Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

К.е.н. Дідковська Л.І.

ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”

Державна політика раціонального використання водних ресурсів в агросфері[1]

Сільське господарство, знаходячись у складних умовах фінансової кризи, було єдиною передовою галуззю вітчизняної економіки, що продовжувало зростати, підтримуючи таким чином національну економіку України. Більше того, у 2011 р. серед експортерів зерна Україна входила до трійки світових лідерів, а серед країн Європи – посіла перше місце як виробник моркви, друге – як виробник цибулі та четверте – як виробник картоплі [1]. Меліоративні заходи сприяють подальшому підвищенню продуктивності сільгоспвиробництва (особливо овочівництва), проте нинішні темпи розвитку зрошення мають негативний характер. Тому підтримка меліорації земель на державному рівні була, є і буде основою стабілізації агровиробництва та формування продовольчої безпеки нашої країни, а також передумовою виходу з економічної кризи та зростання національної економіки.

Не умаляючи значення робіт [2, 3], в яких досліджувались механізми державної підтримки сільськогосподарського виробництва на меліорованих землях, слід зазначити, що позиція держави не є достатньо активною і не має цілеспрямованого характеру, тому питання посилення ролі держави у забезпеченні раціонального та високоефективного зрошуваного землеробства потребує подальшого вивчення.

Метою даної роботи є проведення аналізу сучасного стану зрошуваного землеробства України, державної політики у меліоративній галузі, а також вивчення світових тенденцій у зрошуваному землеробстві та розробка основних шляхів їх адаптації до вітчизняних реалій.

Найголовнішим документом, що регулює державну підтримку сільського господарства України є ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. №1877-ІV. Науковці [4] вважають, що державну фінансову підтримку слід спрямовувати у найбільш перспективні галузі та стратегічні об’єкти, що дозволить уникнути розпорошення коштів. В будь якому випадку державна підтримка повинна стимулювати створення відповідних умов для розвитку конкурентоспроможного агровиробництва.

У загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (затверджена ЗУ від 24 травня 2012 року № 4836-VI) зазначається про необхідність впровадження механізму державної підтримки виробництва продукції рослинництва на меліоративних землях. В цьому ж документі зазначається, що подальший розвиток меліорації має відбуватися на інноваційній основі. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки виробництва продукції рослинництва на зрошуваних землях, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 9.05.2008 р. №345, в якій передбачено часткову компенсацію (не більш як 50%) вартості електроенергії (оплаченої з квітня поточного року), що використана для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Проте для інноваційного й ресурсоощадного краплинного зрошення описані вище компенсаційні пільги за електроенергію не передбачені.

В цілому за даними Державної служби статистики України у 2011 р. сільськогосподарські підприємства отримали 4,3 млрд грн державної підтримки (в т.ч. за рахунок бюджетних дотацій – 17%, за рахунок податку на додану вартість – 83%), що на 19% більше, ніж у попередньому році. Зокрема, у 2011 р. для підтримки виробництва продукції рослинництва було виділено 2,8 млрд грн. Проте протягом останніх чотирьох років динаміка держпідтримки агротоваровиробників є від’ємною, оскільки протягом 2008-2011 рр. обсяг інвестицій скоротився на 23%. На відміну від українських реалій у сусідній Росії відмічається зворотна тенденція [5].

Недостатнє фінансування рослинництва, а також пасивна позиція держави у розвитку меліоративної галузі, не найкращим чином позначається на економічній, екологічній та соціальній складовій зрошуваного землеробства. Так, протягом останніх 20-ти років відмічено розкрадання та псування наявних об’єктів інженерної інфраструктури іригаційних споруд; погіршення екологічного стану зрошуваних земель та забруднення водних ресурсів, а також зростання кількості безробітних, що раніше виконували гідромеліоративні роботи. У даній ситуації допомога держави (стимулювання підвищення рентабельності зрошуваного землеробства) є вкрай необхідним заходом, оскільки відродження меліорації є передумовою забезпечення інтенсифікації сільгоспвиробництва та формування продовольчої безпеки у країні.

