Економічні науки/14. Економічна теорія

Лисичкіна К.В., ст.гр. ФК-01-09-1

Леонідов І.Л., к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ В УКРАЇНІ

Нестача інвестиційних ресурсів стримує розвиток виробництва інтелектуального продукту в Україні. Їх актуальність підкреслюється необхідністю модернізації техніко-технологічних, управлінських, фінансових та інших параметрів вітчизняної економіки. В основі активізації іноземних інвестицій у розширення виробництва інтелектуального продукту та його використання є суперечності між потребами інноваційного розвитку та диспропорціями їх задоволення. З одного боку, інвестиції обумовлені інтересами випереджаючого розвитку високотехнологічного виробництва та концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетах інноваційних та науково-технологічних. З іншого боку, в Україні ще не створено сприятливих умов для інвестицій у розвиток виробництва інтелектуального продукту. Розв’язання зазначених суперечностей вимагає такої державної політики, яка б забезпечила розширене відтворення об’єктної бази інноваційної діяльності в напрямі обраного інноваційного розвитку держави. Еволюція зазначених інвестицій на основі ринку націлена на вирішення суперечностей в короткостроковому періоді, що не забезпечує стратегічної модернізації вітчизняного виробництва. Для розв’язання зазначених суперечностей пропонується визнати модернізацію виробництва інтелектуального продукту в якості пріоритету. Його ефективна реалізація актуалізує серед усього різноманіття регулювання проведення державною інноваційно-інвестиційної політики, а саме довгострокової її форми – стратегії. Правові засади реалізації інноваційної стратегії передбачені в Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», а також в Постанові Кабінету Міністрів України «Програма розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» та ін.

Цільовий рівень такої стратегії відображає обмеженість спрямованості вектору ув’язки економічних інтересів власників за традиційним призначенням їх носіїв, напрямом інтелектуальної діяльності, його мотивами, межами альтернатив економічного розвитку. На забезпечуючому рівні визначаються форми залучення іноземних інвестицій у розвиток ефективних складових виробництва у поєднанні з безкоштовною допомогою, передачею інформаційних технологій з використанням вітчизняної сировини, забезпечення гнучкої зайнятості, імпортозаміщуючих можливостей України тощо. Координуючий рівень стратегії представлений розробкою правил відбору способів поєднання засобів досягнення стратегічних цілей з погляду, насамперед, ефективності. Для активізації інтелектуального розвитку вітчизняного виробництва потрібно поетапно наближатися до рівня фінансування провідних країн. Це потребує урахування новітніх наукових досліджень інноваційних тенденцій світової економіки задля збереження ефективного спрямування інвестиційних потоків до галузей, що виробляють високотехнологічний, інтелектуальний продукт п’ятого та шостого технологічних укладів. Одним з важливих джерел фінансування інвестиційних і інноваційних проектів є бюджет (розвитку). На сучасному етапі необхідно посилити інвестиційну складову державного і місцевого бюджетів збільшити витрати, вдосконалити їх структуру. Серед основних джерел формування фінансового ресурсу бюджету розвитку можна запропонувати наступні: кошти стабілізаційного фонду; надплановий обсяг податкових надходжень; доходи від приватизації державного майна; дивідендний дохід державних підприємств (корпорацій) та інших корпоративних структур за участю держави; кошти від продажу паїв держави в статутному капіталі комерційних банків. Джерела можуть бути розширені за рахунок недержавних фондів венчурного капіталу, довгострокових кредитів, залучених коштів, короткострокових кредитів, емісії цінних паперів тощо. Способом активізації інвестицій у виробництво інтелектуального продукту на основі ринку є інвестиційний клімат. В Україні доцільно спрямувати відповідні реформи на: становлення сприятливих умов в т.ч. для іноземних інвесторів у сфері створення інтелектуального продукту; сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури (інвестиційних фондів, аудиторських та страхових компаній); формування ефективної стимулюючої системи оподаткування; підвищення ефективності використання кредитного ресурсу;; стабілізацію політичної ситуації тощо. Заходи громадського регулювання сприятимуть залученню інвестицій шляхом інформування про діяльність національного виробника інтелектуального продукту, проведення відповідних рейтингів, участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах, публікацій в міжнародних друкованих виданнях; реалізації заходів для відновлення довіри населення до банківської системи; покращення інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості віддачі від інвестицій та ін. Як бачимо, запропонована стратегія об’єднує заходи ринкового, державного, громадського регулювання пропорційного залучення інвестицій у розвиток вітчизняного виробництва інтелектуального продукту в Україні.