Петько С. М.
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана, Україна
УКРАЇНА – НАТО:
«ЗА» І «ПРОТИ»
(СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
АСПЕКТ)
Двадцять
третього травня 2003 р. Україна офіційно проголосила курс на вступ до Північноатлантичного
альянсу (НАТО). Цій визначній події передувало багаторічне співробітництво
Україна-НАТО, започатковане у 1991 р., а також в рамках програми «Партнерство
заради миру» (з 1994 р.), робота на основі Хартії про особливе партнерство з
альянсом, а також попереджати
терористичні операції.
Після
офіційного проголошення Україною курсу на вступ до НАТО, українські громадяни
почали висловлюватися про можливість проведення загальнонаціонального
референдуму, про що свідчать дані різноманітних соціологічних опитувань:
переважна більшість українців, які проживають на території країни, досі мислять
стереотипами радянських часів і вважають, що НАТО агресивним блоком і ставлять
до можливого вступу до НАТО вкрай негативно. Насправді НАТО вже не та організація,
якою вона була ще 10–12 років потому. Вона зазнала суттєвих змін як в
ідеологічному, так і стратегічному напрямках, прийнявши до свої лав країни
Прибалтики, Польщу, Румунію, Болгарію, тобто посткомуністичні країни.
Головними
причинами того, що більшість українців не змінила свого негативного ставлення
до НАТО можна розглядати відсутність у ЗМІ інформації про сутність і завдання
цієї організації, а також ефективну
антипропаганду до вступу, насправді, яка є безпідставною і може викликати
негативні емоції у громадян, але і може додати голоси, якщо заручитись підтримкою виборців (якщо вона буде виписана
у передвиборній програмі).
І
навпаки – політичні сили, які є прихильником вступу, намагаються всіляко
агітувати за вступ до НАТО, чим ризикують втратити частину свого електорату, що
свідчить про непідготовленість українців до вирішення цього питання [1].
Щоб розвіяти
стереотип НАТО як агресивного військового блоку, варто звернути увагу на цілі
цієї організації.
По-перше.
Від країни-претендента вимагається вирішення політичних питань: забезпечення
законності та прав людини, підтримки стабільності й добробуту в країні, збереження економічних свобод,
соціальної справедливості. Лише потім передбачається виконання умов, що визначенні НАТО: забезпечення спроможності
робити внесок у колективну оборону й нові завдання, що витікають звідси.
Тому
така невизначена позиція переважної більшості українців, що не бажають вступу нашої країни до НАТО має стати
стимулом для нашої країни у забезпеченні низки демократичних вимог, спрямованих
на покращення умов життя населення. Крім того, можливий вступ до НАТО стимулює
велику прозорість оборонної політики держави, допомагає знайти шляхи більш
ефективної витрати бюджетних коштів.
З
іншого боку, ті, хто сподіваються, що приєднання до НАТО автоматично наблизить
Україну до економічного розвитку і якості життя громадян до західних
демократій, помиляються. На нашу думку, це буде наслідком демократичних
перетворень у країні, а не їх причиною. Тому НАТО і висуває саме такі вимоги у
процесі підготовки до вступу. І саме цей процес підготовки треба взяти до
уваги, щоб реалізувати його, паралельно розробляючи і запроваджуючи програму
розвитку, спрямовану на національно свідоме, патріотичне покоління, здатне
відстояти національні інтереси, а не сліпо брати чужий досвід, що приведе до
загрози перетворитися у взаєминах України з НАТО на так званого «молодшого
брата», у такому випадку будуть вказувати що робити як робити. Нині вже
спостерігається бажання українців не стільки інтегруватися в євроатлантичні
структури, скільки набути офіційне членство. Це необхідно, якщо мова піде про
перебудову «особливого партнерства між Україною і НАТО» у взаємовідносинах
«країна-кандидат», де сторонам буде необхідно чітко визначити тактичні завдання
щодо етапів такої інтеграції, конкретні напрямки поширення і поглиблення
співпраці.
Аналіз джерел з даної проблеми переконує, що до теперішнього часу практично
не вивченим залишається моделювання процесу вступу України до НАТО, особливістю
якого є наявність протиріч серед громадян України щодо доцільності вступу
країни до НАТО, які виступають несприятливим фактором щодо позитивного процесу
в даному напрямку. Тому, об’єктом
нашого дослідження є процес вступу України із транзистивною економікою до НАТО,
а предметом – ставлення українців до
вступу України в НАТО.