Протягом останніх десятиліть (1990-2011 рр.) в Україні відмічено скорочення площ зрошуваних земель та обсягу води, що використовується для поливу сільськогосподарських культур. За цей період обсяг забраної води з природних об’єктів скоротився вдвічі, а обсяг спожитої води на зрошення – вчетверо. У 2011 р. на зрошення відводилося 16,2% від спожитої свіжої води (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники використання і відведення води в Україні, млрд м³

	Роки
	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2008 р.	2010р.	2011 р.	2011р. у % до 1990 р.
Забрано води з природних водних об’єктів – всього	35,615	25,852	18,282	15,083	15,729	14,846	14,7	41,3
Спожито свіжої води (включаючи морську)	30,201	20,338	12,991	10,188	10,265	9,817	10,086	33,4
В т.ч. на зрошення	6,959	3,469	1,699	1,186	1,224	1,377	1,638	23,5
на сільськогосподарські потреби	1,697	1,331	0,513	0,249	0,208	0,200	0,180	10,6

Джерело: складено за даними Держводгоспу України за відповідні роки.

За даними Державної служби статистики у 2011 р. в цілому по Україні нараховується 2178,4 га зрошуваних земель (табл. 2), що на 19,3% менше, ніж у 1990 р., проте нині фактично поливається у 3,6 раз менше – близько 600 тис. га земель, на половині з яких скорочено кратність поливу, що не забезпечує зрошувальної норми [6].

Таблиця 2

Відношення зрошуваних земель до ріллі в Україні, 2011 р.

Область	Площа зрошуваних земель, тис. га	Площа ріллі, тис. га	Відношення зрошуваних земель до ріллі, %
Автономна Республіка Крим	397,3	1269,5	31,3
Вінницька	23,8	1726,4	1,4
Волинська	0,5	673,2	0,1
Дніпропетровська	198,7	2126,1	9,3
Донецька	122,3	1652,4	7,4
Закарпатська	0,9	199,8	0,5
Запорізька	240,4	1905,1	12,6
Київська	43,9	1355,5	3,2
Кіровоградська	40,7	1763,3	2,3
Луганська	60,3	1279,7	4,7
Миколаївська	190,3	1698,1	11,2
Одеська	226,9	2072,5	10,9
Полтавська	51,2	1770,5	2,9
Сумська	1,2	1226,7	0,1
Харківська	82,4	1927,0	4,3
Херсонська	426,8	1776,8	24,0
Хмельницька	1,3	1252,7	0,1
Черкаська	63,2	1271,6	5,0
Чернігівська	2,1	1410,4	0,1
м Севастополь	4,2	11,7	35,9
Україна	2178,4	32498,5	6,7

* За даними Держслужби статистики України.

Отже, відношення зрошуваних до орних земель України становить 6,7%, що свідчить про низький обсяг використання поливних земель в Україні. Зокрема, у світі існує динаміка зростання поливних земель, а відносний показник зрошуваних земель і ріллі становить 18%. Більше того, частка зрошуваних земель серед усіх земель України є найменшою у порівнянні із відповідним показником розвинених країн [7]. Водночас слід зазначити, що науково обґрунтована потенційна необхідність фонду зрошуваних земель України становить 3 млн га або у п’ять разів більше, ніж сьогодні поливається де-факто.

Беззаперечно, зрошення підвищує врожайність сільгоспкультур, а в посушливих регіонах є необхідною умовою отримання сільськогосподарської продукції. Встановлено, що продуктивність зрошуваного гектара Херсонщини вчетверо вища, ніж продуктивність гектара без поливу. Кукурудза, соя, овочеві та кормові культури найбільш чутливі до поливу, оскільки врожайність їх за умов зволоження ґрунту значно підвищується (табл. 3).

Нині відчутне скорочення обсягів мінеральних добрив, що використовуються на сільськогосподарських угіддях в цілому та на зрошуваних землях зокрема. Протягом останніх років внесення міндобрив на политих землях скоротилося ушестеро [8]. Ще критичнішою є ситуація із органічними добривами, використання яких на відміну від мінеральних добрив не дотується державою. До того ж, використання органіки на полях оподатковується і вважається шкідливим через виділення у атмосферу аміаку. Також скорочення тваринництва дається в знаки. Отже, на державному рівні підтримка (хоча і незначна) відчувається саме для використання мінеральних добрив.

