К

К.е.н, доц. Литовченко О.Ю., Громак М. Г.

Харківський національний економічний університет, Україна

СТРАТЕГІЧНА КАРТА ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі забезпечення фінансової безпеки підприємств вирішальне значення відіграє стратегічне управління як один із сучасних підходів ефективної адаптації до мінливого зовнішнього середовища, попередження та нейтралізації небажаних ризиків та загроз, досягнення фінансових інтересів та довгострокового успіху суб’єктів господарювання. Однією з новітніх методологічних концепцій стратегічного управління підприємством, що безпосередньо пов'язана з упровадженням у практику його діяльності системи оціночних показників, є методологія розробки «стратегічних карт» розвитку підприємства. Використання цієї методології дозволяє забезпечити впровадження оцінки ефективності менеджменту одночасно з розробкою та реалізацією загальної стратегії підприємства [4, c. 249].

Значення вироблення стратегії, що дозволяє підприємству виживати в конкурентній боротьбі, у довготерміновій перспективі, надзвичайно велике. В умовах жорсткої конкуренції і ситуації на ринку, що швидко змінюється, дуже важливо не тільки зосереджувати увагу на внутрішньому стані справ підприємства, але й виробляти довготермінову стратегію, що дозволила б їй встигати за змінами, що відбуваються в зовнішньому середовищі. На практиці підприємства досить часто стикаються із труднощами саме під час реалізації стратегії: помітний серйозний розрив між стратегічними цілями і щоденними діями співробітників, між баченням вищого керівництва й ініціативами, що починаються на нижчому рівні управління. Для візуального подання стратегії підприємства та її перенесення на операційний рівень діяльності застосовуються стратегічні карти. Функціональне призначення стратегічних карт полягає у сприянні реалізації стратегії, завдяки чому вони вважаються системою стратегічного управління підприємством. Незважаючи на усю важливість для управління фінансовою безпекою, процес використання стратегічних карт залишається не достатньо дослідженим у практиці управління виробничими підприємствами.

Питанням розробки та застосування стратегічних карт присвячені численні роботи закордонних вчених: Р. Каплана, Д. Нортона, П. Нівена та ін. Методологія та основні концепції розробки стратегічних карт, як інструмент стратегічного управління досліджуються у працях українських вчених: К.О. Дорошкевича, А.М. Гершун, С. О.Ананенко, А.А. Пилипенко, І.В. Ярошенко , Г.І. Мальцевої, Р.А. Солдатової, та ін.

Метою статті є дослідження підходу до формування стратегії розвитку підприємства та управління фінансовою безпекою на основі моделі стратегічних карт на виробничих підприємствах з метою підвищення його результативності.

Однією з новітніх методологічних концепцій стратегічного управління підприємством, що безпосередньо пов'язана з упровадженням у практику його діяльності системи оціночних показників, є методологія розробки «стратегічних карт» розвитку підприємства. Стратегічна карта - документ, що дозволяє зафіксувати прийняту на підприємстві стратегію розвитку показників.

Створення стратегічної карти – необхідний крок для визначення проекцій, цілей і показників, а також причинно-наслідкових зв’язків між ними. Призначенням стратегічних карт є сприяння реалізації стратегії підприємства, що на більшості вітчизняних виробничих підприємствах має формальний характер.

Використання стратегічних карт полягає у плануванні, організуванні, заохоченні персоналу на досягнення поставлених стратегічних цілей, контролюванні виконання стратегічних заходів, внесенні коректив до структури і змісту стратегічних карт, що відповідають змінам у зовнішньому середовищі діяльності підприємства та його стратегії тощо.

Використання стратегічних карт полягає у здійсненні впливу на працівників Стратегічні карти можуть бути створені на будь-якому рівні управління, і кожен рівень матиме можливість бачити своє місце на загальній стратегічній карті [3, с. 225]. Це реалізується через вираження стратегічних цілей підприємства за допомогою показників, які об’єднуються у блоки: «Фінанси», «Ринок», «Внутрішні бізнес-процеси», «Навчання і освіта».

Аналіз літературних джерел та публікацій дає змогу стверджувати, що стратегічні карти можна використовувати спільно зі збалансованою системою показників, і окремо. Ця особливість випливає із різних можливостей щодо формування і впровадження стратегічних карт. Наприклад, формуючи стратегічні карти окремо від збалансованої системи показників, їх слід і надалі окремо від неї використовувати.

Формування стратегічної карти повинно починатись з попереднього дослідження стану зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства за допомогою SWOT – аналізу підприємства [2, с. 223], в якому ключову роль відіграє визначення галузевих особливостей підприємства. Розглянемо порядок складання стратегічної карти на прикладі підприємства машинобудування. Як відомо, галузь машинобудування України загалом характеризується складністю й розмежуванням галузевої структури, широким асортиментом продукції, активною участю у галузевому й територіальному поділі праці.

