К.е.н. Січко С.М., Цимбалюк Т.Д.

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського

Процеси концентрації та централізації банківського капіталу в умовах глобальної економіки

Постановка проблеми. Необхідність дослідження процесів концентрації і централізації банківського капіталу і здатність виконувати свої базові функції в умовах трансформації економіки, а також пошук теоретичного та практичного розв’язання проблеми активізації цих процесів з метою забезпечення адекватного потребам національної економіки функціонального розвитку банківської системи визначають актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед сучасних російських науковців, що займаються проблемами концентрації та централізації капіталу, можна назвати Владимирову І., Іванова Ю., Мільнера Б., та ін.[1-3]. Певним питанням концентрації та централізації капіталу присвячені роботи сучасних українських вчених: Астаповича А.З., Гейца В., Костицького В.В., Костусєва О., Кизима Н.А., Степанова В., Уткіна Є.А. та ін. [4-10].

Метою дослідження є вивчення теоретичних аспектів процесів концентрації і централізації банківського капіталу.

Виклад основого матеріалу. В сучасних умовах глобальної економіки процеси концентрації та централізації банківського капіталу набули потужного розвитку. Спостерігається подальший розвиток та виникнення нових форм концентрації та централізації банківського капіталу, чому сприяють структурні зміни у сучасній світовій економіці. З огляду на це, актуальним є дослідження концентрації та централізації капіталу як невід’ємної частини глобального ринкового середовища.

Поняття «концентрація банківського капіталу» різними вченими трактується по-різному. В «Економічному словнику-довіднику» концентрація капіталу – «збільшення розмірів капіталу в процесі його нагромадження за рахунок капіталізації частини прибутку» [11, С. 168]. В «Енциклопедії банківської справи України» вказується, що « концентрація капіталу – зосередження, збільшення розмірів капіталу в процесі нагромадження і капіталізації частини прибутку суб’єктів підприємницької діяльності» [12, С. 300].

Є.Жуков зазначає, що «концентрація банківського капіталу виражається у збільшенні не тільки загальної суми банківських ресурсів, а й ресурсів, що припадають на кожний банк». Інші вчені розрізняють «концентрацію капіталу як збільшення капіталу банку з метою забезпечення зростання фінансового капіталу» [13, 61-62]. На нашу думку, концентрація банківського капіталу – процес зростання банківського капіталу шляхом збільшення його ресурсної бази за рахунок злиття, поглинання та інших економічних процесів.

Зростання банківського капіталу може відбуватися як на основі концентрації, так і внаслідок централізації капіталів, причому співвідношення цих процесів та їх інтенсивність змінюється залежно від умов господарської діяльності і фази ділового циклу. Первинні джерела капіталу формуються в процесі заощадження частини поточного доходу. Вторинні джерела капіталу формуються в процесі його реінвестування або перерозподілу, а суб’єктами вторинної пропозиції капіталу є економічні агенти, які здійснюють розширене відтворення за рахунок внутрішніх джерел самофінансування (капіталізації прибутку, амортизація), а також фінансові інститути, що акумулюють і перерозподіляють капітали у напрямі їх ефективнішого використання через механізми фінансових ринків.

Основним чинником, який визначає процеси централізації, є конкуренція індивідуальних капіталів. Результатом централізації є посилення процесів його концентрації. Централізація банківського капіталу може бути примусовою, вимушеною і добровільною, набувати різних форм, що визначається історичною та національною специфікою процесів суспільного відтворення.

Аналіз процесів централізації банківського капіталу допомагає визначити деякі загальні для більшості країн тенденції і низку специфічних особливостей, що відображають конкретно - історичні умови банківської діяльності в Україні. Присутність іноземного капіталу і конкуренція з його боку стимулюють до злиттів і поглинань серед вітчизняних кредитних організацій, в результаті чого концентрація банківського капіталу відбувається на основі його централізації, що дає можливість генерувати і капіталізувати більш потужні потоки прибутку [15, С. 43-57].