Таблиця 3

Валовий збір і урожайність сільськогосподарських культур на политих зрошуваних землях*

	2004		2008		2009		2010		2011		Середній валовий збір (за наведені роки), тис. тонн
	Валовий збір, тис. тонн
	На политих зрошуваних землях	Частка від заг. вал. збору,%	На политих зрошуваних землях	Частка від заг. вал. збору ,%	На политих зрошуваних землях	Частка від заг. вал. збору,%	На политих зрошуваних землях	Частка від заг. вал. збору,%	На политих зрошуваних землях	Частка від заг. вал. збору,%
Зернові та зернобобові культури	670,6	1,6	822,5	1,5	693,3	1,5	515,8	1,3	646,9	1,1	669,8
У т.ч. пшениця	282,2	1,6	332,4	1,3	238,6	1,1	166,4	1,0	192,3	0,9	242,4
Жито	2,7	0,2	1,3	0,1	0,6	0,1	0,3	0,1	0,3	0,05	1,04
Ячмінь	120,2	1,1	156,8	1,2	155,3	1,3	63,5	0,7	66,1	0,7	112,4
Цукрові буряки (фабричні)	98,9	0,6	4,8	0,04	1,8	0,02	8,3	0,06	1,1	0,006	23,0
Соняшник	29,2	1,0	52,7	0,8	49,8	0,8	46,2	0,7	62,6	0,7	48,1
Урожайність, ц/га
	На политих зрошуваних землях	Відношення урож-ті на политих зрошуваних полях до середньої урож-ті,%	На политих зрошуваних землях	Відношення урож-ті на политих зрошуваних полях до середньої урож-ті ,%	На политих зрошуваних землях	Відношення урож-ті на политих зрошуваних полях до середньої урож-ті,%	На политих зрошуваних землях	Відношення урож-ті на политих зрошуваних полях до середньої урож-ті,%	На политих зрошуваних землях	Відношення урож-ті на политих зрошуваних полях до середньої урож-ті,%	Середня урожайність (за наведені роки), ц/га
Зернові та зернобобові культури	38,1	120,2	46,5	134,4	40,5	135,9	41,2	153,2	51,9	140,3	43,6
У т.ч. пшениця	36,9	116,4	41,9	114,2	34,1	110,3	35,5	132,5	44,9	134	38,7
Жито	21,0	129,6	25,7	112,2	26,5	128,0	25,8	154,5	21,9	105,8	24,2
Ячмінь	30,4	123,6	38,6	127,4	31,0	130,8	26,1	132,5	36,7	148,6	32,6
Цукрові буряки (фабричні)	326,8	137,1	243,5	68,4	320,0	101,6	328,0	117,4	269,7	74,2	297,6
Соняшник	11,8	132,6	17,2	112,4	17,1	112,5	18,8	125,3	21,3	115,8	17,2

* Джерело: складено за даними Держслужби статистики України за відповідні роки.

Водночас, у зрошуваному землеробстві відмічається низький рівень технічного оснащення, зокрема забезпеченість меліоративної галузі становить 50% від потреби, що гальмує її розвиток. У 2011 р. наявність дощувальних машин в Україні становила 4,3 тис. од, що втричі менше, ніж у 2000 р. Технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств за організаційно правовими формами господарювання викладено у табл. 4.

Таблиця 4

Наявність іригаційного обладнання і дощувальних машин у сільськогосподарських підприємствах за організаційно правовими формами господарювання

у 2011 році

	Всього у сільсько-господар-ських підприємствах, штук	У тому числі, %
	Всього у сільсько-господар-ських підприємствах, штук	Госпо-дарські товариства	Приватні підприємства	Виробничі кооперативи	Фермерські господарства	Державні підприємства	Підприємства інших форм госпо-дарю-вання
Стаціонарне ІО	5536	42,2	14,3	6,0	6,9	6,4	24,1
Пересувне ІО	3388	47,6	11,1	6,6	15,5	3,6	15,6
Дощувальні машини	4289	48,8	15,3	9,5	9,7	7,2	9,5
Машини і пристрої для поливу	1016	55,2	11,6	2,1	16,9	2,6	11,6
Водяні насоси і насосні станції	3620	35,9	10,9	3,6	8,7	4,0	37,0

Джерело: Розраховано за даними Держслужби статистики України.

Через значне зменшення обсягів фінансування у галузі меліорації відбувається скорочення парку поливної техніки та окремих об'єктів інженерної інфраструктури, що унеможливлює розвиток зрошуваного землеробства. Так, через розкрадання трубопроводів лише у АР Крим площа зрошуваних земель у пострадянський період скоротилась у 2,5 рази. Тому необхідність реформування меліоративної галузі є беззаперечною, що допоможе перевести її на новий рівень, а це в свою чергу є необхідною умовою адаптації сільськогосподарського виробництва до глобальних кліматичних викликів сьогодення.