Мета роботи – визначити сутність, завдання, цілі НАТО; вивчити
ставлення населення України до НАТО, виявити причини негативного та позитивного
ставлення українського населення до НАТО,
Фонд Демократичних
ініціатив та фірма Юкрейніен соціолоджі у ході соцопитування (2008) з’ясували,
що проти вступу до НАТО виступають 53% українців, за вступ – 32%. Водночас,
входження до ЄС підтримує 64% громадян України [5].
Президент
України В.А.Ющенко у своїй промові на Загальних зборах НАН України 17 квітня
2008р. наголосив на те, що «політика інтеграції – це політика за українські
інтереси. Сьогодні перший торговельний партнер України – це Європейський Союз,
бо там формується 34% українського товарообігу, третина робочих місць. ЄС – це
один із найбільших об’єднаних ринків світу, де є унікальний покупець...а
головне правило економіки – не як виробити, а як продати... Нам потрібно
адаптуватися до світових правил і тарифів у торгівлі [6, 17]». Україна
приєднується до СОТ, а український виробник потрапляє під той правовий захист,
під яким перебуває ще 151 країна світу.
Про
це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного Фондом Демократичні
ініціативи та фірмою Юкрейніан соціолоджі сервіс 5–18 грудня 2008 року щодо інтеграції
України до НАТО та ЄС.
Як
засвідчило опитування, якби референдум зі вступу України до НАТО відбувся
найближчої неділі, на нього б прийшли 64% опитаних. Із них проголосували б за
вступ (однозначно чи ймовірно) 32%, проти – 53%. Для тих громадян, хто
підтримує членство України в НАТО, основними резонами для цього є впевненість,
що це гарантуватиме Україні безпеку (46%), дасть змогу зміцнити й модернізувати
українську армію (25%) та сприятиме руху України в бік сучасної європейської
цивілізації (22%).
Ставлення
населення до рішення розпочати реалізацію Плану дій щодо членства в НАТО
розділилося майже навпіл: 49% опитаних налаштовані категорично проти, 16%
підтримують повністю і ще 16% можуть підтримати це рішення, якщо перед
ухваленням остаточного рішення щодо членства в НАТО влада проведе всенародний
референдум.
Громадяни,
які не підтримують членство України в НАТО, побоюються втягнення України у
військові дії НАТО (60%), вважають, що НАТО є агресивним імперіалістичним
блоком (53%) та мають перестороги, що членство в НАТО зіпсує стосунки з Росією
(50%).
Водночас,
Демократичні ініціативи засували, що населення має дуже низьку поінформованість
про те, що таке НАТО. За власною самооцінкою, вважають себе добре
поінформованими 18%, дещо поінформованими – 40,5%, а 40% зізналися, що мало
поінформовані й зовсім не поінформовані. Лише незначна частина опитаних дала
правильні відповіді щодо НАТО: 14% – щодо способу ухвалення рішень у НАТО
консенсусом, –16% що НАТО не розпочинало
нинішню війну в Іраку, і лише 3% громадян знають, скільки країн входить до
НАТО.
Разом
з тим, якби найближчої неділі відбувся референдум зі вступу України до
Європейського Союзу, то за вступ до Європейського Союзу проголосувало б 64%
громадян України, проти – 20%.
Найбільше
у приєднанні до ЄС українців привалює свобода пересування людей за кордон –
35%, підвищенні життєвого рівня людей – 33% та більш вільний доступ молоді до
навчання у європейських університетах.
Водночас,
31% українців вступ до Європейського Союзу лякає припливом іноземців та
«розпродажем країни», 27% збентеження ймовірною еміграцією українців за кордон
і 20% переживають за погіршення стосунків із країнами СНД. Однак, як виявилось,
населення України не володіє достатньою інформацією щодо територіальних меж
Європейського Союзу, так точну відповідь про кількість країн-членів ЄС – лише
2%.
Упродовж
дослідження методом інтерв’ю, було опитано 1800 респондентів за вибіркою, що
репрезентує доросле населення України від 18 років за такими показниками:
стать, вік, рівень освіти, регіон та тип
проживання. Статистична похибка вибірки не перевищує 2,3% [5].
На
сьогодні членами НАТО є 26 країн: Бельгія, Британія, Греція, Данія, Ісландія,
Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія,
Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія,
Естонія, Румунія, Болгарія, Словаків, Словенія, з 09 липня 2008 року
приєдналися ще Албанія та Хорватія.
Україна
повинна вступити до НАТО з таких підстав:
• Україна має необхідний
військовий потенціал. Наша держава показала на практиці виступу військових
контингентів, що можуть ефективно діяти разом з силами НАТО. Якби при прийняття до НАТО висувалася б тільки одна
вимога: виконання оборонних завдань,
то, здається, Україну було б прийнято.
