Українська державна
академія залізничного транспорту
Залізничний комплекс є стратегічно важливою галуззю економіки і складає основу транспортної системи нашої країни. Він задовольняє потреби у перевезеннях, забезпечуючи за останні роки більше половини обсягу вантажних перевезень. Залізничний комплекс забезпечує надання транспортних послуг, а також додаткових послуг для підвищення якості перевезень [1].
Організація виробничо-економічної діяльності підприємств залізничного комплексу відповідно до Державної програми реформування залізничного транспорту на 2008-2015 роки [2] передбачає такі види діяльності, як: внутрішні, міжнародні та приміські пасажирські перевезення; вантажні перевезення; утримання та експлуатація інфраструктурних об’єктів; надання послуг локомотивною тягою як для пасажирського, так и вантажного руху; ремонт рухомого складу.
Кожний із наведених видів діяльності відрізняється структурою управління, фінансуванням, ціноутворенням [3], що суттєво впливає на формування складових інтелектуального капіталу підприємств залізничного комплексу, зокрема на організаційний капітал. Це і визначає актуальність розгляду особливостей формування організаційного капіталу на підприємствах залізничного комплексу.
Метою доповіді є визначення ключових аспектів формування організаційного капіталу підприємств залізничного транспорту на основі використання організаційного знання [4].
Організаційне знання об’єднує індивідуальні та групові знання співробітників підприємства. Схема взаємодії таких знань наступна. Індивідуальні знання за рахунок взаємодії співробітників підприємства об’єднуються в групові знання. Відзначимо, що групові знання не є простою сумою індивідуальних знань, а визначають якісно новий рівень відображення сутності функціонування підприємства. Організаційне знання інтегрує два розглянутих рівні знання і за рахунок синергетичного ефекту виводить їх на новий рівень.
Індивідуальний, груповий та організаційний рівні
знання охоплюють як явне (документоване, формалізоване) знання, так і неявне
(невідокремлене від людини) знання. Розвиток інформаційного капіталу пов'язаний
з перетворенням знання між явною та неявною формами. Способи трансформації
знань наведено в роботі И. Нонака и Х. Такеучі [4].
Розгляд особливостей формування організаційного капіталу потребує визначення ієрархії відповідних класифікаційних ознак. У відповідності до системного підходу, класифікаційні ознаки повинні визначати функціональний, технологічний, процесний та об’єктний аспекти формування організаційного капіталу, а також допоміжні характеристики, що забезпечують його функціонування, зокрема його належність, порядок визначення його вартості, тощо.
Функціональний аспект формування організаційного капіталу відображує функціональну сферу діяльності підприємства, наприклад науково-технічна, інформаційна, управлінська сфери передбачають реалізацію відповідних функцій.
Технологічний аспект охоплює технології, що забезпечують реалізацію бізнес-процесів підприємства. Технологічний аспект значною мірою залежить від рівня розвитку галузі. На етапі формування галузі значний потенціал розвитку технологій. На етапі технологічного розвитку технології удосконалюються внаслідок виникнення конкуренції технологій, однак все ще мають значний потенціал розвитку. На етапі уповільнення технологічного розвитку отримання вирішальних технологічних переваг є занадто складною задачею, тому що наслідком попередніх етапів є зближення характеристик технологій та укрупнення компаній, що їх використовують. На етапі зрілості галузі технології досягають границі свого розвитку. На першому етапі технологічного розвитку вирішальну роль грає людський капітал, на останньому – клієнтський (споживацький) капітал. Організаційний капітал грає вирішальну роль на другому та третьому етапах технологічного розвитку галузі.
Відзначимо, що створення та впровадження якісно нових технологій приводить до нового витка технологічного розвитку. Наприклад, створення швидкісного залізничного сполучення потребує не лише випуску нових поїздів, але й створення нової інфраструктури і, відповідно, впровадження нових інформаційних технологій, технологій зв’язку, машинобудівних технологій, тощо.
Процесний аспект формування організаційного капіталу пов'язаний з сукупністю бізнес-процесів підприємства. Така сукупність, очевидно, є специфічною для кожного підприємства, однак виділяють типові бізнес-процеси верхнього рівня, зокрема процеси маркетингу, виробництва, збуту, постачання, сервісного обслуговування продукції.
Об’єктний аспект відображує властивості об’єктів, з якими оперує організаційний капітал, зокрема об’єктів інтелектуальної власності, об’єктів організаційної структури, об’єктів, які обробляють бізнес-процеси підприємства. Так, до об’єктів інтелектуальної власності належать об'єкти авторського права, промислові зразки, наукові відкриття, тощо.
Таким чином, функціональний, технологічний, процесний та об’єктний аспекти становлять ієрархію. Функціональний аспект деталізується через бізнес-процеси підприємства. Останні визначають об’єктний аспект, наприклад перелік об’єктів інтелектуальної власності, що необхідні для функціонування бізнес-процесів.
Допоміжні аспекти визначають зв’язки між трьома рівнями ієрархії та, зокрема, містять у собі «нематеріальні активи», «авторські права», тощо.
Наприклад, допоміжний аспект, пов'язаний з нематеріальними активами впливає на зв'язок між функціональним та процесними аспектами, визначаючи деталі реалізації бізнес-процесів. В тому випадку, якщо ми розглядаємо нематеріальні активи, адміністративні процеси повинні враховувати бухгалтерський облік таких активів.
Допоміжний аспект, що пов'язаний з авторським правом, впливає на об’єкти, які має використовувати бізнес-процес.
Вплив визначених аспектів на формування організаційного капіталу безпосередньо пов'язаний з трансформацією організаційного знання підприємств. Деталізація розглянутих аспектів передбачає в першу чергу трансформацію знання з невідокремленої форми в явну.
Отримана ієрархія аспектів формування організаційного капіталу в цілому відповідає ієрархії організаційне знання – групове знання – індивідуальне знання.
Висновки. Результатом дослідження є визначення функціонального, технологічного, процесного, об’єктного та допоміжного аспектів формування організаційного капіталу, а також їх зв’язку з організаційним знанням, що забезпечує умови для розробки методичного підходу до формування організаційного капіталу підприємств залізничного комплексу.
Література
1.
Про транспорт: Закон України від 10.11. 1994р. №232/94 -
ВР.
2. Про
залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року №274/ 96 - ВР//
Голос України - 1996 - 13 вересня. - С. 5 - 7.
3.
МАКАРЕНКО М. Види діяльності на залізничному транспорті України / М.
Макаренко, Ю. Труханов // Економiст.- 2011.-№2.- с.55-56.
4.
Нонака И.
Компания - создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах
[Текст] / И. Нонака, X. Такеучи - М.,
2003. – 384 с.