Економічні науки/ 12.Економіка сільського господарства

Москалюк К.В.

ПВНЗ «Інститут ділового адміністрування»

Проблеми інноваційного розвитку України

Сучасний етап розвитку національної економіки спонукає до підвищення ефективності виробничої структури, розвитку внутрішнього ринку та експортоорієнтованої діяльності, що має відбуватися у напрямі інформаційно-інноваційної конкурентоспроможності виробників аграрної сфери. Інновації забезпечують розширення пропозиції виробленої продукції на аграрному ринку, зростання якості продуктів і послуг підприємств, досягнення високої продуктивності, реалізації стратегічних планів фірм та сприяють підвищенню кваліфікаційного рівня кадрів. Однією з основних причин гальмування процесу формування й реалізації інноваційної моделі економічного розвитку в Україні є нерозвиненість системного функціонування наукової та інноваційної сфери на регіональному рівні.

Ряд аспектів стратегії інноваційного розвитку сільського господарства поки що принципово не визначено, зокрема, механізми стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності, розширення комерційних можливостей фінансування інноваційних розробок і венчурного підприємництва, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв’язків між наукою й виробництвом у процесі використання інтелектуальної власності.

Аналіз інноваційного розвитку аграрного сектору України дає змогу виділити низку проблем, які гальмують впровадження інновацій у виробничу діяльність.

В сучасній економіці відсутня цілеспрямована державна інноваційна політика. Для вирішення цієї проблеми необхідно створити таку інноваційну модель що забезпечить економічне зростання на основі нововведень науково-технічного прогресу. Суть полягає в створенні інноваційного рівноправного партнерства державної влади та бізнесу. Державна влада буде підтримувати систему освіти та науки, забезпечить вільний доступ до результатів наукових досліджень, створить умови для їх використання на платній основі, необхідну інноваційну інфраструктуру, систему підготовки кваліфікованого персоналу та нормативно-правову базу для стимулювання інноваційної діяльності. А суб’єкти бізнесу візьмуть на себе фінансовий ризик на ринку інноваційної продукції. Особливістю даного партнерства має бути взаємна довіра та надійні гарантії, що закріплюються законодавчо. Метою формування інноваційної моделі розвитку сільського господарства є забезпечення стійкого економічного розвитку держави на базі ефективного використання інноваційної продукції та поширення й реалізація нових знань.

Немає системного управління інноваційним процесом з боку держави. Розподіл сфер управління цією сферою між чотирма відомствами призводить до відсутності спільних цілей і задач, нескоординованості і неузгодженості дій, розпорошень людських і фінансових ресурсів. Таке управління ніколи не було спрямованим на вирішення загальнонаціональних завдань, оскільки завжди мало галузевий характер.

Нормативно-правова база регулювання інноваційної діяльності є фрагментарною, не цілісною, суперечливою і тому недосконалою. В Україні ухвалено понад 100 законодавчих, нормативно-правових урядових актів і різноманітних відомчих документів, які не є взаємоузгодженими і не формують єдиного законодавчого поля інноваційної діяльності.

Проблемою є відсутність фінансового механізму інноваційної діяльності. Основним джерелом фінансування витрат на інновації є власні кошти підприємств (реінвестиційні кошти). Водночас, у розвинених країнах у "підживленні" інноваційної діяльності визначальну роль відіграє розгалужена і досить динамічна мережа приватних інвестиційних і венчурних фондів. Через відсутність чіткої системи правил і гарантій приватний капітал ще не рухається в бік інноваційної сфери.

Підтримка надається переважно галузям нижчих технологічних укладів, які можуть бути конкурентоспроможними на зовнішньому ринку винятково за рахунок дешевої робочої сили.

Відсутність попиту на високотехнологічну вітчизняну продукцію на внутрішньому і особливо зовнішньому ринках. Існуюча система організації виробництва і ефективність менеджменту підприємств неадекватні завданням інноваційного розвитку.

Відсутні ефективна система підвищення кваліфікації і досвід організації роботи працівників в умовах інноваційного розвитку.

Стан виробничої бази більшості галузей народного господарства є незадовільним, що зумовлено критичною фізичною та моральною зношеністю основних фондів.

Вітчизняні підприємства не надають уваги формуванню ефективних структур, що спеціалізуються на зборі, зберіганні та обробці науково-технологічної та економічної інформації з метою її оперативного використання.

Скорочення наукового кадрового потенціалу в поєднанні з обмеженням доступності якісної освіти.

Відсутній законодавчий механізм дієвого захисту інтелектуальної власності, а також об'єктивної інформації про наявний інтелектуальний потенціал країни.

Таким чином, існує ряд проблемних питань, які стримують інноваційний розвиток сільського господарства, який є основою підвищення конкурентоспроможності галузі, усунення даних проблем дозволить забезпечити стабільний розвиток агропромислового комплексу та забезпечить приріст ВВП через виробництво науково місткої продукції.

Література:

1. Андрійчук В. Г. Сучасна аграрна політика : проблемні аспекти [Текст] / В. Г. Андрійчук., М. В. Зубець, В. В. Юрчишин. - К. : Аграрна наука, 2005. – 140 с.

2. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку: Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2005. – 263 с.

3. Саблук П.Т. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: монографія / [Саблук П.Т., Шпикуляк О.Г., Курило Л.І. та ін.] – К.:ННЦ ІАЕ, 2010. – 706 с.

4. Сапун Л.В. Проблеми формування інноваційної моделі розвитку економіки України [Текст] / Л.В. Сапун // Механізм регулювання економіки. — 2008. — №1. — С. 212-218.

5. Федулова Л. Розвиток національної інноваційної системи України / Л. Федулова, М. Пашута // Економіка України. – 2005. – № 4. – С. 35-47.