• Україна цікава для НАТО в
геополітичному аспекті. Наша держава займає вигідне геополітичне розташування:
на перетині євроатлантичної і євразійської цивілізацій. Це сприяє вигідному
розташуванню інфраструктури, надає
можливість транзиту нафти й газу в європейські країни і поєднанню в одній нації
двох регіонів: Західної та Східної України.
• Тенденція сучасного світу до
глобалізації та регіоналізації, а відтак неподільність нації є запорукою
глобальної безпеки. Стабільна й надійна українська національна безпека є
запорукою стабільності. І це чітко усвідомлюють країни-члени НАТО.
НАТО
– організація, до складу якої донедавна входили лише розвинені країни Заходу, в
соціальній та інших сферах життя яких спостерігається поступ. Ці країни є
прикладами демократії і верховенства закону, мають неабиякий рівень життя.
Тому Україні було б доцільне залучення
товариств цих країн для навчання і запозичення набутого ними досвіду, ніж
перебувати із таким геополітичним положенням і низкою інших переваг на
задвірках цивілізації.
При
вступі до НАТО зміниться регіональна та глобальна роль України. Це може
передбачати вирішення проблеми з енергоносіями: Україна позбудеться тягаря
економічної, а отже , і політичної залежності від Росії, що буде залежати від
рішучих дій у напрямку націоналізації інформаційного простору, поступовій
забороні російських видань з метою виховання патріотичного покоління українців.
Хоча остання
теза, на нашу думку, викликає сумніви: англійські, німецькі, польські видання
чи будуть сприяти вихованню патріотичного покоління українців?
• Членство в
НАТО надасть Україні можливість увійти до системи колективної безпеки, держава
матиме колективний захист (в т.ч. збройний) від
потенційного збройного (Північноатлантичний договір 1949 р.).
• реформа
українських збройних сил і перехід до професійної армії. Вступ до НАТО допоможе
реформувати армію з призовної на
професійну, зменшити чисельність військовослужбовців, забезпечити життя їх та
їхніх сімей. Крім того, вступ до НАТО сприятиме здійсненню цивільного контролю,
що зробить його прозорішим і більш демілітаризованим.
• Освоєння
Україною сучасних технологій військово-промислового комплексу НАТО, відходження
у виготовленні, розробці й експлуатації зброї від технологій радянських часів
до сучасних передових технологій, якими користуються розвинені країни. Тим
більше, що через застарілі технології військово-промисловий комплекс вже зараз
є інвестиційно непривабливим. Якщо Україна вступить до НАТО – це забезпечить
озброєння збройних сил України згідно новітніх технологій, що позитивно вплине на українську економіку. Між іншим,
це дозволило б вирішити багатостраждальну проблему боєприпасів (яких на
сьогодні налічується 1 млн. 700 тис. тон у 159 місцях).
• Вступивши
до НАТО, для України відкривається шлях до ЄС. Досвід країн Східної Європи, з
їхньою інтеграцією в ЄС, країни вступають до НАТО. Тим більше, що вимоги до
вступу, по суті, однакові: забезпечення прав людини, розвиток громадянського
суспільства, боротьба з корупцією, підтримка стабільного забезпечення
економічних свобод, соціальні гарантії).
Головне
«проти», чому Україна не повинна
найближчим часом вступати до НАТО пов’язано із розвитком взаємовідносин з
Росією. Якщо Україна вступить до НАТО, Росія може вдатися до непередбачених
кроків стосовно України. У кращому випадку вона може підняти плату за
енергоносії до рівня ринкових (тенденція до чого зараз спостерігається), базування російського Чорноморського флоту
Кримській півострів може перетворити в
зону військового конфлікту.
Можливо, ситуація
зміниться тоді, коли закінчиться строк дії договору про оренду чорноморських
баз Криму, коли Росія виведе свої війська з території нашої держави (після 2017
року).
Крім того,
переважна кількість українців, свідомість яких сформувалась ще за радянських
часів), зараз просто не підготовлена до вступу до НАТО, і проведення
референдуму поки виглядає недоцільним.
Також існує низка другорядних, що впливають на негативне ставлення до
розташування натівських баз на території України: чи не використають їх провідні
країни НАТО проти України при прийнятті того чи іншого рішення, що може
загрожувати нашим національним інтересам. Це також стосується і розміру членських внесків в комітети НАТО –
чи не вдарять вони по бюджету країни. Не виключено, що певні політичні кола
України при вступі до НАТО можуть підбурювати громадян до мітингів,
маніфестацій, що може призвести до виникнення сутичок між різними групами
населення.
