Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Бугайова І. М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Особливості управління фінансовими ресурсами в системі фінансового менеджменту суб’єкта малого підприємництва

Останнім часом особливого значення набуває проблема подальшого вдосконалення теоретичної бази, яка б з'ясовувала особливості й сутність фінансових ресурсів, сприяла розробленню методичного забезпечення щодо підходів і механізмів їх використання, визначення шляхів ефективного заполучення джерел фінансування в умовах трансформаційного середовища.

Мета роботи полягала в узагальнені та уточнені положення та поняття теоретичного підґрунтя процесу управління фінансовими ресурсами підприємств.

Фінансові ресурси підприємства являють грошові прибутки, надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання, а також ті потенційні ресурси, які можуть бути залучені на фінансовому ринку до бізнес-діяльності завдяки досягнутому реальному положенню та потенційним можливостям [1].

Аналіз літературних джерел довів, що серед методів фінансування розвитку підприємства найбільшу перевагу в сучасних умовах мають зовнішні, оскільки вони дозволяють акумулювати достатні обсяги фінансових ресурсів, зменшуючи витрати щодо їх залучення за рахунок вибору таких методів, які у конкретній ситуації є найвигіднішими. До таких методів доцільно віднести інвестиційний лізинг і селенг, акціонування, венчурне фінансування. Ефективне стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів має включати такі основні етапи: визначення стратегічних цілей управління фінансовими ресурсами підприємства, які не повинні конфронтувати із загальними цілями його функціонування і розвитку та іншими функціональними (підтримуючими і забезпечуючими) цілями; формування фінансових стратегій у відповідності до стратегічного набору альтернатив поведінки суб’єкта господарювання, впровадження якого дозволить реалізувати обрані цілі; постановку задач; вибір методів їх реалізації; розробку критеріальних показників оцінки досягнення цілей; трансформацію організаційної структури підприємства згідно з обраними стратегіями, що забезпечує його перетворення в здатну до саморозвитку структуру; впровадження обраних стратегічних альтернатив; мотивація персоналу і партнерів до досягнення стратегічних цілей; моніторинг реалізації стратегій за обраними критеріальними показниками та прийняття управлінських рішень щодо їх продовження, реабілітації або зміни.

Узагальнення теоретичних положень з проблеми стратегічного управління фінансовими ресурсами, як підґрунтям розвитку підприємств, дозволило зробити висновок про те, що вони вимагають подальшого уточнення з метою урахування особливостей впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства [2]. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства полягають у такому:

– промислове підприємство є складною відкритою економіко-соціальною системою, підґрунтям функціонування і розвитку якої є процеси фінансування;

– фінансові ресурси доцільно розглядати як реальні й потенційні, тобто ті, що підприємство має у своєму розпорядженні безпосередньо та такі, що воно може з високою вірогідністю залучити із зовнішнього середовища;

– стратегічне управління підприємством необхідно розглядати у динаміці, як свідомий, цілеспрямований процес виконання суб’єктом управління своїх функцій, сукупність фінансових стратегій дозволяє підприємству визначитися з необхідністю або доцільністю фінансування;

– розвиток підприємства характеризується наявністю якісних змін у його характеристиках і складових, що мають позитивний характер; якщо темпи розвитку ресурсних складових на певному проміжку часу будуть синхронізуватися з темпами розвитку підприємства, останній доцільно розглядати як активний, якщо на тактичному періоді темпи розвитку складових будуть випереджати темпи розвитку суб’єкта господарювання в цілому, то розвиток цілісного майнового комплексу у стратегічному періоді буде інтенсивним;

– розвиток фінансових ресурсів підприємства характеризується якісною зміною співвідношення джерел і методів їх формування, результатом якої є забезпечення фінансової стійкості і позитивної динаміки рентабельності діяльності суб’єкта господарювання;

– розвиток фінансових ресурсів, як і загальний розвиток підприємства доцільно супроводжувати активним позиціонуванням останнього у зовнішньому середовищі для підвищення рівня його привабливості і зменшення прояву ризику за допомогою фінансової прозорості на основі комплексу інструментів інтегрованих комунікацій;

Таким чином можна зробити висновок, що процеси фінансування розвитку підприємства і розвитку фінансових ресурсів безпосередньо є складними і багатоетапними, що вимагає їх упорядкованості, тобто організації. Організацію розвитку фінансових ресурсів з позицій стратегічного управління ними доцільно покласти на спеціально організований відділ фінансового розвитку на великих підприємствах, або сектор чи групу у складі фінансового відділу на середніх і малих. Такий підрозділ необхідно розглядати як складну систему, що пристосовується до умов зовнішнього і внутрішнього оточення шляхом оптимізації діяльності складових її ланок, тобто на основі системного підходу, що виходить з того, що будь-який підрозділ є системою, кожен елемент якого прагне досягнення поставлених цілей.

Література.

1. Карман З.М. Фінансова прозорість підприємства в управлінні розвитком фінансових ресурсів / З.М. Карман // Управління розвитком: Зб. наук. ст. ХНЕУ. – Харків: ХНЕУ, 2005. – №1. – С. 131 – 138

2. Методологічні засади розробки та оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону: монографія / Б.В. Буркинський, М.А. Коваленко. – Херсон: Олді-плюс, 2008. – 408 с.