К.е.н. Бондаренко Н.В.

Уманський національний університет садівництва, Україна

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ МІКРОКРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Хід позитивних змін державної політики в сфері малого підприємництва гальмують відсутність системності у фінансово-кредитній підтримці в сфері підприємницької діяльності та високий ступінь тінізації суспільно-економічних відносин в сфері малого підприємництва. Проблеми та низька життєздатність суб’єктів малого підприємництва свідчить про необхідність докорінного реформування системи державної підтримки та державного регулювання сектора малого підприємництва, зокрема, системи його кредитування. Особливою, специфічною формою (різновидом) кредитування суб’єктів малого підприємництва є мікрокредитування, яке останнім часом набуває певного розвитку.

Мікрокредитування вважається у світі загальновизнаним методом боротьби з соціальною бідністю, забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць. Проблема браку коштів на ведення бізнесу є досить болючою для більшості підприємців. Питання залучення малих підприємств до інноваційної діяльності в Україні залишається невирішеною. За даними офіційної статистики, ступінь поширення інноваційних процесів у вітчизняному малому підприємництві помітно відстає від ступеня поширення інноваційних процесів у вітчизняній економіці взагалі, а також від ступеня поширення інноваційних процесів в малому підприємництві розвинених країн світу. Тому, одним із шляхів полегшення функціонування суб’єктів малого підприємництва в Україні є підтримка їх діяльності через розвиток послуг мікрокредитування. Формування пропозиції послуг мікрокредитування для суб’єктів малого підприємництва в Україні здійснюється комерційними банками [1].

Мікрокредит – це специфічна форма (різновид) кредитування суб’єктів малого підприємництва, яка: 1) обмежена у розмірах (від кілька сотень доларів до 10-15 тис. дол.); 2) не потребує забезпечення заставою; 3) надається протягом трьох діб на короткий термін (від кілька місяців до року); 4) може виділятися навіть тим підприємцям, які не мають кредитної історії (скоринг дорівнює нулю). З цих позицій принципово важливим є те, що мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва значною мірою сприятиме формуванню та ефективній реалізації його потенціалу як соціальної бази середнього класу України.

Основні умови надання мікрокредитів в Україні передбачають: видачу мікрокредитів на розвиток бізнесу, але не на його запуск; наявність застави (нерухомість, автомобілі, домашні електропобутові прилади, товарна продукція на складі, обладнання); необов’язковість складання бізнес-плану.

Розмір кредиту, в першу чергу, залежить від фінансово-економічних можливостей підприємства і від застави та може становити від 100 до 125 тис.дол. Термін кредиту – від 3-х місяців до 2-х років. Процентна ставка коливається від 11,75-12,5% річних до 18-24% річних у валюті і 30-36% річних у гривні (залежно від банку, розміру кредиту та специфіки бізнесу позичальника). Ухвалення рішення і оперативність видачі кредиту залежить від розміру кредиту і організаційно-правової форми позичальника і може займати від декількох годин до 2-х тижнів.

Мікрокредитування характеризується наступними особливостями: орієнтація на специфічні групи клієнтів: підприємства-початківці, або ті, що планують розширитися; малі підприємства, що не мають доступу до інших джерел фінансування тощо; можливість використовувати такий нетрадиційний вид забезпечення, як групова гарантія, тобто утворення кредитних груп, члени яких взаємно гарантують повернення одержаних кредитів; поетапна видача кредитів - від малої суми до великої; обслуговування клієнтів здійснюється без вимог щодо результатів їх попередньої господарської діяльності (підприємці-початківці), без вимоги кредитної історії і без застави; необмеження граничного значення відсоткової ставки за кредитними ресурсами [1,с.81].

Крім того, мiкрокредит розрiзняють ще за декiлькома прикметними рисами: це спосіб підтримки суб’єктів малого підприємництва; не потребує забезпечення заставою; надається на короткий термін - зазвичай на кілька місяців, рідше - на рік; виділяється навіть тим підприємцям, які не мають кредитної історії (тобто раніше не брали позик).

Звернутися по мiкрокредит може будь-який суб’єкт малого підприємництва. Здебільшого мікрокредитами користуються підприємці – фiзичнi особи та підприємства середнього бізнесу. Мiкрокредит можна використовувати на будь-якi цiлi, пов’язані з підприємницькою дiяльнiстю. Натомість такі кредити не видають тим особам, які мають намір використати позичені кошти для задоволення споживчих потреб; для виробництва i торгiвлi зброєю та військовим обладнанням; для виробництва наркотичних, горілчаних та тютюнових виробів; для розвитку грального бізнесу; для iнвестицiй у цiннi папери та дiяльнiсть, заборонену з екологічних міркувань [2, с.5].

За короткий період реалізації програми мікрокредитування в Україні було досягнуто досить значних результатів. Хоча кредитний портфель вітчизняних фінансових інститутів, що задіяні в програмі, ще не дуже великий (4,6 млн. дол.) порівняно з провідними в даній сфері країнами Латинської Америки (порівняймо: Болівія - 64 млн. дол., Перу - 22 млн. дол., Парагвай і Уругвай - по 19 млн. дол.), але якість кредитного портфелю є досить на високому рівні: частка прострочених кредитів в Україні лише 1,23 %, порівняно з 8,2 % в Парагваї або 7,1 % в Уругваї. [3, с.63].

Серед чинників, що стримують розвиток ринку мікрокредитування в Україні, слід виділити такі, як:

– неактивність банків у наданні послуг мікрокредитування: у структурі кредитування банків малий бізнес займає близько 2% [4];

– низький рівень попиту на ці послуги з боку дрібних підприємців;

– невисока рентабельність цього виду бізнесу для банків [5].

Всі проблеми можна символічно об'єднати за такими напрямками: сприяння органів влади всіх рівнів процесу розвитку (законодавча, інформаційна, освітня політика); умови процедурного забезпечення надання позик фінансовими установами; ) психологічний фактор [6].

Принциповим питанням удосконалення банківського кредитування малого підприємництва є створення гнучкої системи гарантій, яка відкрила б можливості кредитування для всіх категорій підприємств. З ним пов’язана процедура й суб’єктивне гарантування та питання забезпечення повернення кредиту. Динамічний розвиток малого підприємництва є одним із факторів соціально-економічного розвитку нашої країни, а важливим чинником його розвитку є належне фінансово кредитне забезпечення, через надання суб’єктам малого підприємництва України мікрокредитів.

Список використанх джерел:

1. Глущенко С.В. Напрями кредитування суб'єктів малого бізнесу в Україні. / С.В. Глущенко – Економіка і прогнозування. – 2005. – №4. – С.81– 94.

2. Інформаційно-допомоговий бюлетень “100 тисяч – 2012, листопад, - Вип. 18. – С. 5.

3. Зайцев О. Опыт поддержки малого предпринимательства // Банковская практика за рубежом. / О. Зайцев – 2005. – № 2 (50). – с. 58 – 68.

4. Обзор рынка микрокредитования. – 2003 – 2012, АКБ Укрсоцбанк. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: www.usb.com.ua

5. Святненко А. “Рік мікрокредитування. 2005 року банкіри обіцяють удвічі-втричі збільшити обсяги мікро кредитів малому та середньому бізнесу” / А. Святненко // Дзеркало тижня. – №12 (540). – 2-8 квітня 2005 р.

6. Варналій З. С. Мале підприємництво України як чинник регіонального розвитку: стан та перспективи. / З. С. Варналій, А.П. Павлюк // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 4. – С. 64 – 73.