Кондратьєва О., 4 курс, спеціальність «фінанси і кредит», д.ф.н.

Науковий керівник - Каспрук А.Ю.

Чернівецький торгово-економічний інститут КНТЕУ

м. Чернівці

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ:

ДИНАМІКА ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ

У статті розглянуто динаміку дефіциту зведеного та державного бюджетів і розкрито причини зростання державного боргу України. Визначено основні проблеми, що виникають у процесі управління даними показниками. Запропоновано можливі заходи щодо мінімізації означених ризиків.

Ключові слова: державний бюджет, зведений бюджет, бюджетний дефіцит, державний борг, прямий державний борг, гарантований державний борг.

Проблема державного боргу та бюджетного дефіциту існує з моменту появи держави та початком виникнення грошових відносин у суспільстві. Ця проблема є актуальною не тільки для України, так як в усьому світі налічується близько 240 держав і лише 8-10 країн, з них які мають бездефіцитний бюджет.

Із здобуттям Україною незалежності в 1991 році і відповідно розривом усіх економічних зв'язків, які існували у колишньому СРСР, економіка України почала занепадати. Для врегулювання економіки та забезпечення економічного зростання країни, необхідно було залучити додаткові фінансові ресурси, які Україна могла залучити за рахунок зовнішніх позик, а це в свою чергу призвело до збільшення державного боргу.

Отже, проблема бюджетного дефіциту і впливу державного боргу на нього є досить актуальною для дослідження.

Метою дослідження у статті є стислий аналіз динаміки бюджетного дефіциту та державного боргу, визначення основних ризиків як частини загальної стратегії управління ними, а також розробка пропозицій щодо їх мінімізації.

Суттєвий внесок у дослідження проблематики бюджетного дефіциту зробили такі вчені, як О. Д. Василик, А. І. Даниленко, В. М. Опарін, Г. О. П’ятаченко, В. М. Суторміна, В. М. Федосов, І. Я. Чугунов та інші. Державний борг досліджували В. Л. Андрущенко, О. Д. Василик, Т. П. Вахненко, О. А. Кириченко, І. Луніна, В. М.Суторміна, В. М. Федосов, С. І. Юрій та інші науковці. Але недостатньо дослідженими залишаються питання комплексного підходу і створення механізму управління бюджетним дефіцитом та державним боргом.

Розмір державного боргу безпосередньо залежить від обсягу бюджетного дефіциту. Наявність бюджетного дефіциту спричиняє зростання державного боргу, що, у свою чергу, зумовлює потребу в додаткових бюджетних витратах на його обслуговування і тим самим призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Під бюджетним дефіцитом розуміють перевищення видатків бюджету над його доходами, він є показником негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.

Негативною рисою бюджетів України, як і більшості постсоціалістичних країн, є хронічна дефіцитність.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1) значні інвестиції в розвиток економіки. Такий бюджетний дефіцит є наслідком не кризових явищ, а певної політики уряду, який проводить значні структурні зрушення в народному господарстві;

2) негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3) криза в економіці, яка знаходить відображення, в тому числі, в бюджетному дефіциті. Такий бюджетний дефіцит важче всього подолати, для цього були вжиті заходи по фінансовому оздоровленню економіки, лише при цій умові можна розраховувати на збалансування бюджету. [1; 15]

Бюджетний дефіцит в Україні був “успадкований” від колишнього СРСР і причини цього негативного явища треба шукати ще на початку 60-х років.

Боргова політика щодо внутрішніх запозичень характеризувалася поступовим збільшенням відсоткових ставок з метою залучення додаткових коштів. З огляду на стан економіки і брак фінансових ресурсів держава змушена була погашати існуючі позики за рахунок залучення нових. Це створило ризик виникнення облігаційної піраміди та, відповідно, потенційного дефолту за державними цінними паперами. Цей період характеризувався тенденцією до нарощення кількості аукціонів із розміщення державних облігацій і підвищення вартості залучення ресурсів. Побудова облігаційної піраміди, проблеми з обслуговуванням боргу наприкінці 1998 року призвели до суттєвого зростання платежів з державного бюджету (більш як 70% доходів бюджету), що змусило державу проводити реструктуризацію боргу, який становив близько $14,8 млрд. Динаміка державного боргу, починаючи із 1999 року, за даними Міністерства фінансів України, наведена в таблиці 1 .