SWOT-аналіз потенціалу розвитку машинобудування України є зручним інструментом структурного опису стратегічних характеристик ринкового середовища і галузі машинобудування. Оцінювання сильних і слабких властивостей галузі стосовно можливостей і погроз зовнішнього ринкового середовища дає можливість визначити стратегічні перспективи галузі та можливі шляхи їх реалізації (табл. 1) [4, с. 250].

Таблиця 1

SWOT-аналіз умовного машинобудівного підприємства

Внутрішнє середовище	Сильні сторони (S)	Слабкі сторони (W)
Внутрішнє середовище	1. Відносно невеликий штат організації. 2. Молодий і перспективний колектив. 3. Гнучка політика керівництва. 4. Порівняно недорогі початкові матеріали. 5. Хороша репутація у клієнтів. 6. Наявність вільних виробничих потужностей.	1. Брак власного устаткування. 2. Брак власної робочої сили. 3. Невеликий офіс. 4. Відсутність єдиного цеху. 5. Додаткові транспортні витрати. 6. Недостатньо високий прибуток. 7. Недостатньо активне просування товару на ринок
Зовнішнє середовище	Можливості (O)	Загрози (T)
Зовнішнє середовище	1. Розширення виробничої лінії. 2. Вихід на нові ринки. 3. Налагодження роботи з постачальниками інших регіонів.	1. Поява нових конкурентів. 2. Збільшення цін на матеріали. 3. Зростаючий конкурентний тиск. 4. Зниження репутації. 5. Банкрутство.

Нерозподілені позиції можливостей зовнішнього середовища враховуємо при виробленні цілей і стратегій.

В верхній частині стратегічної карти розташовується проекція фінансів організації. У загальному випадку вона охоплює стратегії зростання і результативності.

Другий рівень карти – проекція клієнтів. Вона показує, як організація прагне виглядати в очах клієнтів, тобто це конкурентна пропозиція компанії. Проекція клієнтів критично важлива для загальної стратегії організації, тому що вона чітко визначає вибір ринкової позиції компанії і ключових клієнтів, на яких вона орієнтується.

Третій рівень, або проекція внутрішніх бізнес-процесів, значною мірою визначається перспективою клієнтів. Цей ракурс визначає ключові внутрішні процеси, в яких організація повинна перевершити конкурентів, щоб виконати завдання, виражене в конкурентній пропозиції.

В основі загальної стратегічної карти лежить корпоративний план (чи проекція) навчання і освіти. Ця проекція визначає основні елементи культури, технології та навичок, які критично важливі для організації, якщо вона дійсно планує виконувати свої внутрішні процеси, тобто і стратегію.

Стратегічна карта машинобудівного підприємства відповідно наведена на рис. 1.

Таким чином, стратегічна карта - досить простий і наочний спосіб відбиття стратегії організації, її цілей і напрямків розвитку. Але це не тільки вдалий спосіб ілюстрування стратегії, але й сильний інструмент комунікації даної стратегії співробітниками. Для досягнення цілей стратегічного управління підприємством та більш результативного використання стратегічних карт слід звернути увагу на таке: підприємству необхідно створити підрозділ із використання стратегічних карт (посаду стратегічного директора), удосконалити мотиваційні процеси та застосовувати методи економічного оцінювання стратегічних карт. Стратегічна карта надає керівництву дієвий інструмент управління фінансовою безпекою, який дає змогу переводити бачення організації та її стратегію в набір взаємопов’язаних збалансованих показників, що оцінюють фактори ризиків та загроз не тільки поточного, але й майбутнього розвитку підприємства.

Список використаної літератури

1. Дорошкевич К. О. До питання використання стратегічних карт на підприємствах. [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12878/1/012_Do%20pitannja%20vikorist_63_68_714.pdf

2. Лісова Н.О. Стратегічна карта BSC: теорія та практика [Текст] / Н.О. Лісова, Г.С. Свірська // Вісник Хмельницького національного університету. -2009. - № 4. - Т. 2. – С.90-94.

3. Маслиган О. О. Розробка стратегічної карти фінансового потенціалу виробничого підприємства [Текст] / Маслиган О. О. // Економічний простір. – 2008. - №18. – С.221-226.

4. Поканевич Ю.В. Методологія та основні концепції розробки «стратегічних карт» розвитку компанії [Текст] / Ю.В. Поканевич // Торгівля і ринок України. – 2009. – Вип. 28. – Т.2. – С.247-252.