•
Якщо надання гарантій безпеки, у відповідності до яких напад на Україну означає
напад на всіх членів НАТО (сьогодні без України до НАТО входять 26 країн) –
могла слугувати прекрасною аргументацією у середині 20 століття. Коли
відбувалися великі, фронтальні війни. Але зараз теоретики війн говорять про
нове явище: іррегулярні або «неправильні» війни, коли немає можливості
протидіяти великим державам, то такі
збройні сили просто не втручаються і використовують нетрадиційні засоби нападу.
Наприклад: літаком по хмарочосам. І як цьому могли протидіяти військові США і
НАТО? Можливі й інші несподівані варіанти. З’ясувалося, що під такі напади
підпали саме члени НАТО. Вступив до НАТО Україна гарантії безпеки отримає, але
безпека українців різко знизиться.
•
Якщо надання «ядерних гарантій», відповідно до яких напад на Україну із
застосуванням ядерної, хімічної чи бактеріологічної зброї означатиме адекватну
відповідь з боку ядерних держав-членів НАТО (США, Велика Британія, Франція), то
не тільки Україні, а всій Європі після цього буде все байдуже: хто там
переможе. Якщо теоретично представити конфлікт з Росією. То як раз Росії нема
ніякого сенсу використовувати ядерну зброю, тому що дуже близь територія. Так
само як і з хімічною та бактеріологічною зброєю, тому що небезпечність враження
своїх об’єктів перебільшує ефект від перемоги.
Якщо
уявити конфлікт з Китаєм або Північною
Кореєю. То не Україна перша стане об’єктом такого нападу. Враховуючи стан
українського війська треба визнати, що проти нього використовувати ядерну зброю
– що з гармати по горобцям. Але якщо розмістити на території України важливі об’єкти
НАТО, то їхні координати будуть обчислені ядерними силами, котрі не є членами
альянсу. Крім того, на території України існує ядерна загроза: наші АЕС, що
давно потребують модернізації і ремонту.
• Вступ до
НАТО дуже істотно знижує ризик війни проти України. Україна є стратегічно
важливою, на відміну від нейтральних Фінляндії та Швеції. Геостратегічні
переваги, які дає контроль над Україною, можуть для потенційного агресора
переважати ризик, який супроводжуватиме агресія проти України. Але геостратегічна
важливість України розглядається тільки
у варіанті конфлікту Заходу і Росії. Таким чином, Україна буде розглядатися не
потенційний театр військових дій. Винесення на територію України сил НАТО
знизить масированість ударів на Польщу, але автоматично підвищує, у разі
конфлікту, найбільш масироване застосування зброї обох сторін саме на Україні [2].
ВИСНОВКИ
Зваживши
всі «за» і «проти», ймовірнішим здається, що Україна матиме більше переваг,
якщо вступу до НАТО нашої держави вимагають сучасні тенденції міжнародних
відносин. Адже у військовому аспекті Україна
матиме шанс створити високо боєздатні професійні військові угрупування,
вирішити проблему утилізації боєприпасів і створити умови гідного життя для
українських вояків. В інших напрямках – здійснити ряд реформ в економічній,
політичній, соціальній сферах.
Спостерігаючи
за сучасним політичним життям України, стає вочевидь, що наша політика здатна
найближчим часом консолідуватися навколо питання про вступ до НАТО, відстоювати
національній інтереси України і йти за тенденціями сучасного світу. Нове молоде
покоління буде адекватно реагувати на нові можливості, що надає теперішній
світ. Тому саме нова політика в цьому напрямку дозволить діяти консолідовано,
докласти максимум зусиль на шляху до альянсу, а також підготувати громадську
думку.
Серед
необхідних завдань спрямованих на формування позитивного сприйняття населенням
рішення України щодо вступу до НАТО, має бути підготовка масової свідомості до
розуміння цього важливого кроку,
підготувати конкретні категорії населення і надавати адекватну правдиву
інформацію, наголошуючи на ті переваги, що отримає Україна здійснивши цей крок.
Необхідно
чітко роз’яснити громадянам сутність, основні завдання НАТО, свободи і безпеки
всіх країн-членів, переконати в її не агресивності, довести корисність
організації кожному українцю
Проблем від
вступу України до НАТО може бути декілька. Проте більшість із них можна
розглядати як потенційні. Як свідчить досвід приєднання до НАТО країн
Центрально-Східної Європи, більша частина цих потенційних проблем так ніколи й
не реалізуються в житті:
1. Україні необхідно буде надавати збройну підтримку
союзникам по НАТО, якщо на їхню територію буде здійснено напад в Європі,
Північній Америці та в Атлантичному океані. Однак досі на НАТО ніхто не
ризикував робити напади, навіть під час «холодної війни».