Таблиця 1

Динаміка державного боргу протягом 1999–2010 років

Рік	Загальна сума державного прямого та гарантовано го боргу, млрд. дол. США	Прямий борг, млрд. дол. США	Внутрішній борг, млрд. дол. США	Зовнішній борг, млрд. дол. США	Гаранто-ваний борг, млрд. дол. США	Внутрішній борг, млрд. дол. США	Зовнішній борг, млрд. дол. США
1999	15,25	12,05	2,77	9,29	3,19	0,00019	3,19
2000	14,17	11,82	3,82	7,99	2,36	0,00018	2,36
2001	14,09	11,95	3,97	7,98	2,14	0,00018	2,14
2002	14,2	12,09	4,01	8,08	2,11	0,00018	2,11
2003	14,54	12,4	3,85	8,55	2,14	0,00018	2,14
2004	16,1	12,76	1,18	8,81	3,34	0,00018	3,34
2005	15,47	12,5	3,8	8,7	2,97	0,00019	2,97
2006	15,95	13,09	3,29	9,8	2,86	0,00019	2,87
2007	17,57	14,12	3,53	10,59	3,46	0,198	3,26
2008	24,6	16,97	5,8	11,17	7,63	0,26	7,37
2009	39,68	28,43	11,41	17,02	11,26	1,76	9,5
2010	54,29	40,63	17,79	22,84	13,66	1,74	11,92

Дану інформацію можна також зобразити графічно на рисунку 1.

Джерело: складено на основі даних Міністерства фінансів України

Рис. 1. Динаміка дефіциту державного бюджету та прямого державного боргу

У 1999 р. порівняно з попередніми періодами збільшився зовнішній борг держави, і до 2002 року він залишався приблизно на одному рівні.

У 2000-му, 2002 роках бюджет України сформований із профіцитом у розмірі 0,97 млрд. грн. і 1,64 млрд. грн. відповідно, що було зумовлено збільшенням надходжень від приватизації майна. Профіцитний бюджет надав можливість погасити частину внутрішнього боргу. Від 2003 року встановлюється тенденція до його зростання на фоні достатньо невисокої вартості залучення.

Від 2004 року на фоні поліпшення економічної ситуації формується тенденція до збільшення бюджетного дефіциту, яка набуває постійного характеру. Здійснено спроби покращити управління внутрішнім державним боргом за рахунок випуску ПДВ-облігацій. Зростає частка внутрішніх джерел фінансування на тлі невеликого обсягу зовнішніх джерел із збереженням тенденції у 2005 році.

У цей період відзначалася погана платіжна дисципліна, високий обсяг планового погашення іноземних державних кредитів та кредитів під державні гарантії. У 2004 році фактичне виконання склало менше 1/3 планового, у 2005 році розмір погашення дещо зріс, але все одно становив не набагато більше половини необхідного. Від 2006 року починається поступове зростання державного боргу із переходом до зовнішніх джерел покриття дефіциту. Позитивним фактором є поступове зниження вартості внутрішнього боргу, що свідчить про підвищення довіри до державних цінних паперів. Окрім того, це дало можливість державі рефінансувати старі борги за рахунок випуску нових облігаційних позик із значно нижчою ставкою дохідності.

У 2004–2007 рр. загальний зовнішній борг зріс на 20%. У його структурі можна відзначити тенденцію до зменшення державного боргу та нарощення боргів банківського сектору. Починаючи з 2005 року, зростає питома вага короткострокового боргу із залишковим терміном погашення.

Світова фінансова криза призвела до погіршення економічної ситуації у країні та нестачі державних фінансових ресурсів у 2008 році. Планові надходження до бюджету не виконувались, відповідно бракувало ресурсів на фінансування державних видатків, що стало причиною залучення внутрішніх боргових ресурсів під 25–28% середньозваженої дохідності за 2009 рік. Внутрішній борг за цей період зріс на 46,4 млрд. грн. Як негативний фактор необхідно відзначити зростання в загальній структурі кількості ОВДП, що знаходяться у власності НБУ з 4 кварталу 2008 року. Варто зазначити також зростання випуску короткострокових ОВДП. Якщо до 2007 року у структурі внутрішнього боргу були присутні, в основному, піврічні облігації, то з 2008 р. випускаються цінні папери з терміном погашення 3 місяці, що вказує на різку недостачу державних ресурсів. Уряд змушений був підвищувати ставки дохідності аж до 25–27% для її покриття, що стало причиною зростання вартості обслуговування внутрішнього боргу. У цей час на фоні світової фінансової кризи зростання зовнішнього боргу України становило 60% у доларовому еквіваленті, або 154% у гривневому вираженні. Це відбулося внаслідок запозичень і зниження курсу гривні. Суттєву частину нових запозичень склали державні борги, а борг банківського сектору знижувався.

