Економічні науки/6.Менеджмент і маркетинг

К.т.н., доктор філософії, с. н. с., доцент Малий Б.М.

ПВНЗ «Інститут ділового адміністрування», м. Кривий Ріг, Україна

Вибір конкурентних стратегій підприємства

Надбання конкурентних переваг підприємства вельми актуальне питання, оскільки це його потенціал, який полягає в здатності додавати особливі характеристики товарам, роботам або послугам у порівнянні з аналогічними або взаємозамінними товарами конкурентів.

Конкурентні переваги фірми характеризуються наступними показниками:

1.Фінансові: рентабельність продажів, праці, активів, капіталу; платоспроможність; ступінь диверсифікованості продукції (її розосередження по сегментах ринку); достатність і ліквідність активів; рівень реінвестування прибутку (% чистого прибутку, заново вкладений у виробництво).

2. Маркетингові: частка на ринку – питома вага в обсязі продажів; якість продукції, «ноу-хау» у цій області, надійність, довговічність продукції, дизайн; якість збуту: широта асортименту, акуратне й у термін виконане замовлення, якість упакування, швидка доставка, доставка поштою, наявність дилерської мережі і роздрібних точок, можливість виконання індивідуальних замовлень;

передпродажне і післяпродажне обслуговування, організація збуту і транспортування; інтенсивність і якість реклами.

3. Виробничі (технологічні): ціна і собівартість; надійність постачання: розмір запасів сировини і контроль над джерелами їхнього надходження, вигідне розташування підприємства; рівень технології і її патентний захист; технічний рівень устаткування, ступінь його використання і можливості відновлення; наявність системи керування якістю продукції.

4. Людські ресурси: утворення, кваліфікація, система підвищення кваліфікації; висока продуктивність праці (для трудомістких галузей); вік; дисципліна; ініціатива й ентузіазм; низька плинність кадрів.

5. Ресурси управління (менеджменту): стратегічне мислення, досвід, талант і чесність вищого менеджменту, наявність почуття гумору в керівників і їхня психологічна озброєність; інформатизація управління й оперативне прийняття рішень; наявність достовірних джерел інформації про стан і перспективи зміни зовнішнього середовища, адаптаційні можливості (гнучкість) стосовно зовнішнього середовища; оптимальний стиль керування, справедливість прийнятих рішень і колегіальний спосіб їхнього прийняття, наявність відповідних систем фінансового і нефінансового стимулювання праці; чіткість і прозорість організаційної структури, можливості її безперервного удосконалення.

6. Корпоративна культура (культура бізнесу): командний дух; фірмовий патріотизм і турбота про імідж організації; відсутність великих конфліктів; сприятливий мікроклімат в організації; орієнтація на самореалізацію персоналу.

Сегментування споживачів у залежності від рівня доходів, і вибір типової стратегії для роботи з кожним сегментом залежить від характеру споживання, а саме: престижне, стандартне, функціональне (табл.1).

Таблиця 1.

Конкурентні стратегії в цінових сегментах

Тип споживання	Фактор росту вартості	Характер зміни
Престижне	За рахунок підвищення ціни росте рентабельність	Ціна зростає	Якість зростає
Стандартне верхнє	За рахунок варіації співвідношенням «ціна/якість»	Ціна залишається без змін	Якість зростає
Стандартне нижнє		Ціна зменьшується	Якість залишається без змін
Функціональне	За рахунок зниження ціни росте обсяг реалізації	Ціна зменьшується	Якість погіршується

Для цільових ринків збуту використовують матрицю Портера з наступними стратегічними перевагами: стратегія лідерства в зниженні витрат; стратегія диференціації продукту;стратегії фокусування (концентрації) з акцентом на зниження витрат, або з акцентом на диференціацію продукту.

Стратегії низьких витрат – коли витрати можна зменшити за рахунок економії ресурсів, створення дешевих моделей, монополії на дешеву сировину, удосконалювання технології, оптимізації управління.

Стратегії диференціації – найбільш використовуваний вид стратегії, що полягає у виділенні підприємством своєї продукції в якості особливої, відмінної від конкурентів.

Існує кілька методів такого виділення: забезпечення його високої якості і специфічних споживчих властивостей; надійність виробів в експлуатації; володіння запатентованими технологіями з виробництва даної продукції; збут продукції в комплексі із супутніми послугами, що не надаються основними конкурентами; виділення своєї продукції в якості особливої з забезпеченням впізнаваємості її на ринку.

Стратегія фокусування – у рамках якої прийнято виділяти специфічний сегмент ринку через низькі ціни або унікальну торговельну пропозицію. Підприємство в цьому випадку може контролювати свої витрати наступними шляхами: концентрація зусиль на ключових видах продукції, призначених для специфічних споживачів; створення особливої репутації при обслуговуванні ринку, що не задоволений конкурентами.

Таким чином, компанія має визначитися з предметом і характером своєї діяльності (бізнес-стратегія), і в залежності від цього встановити, які конкурентні переваги необхідно мати для перемоги над конкурентами (оптимізована конкурентна стратегія).

Література:

1. Малий Б.М., Січкаренко В.П., укладачі. Стратегічний менеджмент. Курс лекцій (для студентів усіх форм навчання). – Кривий Ріг. – Приватний навчальний заклад «Інститут ділового адміністрування», 2010. -232с.