Встановлено, що превентивні та адаптативні методи у боротьбі з кліматичними викликами є більш бюджетним варіантом, аніж витрати на усунення наслідків екологічної загрози. Згідно з даними МБРР річні втрати України від впливу природних надзвичайних ситуацій протягом 2000-2006 рр. становили 340 млн дол. [9]. Кліматичні зміни є незворотнім та дестабілізуючим фактором, вплив якого найістотніше відчує сільське господарство, адже продуктивність останнього залежить від природних умов. Глобальне потепління відгукнеться для України скороченням зони достатнього зволоження (нині це 25% території) і навіть можливе опустелювання частини українських земель. Вже зараз відзначається поширення посух у північних регіонах України, що обумовлює необхідність відродження меліоративної галузі та оптимізації розміщення сільгоспкультур.

Розглянемо світові тенденції у зрошуваному землеробстві.

Удосконалення програми меліорації сільськогосподарських земель є одним із основних напрямів діяльності уряду Росії. Адаптація сільгоспвиробництва Росії до кліматичних змін на думку місцевих вчених має відбуватися шляхом поширення зони землеробства у достатньо зволожені північні райони (у зону неризикованого землеробства), а в посушливих регіонах актуальності набуває впровадження посухостійких сортів (кукурудзи, сорго, просо) та вологозберігаючих технологій обробітку ґрунту, також увагу слід приділити таким заходам: збільшенню площ під паром, збільшенню частки озимих зернових, оскільки останні мають вищу врожайність, ніж ярові. Особливу увагу слід приділити зрошенню, зокрема у Поволзькому та Північно-Кавказькому регіонах [10].

Раціоналізація водокористування є пріоритетним завданням, що висунуто урядом Нової Зеландії. У травні 2012 р. місцеві прем’єр-міністр і міністри сільського господарства та охорони навколишнього середовища оголосили перелік заходів щодо визнання стратегічного значення водних ресурсів в економіці країни. Серед перерахованих заходів слід зупинитися на таких: виділення 35 млн дол. протягом п’яти років задля економічного зростання основних секторів шляхом розробки більш ефективної водної інфраструктури та виділення 15 млн дол. протягом 2-х років для відновлення і очистки водних ресурсів країни. Зрошенню відводиться особливе місце у сільському господарстві цієї країни. Протягом 2003-2011 рр. площа зрошуваного землеробства та садівництва збільшилася на 25% з 480 тис. га до 600 тис. га. Потенційно ще 1,9 млн га могли б перекваліфікуватися у зрошувані землі. Враховуючи соціально-економічний внесок зрошення у економіку Нової Зеландії, урядом розроблено заходи підтримки меліоративної галузі. Багато уваги приділяється розробці і впровадженню програм збереження іригаційних систем і води в умовах глобального потепління.

Починаючи з 2011 р. протягом п’яти років (з 2011/12 до 2015/16 рр.) для поліпшення іригаційної інфраструктури з бюджету країни буде виділено 35 млн дол. у Фонд прискорення іригації (IAF). Інвестиції спрямовуються на готові технічно і комерційно надійні пропозиції, що демонструють високий рівень суспільної підтримки. На другому етапі розпочатого процесу уряд планує збільшити бюджетні інвестиції до 400 млн дол. власних коштів на розробку проектів регіонального масштабу щодо заохочення сторонніх капіталовкладень у дану галузь.

Міністр сільського господарства Нової Зеландії Девід Картер зазначив [11], що інвестування у великі іригаційні системи є передумовою сталого економічного зростання Нової Зеландії, оскільки вважає розвиток зрошуваного землеробства першочерговим завданням найближчого майбутнього. На думку новозеландських дослідників зазначений фонд зможе розширити площу зрошуваних земель на 340 тис. га, що сприятиме збільшенню експорту на 1,4 млрд дол. у рік до 2018 р. і на 4 млрд дол. у рік до 2026 р. З екологічної точки зору поліпшений доступ до води сприятиме більш раціональному використанню водних ресурсів, що сприятиме поповненню водоносних горизонтів та збереженню чистої води для майбутніх поколінь.