На 34%-ве зростання у 2010 році вплинули отримані транші МВФ, які мали сприяти відновленню української економіки. На 1 січня 2011 року зовнішній борг держави становив $22,836 млрд. Його збільшення у 2010 році відбулося в напрямі зростання прямої заборгованості держави, довгострокових позик реального та короткострокових позик інших секторів економіки. За рахунок впливу платіжного балансу зовнішній борг зріс на 15,6 млрд. грн., за рахунок впливу курсових різниць – знизився на 1,7 млрд. грн. [2; 93]

За даними Національного банку України, валовий зовнішній борг на кінець 1 кварталу 2011 року досяг 84,1% ВВП. Отже, з одного боку, можна стверджувати, що можливості для подальшого користування зовнішніми позиковими ресурсами все ж таки залишаються, особливо зважаючи на ставки їх залучення. З другого боку, це вказує на ризики дефолту України за зовнішніми зобов’язаннями. Якщо оцінити динаміку кредитних рейтингів України, то наразі чотири агентства дають стабільний прогноз розвитку, тоді як у 2008–2009 р. відбулося його пониження, причому Standard and Poor's і Fitch Ratings давали негативний прогноз. [3; 153]

Структура зовнішнього боргу показує, що наша держава є залежною від динаміки курсу однієї валюти, що можна показати на рисунку 2. [4; 7]

Рисунок 2

Джерело: складено на основі даних Національного банку України

Рис. 2. Структура валового зовнішнього боргу України на 01.04.2011 р.

Як позитивні зрушення варто відзначити зниження боргів банківського сектору, хоч це і відбувалося на фоні приросту заборгованості інших секторів економіки. Основний приріст зовнішніх боргів стався внаслідок прямих державних запозичень.

Бюджетний дефіцит є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір дефіциту державного бюджету перевищує 3% від рівня ВВП країни, це свідчить про наявність кризової ситуації в економіці країни. Бездефіцитний бюджет є об’єктивною вимогою економічного розвитку держави. Однак, нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. В Україні на 2010 р. розмір дефіциту державного бюджету від рівня ВВП становив 4,99% ВВП, за прогнозами МФУ в 2011 – 3,5% ВВП, що на 10,2 млрд. грн. менше ніж у 2010 р. [5; 72]

Аналіз причин виникнення і стану дефіциту Державного бюджету України за часи незалежності дає підстави сформулювати такі рекомендації щодо управління бюджетним дефіцитом:

По-перше, посилення заходів з підвищення податкової культури та виконання чинного Податкового кодексу України, який є одним з найбільш ліберальних в Європі.

По-друге, проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни.

По-третє, дефіцит державного бюджету відносно ВВП підтримувати на рівні не вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету.

По-четверте, формування прогнозних показників дохідної та видаткової частин бюджету усіх рівнів на основі реальних даних.

Отже, на основі проведених досліджень, можна зробити висновок, що бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування видатків, надання кредитів і погашення державного боргу. В Україні повинен бути дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це той дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені за надходженнями. Якщо цього не зробити, на казначейському рахунку знову не буде грошей, країна не зможе фінансувати свої видатки, а це в свою чергу не дасть жодної змоги вирішити будь-які економічні чи соціальні проблеми.

Значний рівень дефіциту державного бюджету та невиважена політика надання державних гарантій суб’єктам господарювання за зовнішніми запозиченнями стали основними чинниками нагромадження і зростання боргових зобов’язань держави та видатків на обслуговування боргу. Ці чинники стали наслідком виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України, а звідси-зобов’язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є, й залишатимуться ключовою проблемою бюджетної політики на наступні кілька років.

Потрібно зазначити, що в даний післякризовий період бюджетна політика держави повинна спрямовуватися на нарощування інвестиційних видатків, адже вони дадуть змогу посилити внутрішній попит, забезпечити максимальне сприяння діяльності інвесторів на території України, цілеспрямовано підтримувати національного виробника.

Список використаних джерел:

1. Павлова Л. П. Економічна характеристика бюджетного дефіциту [текст] / Л.П.Павлова // Фінанси України. - 2008. - № 3. – с.20

2. Рєдіна Н. І., Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні // [текст] / Рєдіна Н. І., Гордєєва Л. П. Фінанси України. - 2009. - №5. – С.97

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник [текст] / О.Д. Василик - К.: НІОС, 2000.- 416 с.

4.Cтатистичний щорічник України за 2009 р. [текст] / Державний комітет статистики України. – К., 2010. – 560 с.

5. Макаренко Є. В. Бюджетний дефіцит в умовах світової фінансової кризи [текст] / Є. В. Макаренко // Економіка та держава. – 2010. – №10. – С.74