ЭКОНОМИКА. Банки и банковская система

Шокало Т.П., Олійник Р.М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ

«Криворізький національний університет»

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Формування в Україні ринкової економіки створює основу для конкуренції між її учасниками, зокрема і в банківській сфері. Проблема забезпечення стійкості банківської системи України, зважаючи на реалії сьогодення й доступні для огляду перспективи, дуже актуальна. Продовжується диференціація банків за обсягом статутного капіталу, дохідністю та прибутковістю активів й капіталу, платоспроможністю і ліквідністю. Різке погіршення фінансового стану деяких банків призвело до їхнього банкрутства та застосування щодо цих заходів фінансового оздоровлення Національним банком України [4].

Питанням діяльності банків присвячено багато праць українських науковців, зокрема Алексеєнко М. Д., Барановського О. І., Васильченко З. М., Герасимовича А. М., Демиргюча-Кунти А., Детрагича Е., Мороза А. Н. [2].

На стійкість банківської системи впливають: рівень підтримання її ліквідності, впровадження фінансових інновацій, стан охорони інформації, збереження активів, забезпечення прибутковості [4].

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об’єктивні й суб’єктивні чинники, наприклад, дуже низькі доходи переважної більшості населення України.

Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів. Проблемою банківської системи України є накопичення так званих «сміттєвих» активів i зростання резервів за проблемними кредитами, що призвело до збільшення кількості збиткових банків. Якість банківських портфелів продовжує погіршуватися [3].

Однією з основних проблем нашої банківської системи є відсутність довгострокових кредитних ресурсів на внутрішньому ринку і як наслідок цього – відсутність умов для поновлення кредитування приватних і корпоративних клієнтів на тривалий термін [4].

В Україні, як і в більшості країн СНД, рівень витрат населення перевищує рівень заощаджень. Це призводить до значного розриву у фінансуванні банківських активів зобов'язаннями у вигляді депозитів у банках. Тому основними донорами українських банків виступали НБУ й іноземні акціонери банків. У портфелі зобов'язань банків на міжбанківські кредити і рефінансування припадало майже 40% [3].

Про неможливість розплатитися із вкладниками заявляли такі банки: банк «Київ», «Укрпромбанк», Промінвестбанк, «Надра», Родовідбанк. За часів кризи у 21 зі 180 банків було введено тимчасову адміністрацію. Найбільший негативний ефект для населення спостерігався із введенням тимчасової адміністрації в банку «Надра» й «Укрпромбанк» [5].

Згідно досліджень А. Демиргюча-Кунти і Е. Детрагича, ситуація в банківській системі може вважатись кризовою, якщо є принаймні одна з таких умов [1]:

Ø частка активів, що не працюють, у сукупному обсязі активів перевищує 10 %;

Ø витрати на відновлення банківської системи перевищують 2% ВВП;

Ø проблеми банківського сектору спричинюють націоналізацію істотної частки банківського сектору;

Ø відбувається масове вилучення депозитів чи накладаються обмеження за їх виплатами, оголошуються «банківські канікули».

Ймовірніше, що система не витримала б кризи й обвалилася, якби не наявність в країні широкого спектра великих європейських банків, які підтримали свої дочірні структури у важкий період і фактично зупинили паніку. На сьогодні в Україні представлено такі закордонні банки першого ешелону як ВNP Paribas, Deutsche Bank, Credit Agricole, Commerzbank, Альфа-банк і т.д., які вважаються досить надійними і готовими забезпечити адекватний рівень зовнішньої підтримки своїм дочірнім структурам на ринках, що розвиваються.

Українським банкам необхідно, з одного боку, приділяти увагу залученню потенційно високодохідних клієнтів, а з іншого – розробляти та запроваджувати нові продукти і послуги для роздрібних клієнтів.

Можна виділити такі пропозиції, спрямовані на забезпечення стійкості банківської системи:

- стимулювання банків щодо оптимізації організаційної структури, постійне удосконалення функцій менеджменту;

- удосконалення системи депозитного страхування;

- розробка стратегічної програми розвитку банків, яка б забезпечувала перехід до нових принципів надання банківських операцій і послуг;

- обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків.

Література:

1. Барановський О. І. Стійкість банківської системи України/ О. І. Барановський // Фінанси України. - 2007. - №9. - С. 75 - 87.

2. Воробйова О. І. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи / О. І. Воробйова // Інвестиції: практика і досвід. - 2009. - №23. - С. 36 - 40.

3. Румянцева С. Перспективи банківського сектора України / С. Румянцева // Цінні папери України. - 2008. - №47. - С. 25.

4. Тимошенко О.П. Стійкість банківської системи України: теоретичний аспект/ О. П. Тимошенко// Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. Праць. - Чернівці, 2008. - вип. 4. - С. 59 - 65.

5. Шапран Н. Банківська система України: проблеми галузі / Н. Шапран // Цінні папери України. - 2009. - №48. - С. 30 - 31.