2. Ймовірне певне збільшення
витрат на оборону в Україні, досягнення підняття їх з нинішніх 1б4% ВВП мінімум
до 1,7–2,0% ВВП (до рівня, який є в Польщі,
Чехії, Угорщині). Особливо в момент підготовки до членства в НАТО Україна буде
змушена реагувати на вимоги НАТО.
3. Вартість членського внеску
України до бюджету НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах внеску
Польщі, тобто приблизно 40-50 млн доларів США на рік.
4. Ймовірне тимчасове погіршення
відносин України з Росією, викликане тим, що Москва розумітиме втрату
перспективи відновлення контролю над Україною. Можливі рухи з боку Росії щодо
розміщення на кордонах України нових угруповань збройних сил та інших силових
підрозділів. Однак реальне протистояння малоймовірне, з огляду на брак
мотивації сторін. У сучасних умовах, за наявного балансу сил Росія не може
виграти війну проти США і НАТО.
Водночас,
для США і НАТО виграш у такій війні може
бути тільки теоретичним. «Виграна» війна з Росією коштувала б занадто багато,
щоб США і НАТО пішли на такий ризик і жертви. Ймовірно, така ситуація балансу
сил й недоцільності для обох сторін прямого воєнного конфлікту зберігатиметься
на середньострокову перспективу (найближчі 10–15 років). Тому можливі (але не
обов’язкові) дії Росії щодо розміщення на кордонах України нових угруповань
збройних сил та інших силових підрозділів були б порожньою демонстрацією «для
російського телевізора». По суті, вступ України до НАТО означав би встановлення
для нашої держави значно міцнішої зовнішньої стабільності, ніж її мали країни
Західної Європи під час «холодної війни».
Перспектива
вступу України до НАТО: а) стимулює Росію до припинення вигідних для України
кооперативних зв’язків з Росією. Це має місце з 1991 року: така логіка
поведінки великої держави – Росія поступово налагоджує «замкнені цикли» з
виробництва озброєнь на своїй території; б) певне збільшення терористичної
загрози проти України, яка в результаті вступу до НАТО стає частиною Європи.
Однак досі в державах НАТО Східної і Центральної Європи не було жодного
теракту, оскільки терористичні угруповання не розглядають ці країни як своїх
актуальних супротивників. Тим більше, терористична загроза навряд чи буде реалізована
щодо України, яка справедливо поставилася щодо мусульман – кримських татар.
Література
1. Спілка
молодих політологів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://politua.info/index.php?option=com content&task+view&id=5
2. Отечество [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. otechestvo.org.ua/main/100610/913.htm
3. Леся Оробець: мітинги «регіоналів» проти НАТО відкриють
зимовий сезон політичного туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.msnu.org/engine/2008/01/24/lesya-orobec-mitingi-regionaliv-proti-nato-vidkriyut-zimovij-sezon-politichnogo-turizmu/
[Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://novynar.com.ua/politics/18603
6. Ющенко В.А. Наукова
еліта ніколи не поступається принципам / Вісник Національної Академії наук
України. – 2008. – № 6. – С. 15 – 21.
Анотація
Петько С.М. Україна – НАТО: «за» і «проти» (соціально-економічний аспект).
У статті зроблено спробу визначити сутність, завдання, цілі НАТО; вивчити
ставлення населення України до НАТО, виявити причини негативного та позитивного
ставлення українського населення до НАТО в соціально-економічному аспекті.
Ключові слова: Україна, вступ, НАТО, проблеми.
Аннотация
Петько С.М. Украина
– НАТО: «за» и «проти» (социально-економический
аспект).
В
статье сделана попытка определить сущность, задания, цели НАТО, изучить
отношение населения Украины к НАТО, выявить причины
негативного и позитивного
отношения украинского населения к НАТО в социально-економическом аспекте.
Ключевые слова: Украина, вступ, НАТО, проблемы.
Summary
Petko Stanislav
Mykhaylovych. Ukraine – NATO: «for» and «against» (social-economic
aspect).
The work is devoted to definition of
the essence, of the tasks, of the intentions NATO, to learn the attitude of
population of Ukraine to NATO, to bring to light causes of negative or positive
attitudes of ukrainian population to NATO in social-economic aspect.
Key words: Ukraine, the entry, NATO,
problems.