Значний вплив на процеси концентрації і централізації в українській банківській системі справляють банки під контролем іноземного капіталу. Починаючи з 01.01.07 і станом на 01.01.2012, в Україні кількість банків з іноземним капіталом зросла з 35 до 55 (відповідно), які на сьогодні контролюють понад 50% активів банківського сектора [14].

Висновки. Зі світової практики відомо, що для банківського капіталу характерно домінування централізації капіталу над процесами зростання капіталу за рахунок капіталізації частини прибутку. У банківській діяльності оперують капіталом у його функціональній грошовій формі, що суттєво полегшує процеси його централізації. Однак для національного банківського капіталу характерне переважання органічного зростання банківського капіталу за рахунок капіталізації прибутку.

Великі приватні банки, здатні генерувати масштабні потоки прибутку, нарощують капітал за рахунок його капіталізації більшою мірою, ніж за рахунок статутного капіталу й емісійного доходу. У банках, які контролюються іноземним капіталом, найважливішим фактором збільшення власних коштів є зростання статутного капіталу і емісійного доходу, а також субординованих кредитів. Банки під контролем держави мають у своєму розпорядженні всі основні джерела і можуть їх варіювати на свій розсуд, залежно від зміни умов. Регіональні банки більшу частину приросту капіталу формують за рахунок внесків акціонерів (учасників банку) до статутних капіталів, а решту – за рахунок прибутку, змінюючи співвідношення на користь того чи іншого залежно від зміни кон’юнктури ринку. В цілому, вони більше орієнтовані на власні джерела зростання капітальної бази.

Література:

1. Владимирова И.Г. Исследование уровня транснационализации компаний. /И.Г. Владимирова // Менеджмент в России и за рубежом. 2001, №6., С. 25-29.

2. Иванов Ю.В. Сляния, поглощения и разделение компаний: стратегия и

тактика трансформации бизнеса. / Ю.В. Иванов - М., 2001р. – 274 с.

3. Мильнер Б. Крупные корпорации – основа подъема и ускоренного развития экономики / Б. Мильнер // ВЭ. – 1998. - №9. – С.66-76.

4. Астапович А.З. Транснациональный капитал США в мировом хозяйстве / А.З. Астапович - М.: Наука, 1990.-200с.

5. Перехідна економіка: [підручник для студ. вищ. навч. закл., що навчаються за освітньо-профес. програмою підготовки бакалавра напряму "Економіка та підприємництво"] / Геєць Валерій Михайлович, Панченко Євген Григорович, Лібанова Елла Марленівна, Варналій З. С., Гриценко А. А. / Валерій Михайлович Геєць (ред.). — К. : Вища школа, 2003. — 592с.

6. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине / А.А. Костусев – К.:КНЕУ, 2004. – 310с.

7. Костицький В.В. Закон перманентної концентрації капіталу: Економічна історія та українські реалії / В.В.Костицький – К.: Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. – 198 с.

8. Кизим Н.А. Концентрация и интеграция капитала / Н.А.Кизим – Х.: Бизнес Информ, 2000.-102 с.

9. Степанов В. Стратегия хозяйственного поведения корпораций США / В.Степанов - М.: Наука,1990.-143 с.

10. Уткин Э.А., Эскиндаров М.А. Финансово – промышленные группы / Э.А.Уткин, М.А. Эскиндаров - М.: Изд-во ЭКМОС, 1998. –256 с.

11. Економічний словник – довідник // За ред. М. Поновича. – 4 – те видання .К.:ТЕКА,2006. – 569 с.

12. Енциклопедія банківської справи України / редкол.:В.С. Стельмах (голова) та ін. – К.:Молодь, Ін Юре, 2001. – 680 с.

13. Міщенко С. Сутність економічного капіталу та його роль у забезпеченні фінансової стійкості банку // Вісник НБУ.- 2008.-№ 1 .- С. 58-64.

14. НБУ офіційне інтернет–представництво.- [Електроний ресурс] - Режим доступу - http:// www.bank.gov.ua//uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798.

15. Розинский И. Иностранные банки в европейских странах / И. Розинский // Современная Европа. – 2009. – № 3. – С. 43–57.