Буряк О.П., к.е.н., доц..
Львівська комерційна академія
Досвід Німеччини
щодо посткризової стабілізації фінансового сектору і перспективи для України
Фінансова криза 2008-2009 рр. охопила увесь світ і
активно розорювала компанії, банки, страхові організації, підприємства. Світові
втрати, які завдала криза впродовж лише одного 2008 р. визначилися аналітиками
на рівні 5 трлн. дол. США, що рівнозначне 160 бюджетам України [1]. Проблема кризи стала найпоширенішою
тематикою громадсько-політичних та ділових ЗМІ, багатьох аналітичних і
суспільно-наукових видань у світі. Так звана гіпотеза «ефективного ринку»
втратила свою актуальність і примусила уряди багатьох країн переглянути свою
політику відносно фінансових ринків. Показовою у цьому плані стала Німеччина,
де хвиля кризи розгорталася не так активно, як в інших державах. На сучасному етапі Німеччина, Швеція і Франція
є тими «потужними китами», на яких тримається вся економіка ЄС [2, с. 10].
Німеччині досить швидко вдалося подолати наслідки глобальної кризи і відновити
позитивну динаміку економічного зростання. У третьому кварталі 2011 року ВВП
цієї країни зріс на 2,6% і перевищив аналогічний показник усіх країн ЄС (у
середньому по ЄС зростання ВВП становило 0,3%), а рівень безробіття становив 5,5%,
тоді як в ЄС загалом – 9,8%.
Позитивну
динаміку економічного розвитку країни обумовили заходи, що були вжиті урядом та
органами банківського регулювання Німеччини, а саме [3; 4]:
·
розширення
страхування роздрібних вкладів (населення);
·
видача гарантій
на зобов’язання банків (відмінні від вкладів);
·
ін’єкції
капіталу (державні);
·
викуп або
гарантування активів, що утримуються банками;
·
підтримка
платоспроможного попиту;
·
забезпечення
зайнятості населення, державні інвестиції в науково-дослідну діяльність.
Пріоритетним
заходом державної економічної політики Німеччини в кризовий період стала
стабілізація фінансового ринку. З цією метою держава вирішила надати 400 млрд.
євро для гарантій за міжбанківськими кредитами. Для рекапіталізаційних заходів
до фонду стабілізації фінансового ринку було заплановано спрямувати 80 млрд.
євро. У жовтні 2010 року німецький уряд
запровадив заходи зі стабілізації банківської системи, з-поміж яких варто
виділити такі: викуп акцій фінансових установ державою, зміна вимог до
бухгалтерського обліку задля посилення контролю за грошовими коштами банків [6,
с. 50-51]. Також влада вдалася до програми кредитів і гарантій, що
зорієнтовані на середній клас, вартість якої склала 15 млрд. євро. Це
програма не порятунку нежиттєздатних
підприємств, а стабільно працюючих. Аби отримати державну підтримку,
підприємства мали довести, що всі інші джерела фінансування вони вже вичерпали,
а також розробити концепцію розвитку з обґрунтуванням свого значення для
економіки країни. На заходи з підтримки та зростання економіки в 2010 р.
німецька влада додатково виділила 95 млрд. євро (4 % ВВП) [4].
Наступним
кроком стало підвищення внутрішнього попиту. Для цього німецька влада вирішила
зменшити податки та відшкодування до
державної скарбниці. Зокрема, було передбачено підвищення розміру
неоподатковуваного мінімуму доходу та зниження ввізного мита, одноразові
виплати сім’ям у зв’язку з кризою, податкову знижку родинам з дітьми, зниження
відрахувань на медичне й пенсійне страхування, збільшення соціальних виплат
багатодітним сім’ям. У 2009 та 2010 рр. на ці заходи витрачено 40 млрд. євро [4].
Одним
із найефективніших пунктів німецької антикризової програми стала підтримка
автомобілебудування як найбільш постраждалої галузі. Аби стимулювати попит на
авто, було запроваджено премію у 2500 євро за утилізацію старого та купівлю
нового автомобіля та введено нові правила оподаткування автівок (залежно від
шкідливих викидів). В результаті вжитих заходів продаж найбільшого в Європі виробника
автомобілів – компанії Volkswagen
зростав три місяці поспіль. У липні 2009 р. він збільшився на 6,7% порівняно з
попереднім місяцем. Програма допомогла не лише автогігантам, за її допомогою
вдалося підтримати споживчий попит і наповнити таким чином бюджет.
Іншим
фактором відновлення німецької економіки став план підтримки робітників,
прийнятий задля уникнення масових звільнень. Уряд запропонував підприємствам увести
скорочений робочий графік і платити за виконаний обсяг робіт чи відпрацьований
час. Решту доплачувала держава. Покривала держава й 50 % внесків на соціальне
страхування. Якщо ж робітників, котрі працювали за скороченим графіком залучали
до підвищення кваліфікації, то цей період оплачувався на 100 %. Така програма
обійшлася Німеччині у 6 млрд. євро, однак дала змогу уберегти 400 тис.
робітників від звільнення [5].
Отже,
державні програми і державна політика Німеччини показали свою ефективність і
дозволили відносно швидко нейтралізувати вплив кризових явищ на економіку. У
передкризові часи фінансовий сектор країни розвивався консервативніше, ніж в
інших державах. Банківська система Німеччини є стійкою, тому що тут діє жорстке
державне регулювання, консервативна політика банків, які не залучалися до
спекулятивних операцій і купівлі похідних цінних паперів. Важливою є соціальна
спрямованість держави. При стабільно високих доходах і соціальних гарантіях
зниження споживчого попиту є неможливим. Таким чином, досвід Німеччини є
актуальним і гідним для наслідування Україною.
Література:
1.
Швайко М. Світова фінансова криза / М. Швайко [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://soskin.info/ea/2008/11-12/200803.html
2.
Глобальна
економіка у посткризовий період: тенденції та перспективи. К.: НІСД, 2012.-
46с.
3.
Веллінк Н. Ініціативи
Базельського Комітету щодо подолання фінансової кризи [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/003.htm.
4.
Череп О.Г. Досвід
країн Центральної Європи щодо подолання кризи і стабілізації економіки / О.Г.
Череп, Н.В. Сіра [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2011_2_2/35.pdf.
5.
Ткачук Т. Шляхи
подолання фінансової кризи: міжнародний досвід та перспективи України / Т.
ткачук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dissertacia.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=47:2010-06-06-13-14-19&catid=7:2010-06-06-14-43-36&Itemid=16.
6.
Як подолати
вплив міжнародної фінансової кризи: пошуки адекватної економічної політики /
Аналітична доповідь. За ред. І. Бураковського та В. Мовчан. – Харків: Права
людини, 2009. – 74 с.
ДАНІ ПРО АВТОРА:
Буряк Олег Петрович
– к.е.н., доц.., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної
академії.
Адреса для розсилки:
79008
м. Львів
вул. Туган-Барановського, 10
Львівська комерційна академія
кафедра економічної теорії
Башнянину Г. І.