підприємства стійкість можна розглядати як здатність системи зберігати свій працездатний стан з досягнення запланованих результатів при наявності різних впливів, що обурюють. Збурювання може викликати тимчасові відхилення координат стану системи в межах заздалегідь визначених допусків, але при припиненні впливів стійка система повинна повертатися у вихідне становище[1].

Таке визначення, на нашу думку, не є досить коректним, оскільки працездатний стан не завжди характеризує ефективність функціонування. До того ж автор робить наголос на тому, що система в момент припинення впливів повертається у свій початковий стан, однак така ситуація є дещо ідеалістичною. Доречно привести результати досліджень професора А.П. Градова, за словами якого ніяка виробнича система не функціонує у вакуумі, її оточує або вона знаходиться у сильно диференційованому середовищі, яке ніколи не буває стабільним [2].

Деякі автори розглядають стійкість підприємства, структуруючи її на внутрішню та зовнішню [3]. Внутрішня стійкість підприємства - це такий стан матеріально-ресурсної і вартісної структури виробництва і реалізації продукції, і така її динаміка, при якій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості полягає принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів. Зовнішня стійкість підприємства визначається стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється діяльність підприємства; вона досягається відповідною системою керування ринковою економікою в масштабах усієї країни.

Таке визначення, на нашу думку, має деякі недоліки. Так при досягненні внутрішньої стійкості не зрозуміло, яким чином можна активно реагувати на зміни, особливо на зовнішні фактори, оскільки підприємство не має можливості впливу на них. Що стосується зовнішньої стійкості, то це майже абстрактне для підприємства поняття, тому що воно не в змозі приймати участь у керуванні ринковою економікою, тим більше на рівні країни. Не зважаючи на це, дослідження авторів є досить істотним, особливої уваги заслуговує виокремлення такого поняття, як „успадкована стійкість підприємства”, під якою автори розуміють наявність у нього деякого запасу міцності, який захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих факторів.

„Під станом стійкості розуміється здатність економічної системи, яка піддалась несприятливому відхиленню за межі її допустимого значення, повернутися у стан рівноваги за рахунок власних або позикових ресурсів, перепрофілювання виробництв і ін.” [4, c. 160]. В цьому аспекті виникає таке поняття, як рівновага, яке в науковій літературі інколи розглядають як синонім стійкості. Досить точно висвітлює цей аспект В.О. Василенко, який вважає, що рівновага в економіці є умовою її нормального функціонування, однак з часом новий стан рівноваги може бути відмінним від початкового і, не зважаючи на це, система як і раніше буде знаходитись у рівновазі [1].

Інші науковці розглядають рівновагу економічної системи – як такий стан економічної системи, який характеризується рівністю попиту та пропозиції всіх ресурсів. Рівновага динамічна – ситуація, при якій економічна система розвивається так, що при різноманітних діях економічних агентів параметри її розвитку залишаються в межах допустимих величин [5]. Економічна рівновага – стан економічної системи ринку, який характеризується наявністю збалансованості, зрівноважування двох спрямованих факторів. Рівновага може бути хитливою – короткочасною, і стійкою – тривалою [6].

В цьому ж аспекті розглядають різні стани рівноваги. Рівновага може бути стійкою у випадку, коли система виведена з рівноваги, повертається у вихідний стан. Рівновага є хиткою, коли, після того, як обурюючий вплив усунутий, система продовжує віддалятися від рівноваги в напрямку збурювання. Рівновага може бути також байдужою, коли стан системи, після того як обурюючий вплив усунутий, не змінюється [7]. Такий стан рівноваги системи можна розглядати як кризовий стан підприємства, а поведінку системи після обурення як здатність підприємства реагувати на негативний вплив. У випадку вчасних та ефективних дій керівництва підприємство буде намагатися дотриматися стійкої рівноваги. Однак, швидке подолання наслідків ускладнюється необхідністю додаткових капіталовкладень.

Таким чином, рівновагу підприємства можна визначити як такий стан, при якому підприємство має позитивну динаміку функціонування, або не виходить за межі встановлених границь. При чому, під „прийнятною” динамікою функціонування ми розуміємо такий стан підприємства, у якому економічні результати діяльності суб’єкта господарювання залишаються незмінними протягом аналізуємого періоду, а тенденції до розвитку характеризують позитивну динаміку. Тоді, стійкість – це потенційні можливості підприємства повернутися у рівноважний стан.

Стійкість повинна забезпечити стійке функціонування суб’єкта господарювання у довгостроковій перспективі, особливо під час виникнення негативного впливу зовнішнього та/або внутрішнього середовища. З огляду на це, важливим аспектом існування та розвитку підприємства у довгостроковій перспективі є його здатність протидіяти факторам як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що можливо лише під час досягнення рівноважного стану. Діалектика даних понять полягає у принциповому розрізненні та одночасно у тісному взаємозв’язку: рівновага забезпечує стійкість системи, а стійкість, в свою чергу, утримує рівновагу. При цьому, рівновагу доцільно розглядати не як стаціонарну точку (як у механіці), а як певну зону, що є характерним для економічних систем, які знаходяться у постійному розвитку.

Література:

1. Василенко А. В. Менеджмент устойчивого развития предприятий: монография. /А.В. Василенко. – Киев : Центр учебной литературы, 2005. – 648с.

2. Экономическая стратегия фирмы: учебное пособие / Под ред. Засл. Деят. Науки РФ, докт. Экон. Наук, проф. А.П. Градова. – 2-е изд. испр. и до. – СПб. :Специальная література. – 589 с.

3. Родіонова В. М. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции: научно-практическое руководство / В. М. Родионова, М. А. Федотова. – Москва, Издательство «Перспектива», 1995. – 98с.

4. Сумин В. А. Устойчивость системы управления предприятием в условиях экономической безопасности // “Материалы международной научно-практической конференции” , (23-24 ноября). – Донецк : 2001. – 180с.

5. Ареф’єва О. В. Суперечності розвитку як основне джерело загрози безпеці рівноваги економічних систем. / О. В. Ареф’єва, О. С. Шнипко. // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №3(57) – С. 57 – 64.

6. Борисов А. Б. Большой экономический словарь / А. Б. Борисов. – М. : 1999. – 480с.

7. Айала Ф. Введение в популярную и эволюционную генетику: Пер. с англ. – М. : Мир, 1984. – 232 с.