Серед інших заходів також створено Фонд стійкого сільського господарства, що підтримує проекти, які спрямовані на поліпшення фінансової та екологічної ефективності сільського господарства Нової Зеландії, в тому числі для розвитку зрошення та збереження води [12].

Розвиток зрошуваного землеробства в Єгипті, Бразилії, Ефіопії та Малаві став можливим завдяки діяльності PPIAF – (Public-Private Infrastructure Advisory Facility)[2]. Сільське господарство виступає однією з основних галузей народного господарства Єгипту, адже ним продукується до 20% ВНП. Нині практично всі посівні площі Єгипту зрошуються [3].

Наприкінці 60-х років минулого століття уряд Єгипту сприяв розподілу серед фермерів рекультивованих земель у якості компенсації за втрачені через урбанізацію сільськогосподарські угіддя поблизу Нілу. На початку 90-х років, завдячуючи зрошенню підземними водами, ці площі стають високопродуктивними угіддями із спеціалізацією на овочі і фрукти. Відтак через значне виснаження водних ресурсів із підземних джерел уряд Єгипту стимулював розробку нового проекту зрошення для регіону західної Дельти (проект West Delta), де передбачено інноваційний підхід до проектування, будівництва і експлуатації зрошувальної мережі. Основною метою проекту було залучення приватного інвестора через механізм впровадження державно-приватного партнерства (ДПП).

Розробка і впровадження стійкого зрошення у регіоні West Delta стало можливим завдяки підтримці PPIAF. Велика увага при проектуванні ДПП приділяється оцінці і пом’якшенню ризиків, а також їх розподіл серед учасників процесу. Для зменшення ризику попиту ще у фазі розробки проекту розроблено «період передплати», протягом якого фермери будуть реєструватися і сплачувати внески, щоб бути підключеними до нової мережі. Після цього оператор проектуватиме систему, орієнтуючись на списки фермерів-водокористувачів. До того ж, за рахунок зазначених внесків формуватиметься додатковий капітал для фінансування будівництва зрошувальної мережі. В рамках проекту також передбачено зміни у тарифах водокористування: фермери платитимуть річний фіксований збір, заснований на площі земельної ділянки, і плату залежно від обсягу використаних водних ресурсів. Подвійна тарифікація сприятиме максимізації ефективності водокористування та сприятиме акумуляції капіталу.

Фінансування проекту потребує залучення іноземного капіталу, що супроводжується валютними ризиками, які візьме на себе уряд, а погашення зобов'язань приватного оператора перед урядом здійснюватиметься у єгипетських фунтах [13]. Координаторами проекту West Delta є PPIAF, Світовий банк та Французьке агентство Розвитку.

Основні етапи взаємодії РРІАF та уряду Єгипту в контексті розвитку зрошуваного землеробства: у 2004 р. уряд звертається до PPIAF із проханням розробити концепцію зрошення поверхневими водами в регіоні West Delta. У 2005 р. проводиться експертне оцінювання рекомендацій РРІАF, які було схвалено наприкінці 2006 р. У тому ж році з фонду профінансовано дослідження щодо можливості впровадження ДПП та участі приватного сектора в експлуатації та утриманні іригаційної й дренажної інфраструктури. Отже, була розроблена нормативна база та запропонована нова модель зрошення на основі ДПП, в якій визначено новий підхід щодо перерозподілу та мінімізації ризиків як державних, так і приватних партнерів. Крім економічного ефекту проект несе соціоекологічний зміст, оскільки було створено нові робочі місця, послаблено тиск на підземні води, що сприяло забезпеченню якісною водою 250 тис. сільгоспвиробників і 500 тис. місцевих жителів. План дій розроблено (пілотний проект, в якому розглянуто участь приватного сектора у фінансуванні 15 насосних станцій), проте на разі офіційно не прийнято урядом.

Діяльність PPIAF мала резонансний характер: уряди Бразилії (2005 р.), Ефіопії (2006 р.) та Малаві (2009 р.) зверталися до цього фонду для розвитку ДПП в іригаційному секторі. У квітні 2012р. між урядом Ефіопії та французьким оператором BRL Ingénierie було підписано 8-річний контракт про експлуатацію та техобслуговування Megech-Seraba іригаційного проекту, в основі якого лежать рекомендації розроблені за підтримки PPIAF [14]. На нашу думку, залучення приватного інвестора через апробацію державно-приватного партнерства – є перспективними передумовами відновлення ролі меліорації у забезпеченні сталого розвитку землеробства України.

Насамкінець слід зазначити, що подолання негативних проявів у зрошуваному землеробстві України зумовлює необхідність розробки і впровадження таких механізмів державної підтримки: розробка і реалізація цільових програм відродження й розвитку меліорації; пряма підтримка (дотації і компенсації) державних меліоративних споруд, а також інвестування останніх; диференційоване оподаткування сільгосппідприємств залежно від якості та природного зволоження ґрунтів. Розвиток стимулювання виробників сільгосппродукції до часткового фінансування заходів на внутрішньогосподарській мережі, а також впровадження пільгових кредитів та податків для товаровиробників, що вирощують продукцію із залученням меліоративних заходів.

Отже, лише завдяки впровадженню відповідної політики підтримки та фінансового оздоровлення меліорації можливе відродження галузі та посилення позицій сільськогосподарського виробництва України на світовій арені.

Литература:

1. Гасуха Л. Розвиток агропромислового комплексу як основа гарантування продовольчої безпеки держави // Економіст. – №9. – 2012р. – С. 44.

2. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / [Хвесик М.А., Яроцька О.В., Головинський І.Л. та ін.]; за ред. академіка УЕАН, д.е.н., проф. МА. Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 564 с.

3. Гуменюк В.Я. Котюкевич А.М. Механізми державної підтримки сільськогосподарського виробництва на меліорованих землях // Актуальні проблеми розвитку регіональних АПК: матер. міжнар. наук-практ. конф., (Луцьк 26-27 травня 2011 р.) / Луцьк. нац. техн. ун-т. – Луцьк.: ЛНТУ, 2011. – С. 29-30.

4. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку / В.Г. Андрійчук. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – С.96-98.

5. Пасхавер Б.Й. Основні проблеми розвитку сільськогосподарського виробництва / Б.Й. Пасхавер, Л.В. Молдован, О.В. Шубравська // Економіка АПК. – №9. – 2012. – С. 4.

6. Жуйков Г.Є. Економічні засади ведення землеробства на зрошуваних землях: монографія / Г.Є. Жуйков. – Херсон: Айлант, 2003. – 288 с.

7. Витоптова В.А. Еколого-економічні особливості крапельного зрошення / В.А.Витоптова, Н.А.Бондаренко. – Електронний ресурс. – Доступний з: <http://www.uaan.kiev.ua/agrarna-osvita-ta-nauka >.

8. Вожегова Р.А. Шляхи підвищення ефективності використання зрошуваних земель. Р.А. Вожегова, Л.М. Миронова, М.В. Вердиш // Економіка АПК. – №3. – 2012р. – С. 38.

9. Зміни клімату в Україні: чернігівські аспекти. Електронний ресурс. – Доступний з: < http://pivnich.info>.

10. Порфирьев Б. Последствия изменений климата в России и адаптация к ним. Б.Порфирьев, В.Катцов // Вопросы экономики. – № 11. – 2011. – С. 103-104.

11. [1] David Carter 9 May, 2011 Budget 2011: Lifting investment in irrigation. – Електронний ресурс. – Доступний з: <http://www.beehive.govt.nz/release/budget-2011-lifting-investment-irrigation>.

12. Irrigation. – Електронний ресурс. – Доступний з: < http://www.mpi.govt.nz/environment-natural-resources/water/irrigation>.

13. A demand-driven design for irrigation in Egypt. – Електронний ресурс. – Доступний з: <https://www.ppiaf.org/>.

14. PPIAF Supports Private Sector Participation in Egypt’s West Delta Irrigation Project. – Електронний ресурс. – Доступний з: <https://www.ppiaf.org>.

[1] Дослідження виконано за підтримки НАН України в рамках відомчої теми «Агропродовольчий розвиток України в контексті забезпечення продовольчої безпеки» (№0111U001318).

[2] PPIAF - консультативний орган, який допомагає країнам, що розвиваються, у підвищенні якості інфраструктури на основі партнерських відносин з приватним сектором. PPIAF допомагає урядам різних країн визначитися із напрямами для покращення надання послуг, надає підтримку у проведенні реформ, а також сприяє підвищенню професійного рівня політиків, регулюючого апарату та представників громадянського суспільства. Підтримка надається у вигляді грантів.

[3] В Єгипті у 2010 р. нараховувалось 3,6 млн га зрошуваних земель.