Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., проректор з науково-педагогічної роботи

ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут», Україна

РОЗРАХУНОК КРИТЕРІЮ ОПТИМАЛЬНОСТІ ПІДСИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Вироблення господарської політики на сучасному етапі трансформації та поглиблення ринкових відносин потребує отримання для цілей управління необхідної інформації при мінімальних витратах на її перетворення. Тому обов’язковим логічним елементом при підході до процесу створення підсистеми бухгалтерського обліку повинне бути визначення критерію її оптимальності, за величиною якого можна буде робити судження про переваги того або іншого варіанту вирішення підсистеми.

Якщо генеральна ціль підсистеми виражається її цільовою функцією, тоді критерій оптимальності являє собою чисельний вираз цільової функції. Вибір критерію оптимальності підсистеми – показника, який дозволяє робити судження про ступінь і повноту реалізації цілі, є однією із найбільш складних проблем. При формуванні критерію оптимальності для різних систем управління і їх частин виникають значні труднощі методологічного характеру. Саме цим можна пояснити той факт, що проектувальники систем управління до цих пір не мають загальновизнаного критерію оптимальності. Таке положення примушує розробників систем управління в кожному конкретному випадку висувати свої критерії ефективності, не завжди задовільні за змістом, що, в кінцевому рахунку, часто-густо негативно позначається на якості створених систем.

На практиці запропоновано цілий ряд показників в якості загальних і поодиноких критеріїв оптимальності систем управління. Розглянемо деякі із них, які оцінюють якість інформаційних систем управління:

1) критерій мінімальних витрат на отримання інформації і втрат у сфері управління від її не досить високої якості;

2) критерій максимальної цінності отриманих даних при завданих витратах ресурсів;

3) критерій мінімальних витрат ресурсів при завданої програмі випуску інформаційної системи, тобто при завданої номенклатурі вихідних показників і характеристиках, періодичності, терміновості, вірогідної достовірності і інше.

Дослідження наведених показників показує, що перші два критерії в теоретичному відношенні мають певну перевагу перед третім, тому що вони розглядають інформаційну систему як частину усієї системи управління. Тим не менш, внаслідок ряду причин їх використання в реально існуючих на промислових підприємствах умовах практично є неможливим. Справа у тому, що якщо витрати на створення і розвиток систем управління можуть бути при існуючої організації обліку відображені досить точно, тоді втрати від неповноти і неякісності інформації із-за відсутності методів їх кількісної оцінки врахувати неможливо. Неможливо також виміряти цінність отриманих даних.

З точки зору практичного використання більш кращим потрібно визнати третій критерій, який ставить в центр проблеми процес отримання інформації, а також величину витрачених на це ресурсів. Не дивлячись на те, що критерій мінімальних витрат значно спрощує проблему оцінки якості створених систем управління, потрібно відзначити і його істотний недолік – він не відображує реальної ефективності системи у цілому.

До того ж, усі три розглянутих вище критерію оптимальності далеко не завжди прийнятні для порівняльної оцінки створених паралельно і функціонуючих систем управління.

У цьому зв`язку єдино правильним шляхом уявляється пошук критерію оптимальності на базі загального методологічного підходу до проблеми ефективності. Багатолітня практика створення систем управління підприємствами свідчить, що існують два поняття, які групують усю різноманітність економічного ефекту: по-перше, економічний ефект, який отримується в системі управління, (іноді він називається прямим економічним ефектом); по-друге, економічний ефект, який отримується в керуємої системі, (іноді він називається непрямим економічним ефектом). Перша група економічного ефекту обумовлена, головним чином, правильністю обрання технічних засобів обробки інформації і ступенем використання можливостей техніки, яка знаходить застосування; друга – в основному, характером робіт, які покладаються на технічні засоби або виконаних за їх допомогою. Цей вид економічного ефекту характеризує управлінську систему і виникає в тих випадках, коли зміна процесу вирішення задачі (або обробки інформації) призводить до інтенсифікації діяльності управляємої системи. До нього належить зменшення витрат або отримання додаткових вигод якісного і кількісного характеру при виконанні тих робіт, де використовуються результати вирішення задач, отримані за допомогою обчислювальної техніки.

Саме економічний ефект вказаних вище двох видів, на нашу думку, і повинен бути покладений в основу розрахунку критерію оптимальності систем управління взагалі, які створюються і підсистеми бухгалтерського обліку, зокрема, формула (1):

, (1)

де - коефіцієнт оптимальності (рентабельності) підсистеми, яка створюється;

- витрати на створення і функціонування підсистеми.

При використанні цього критерію виникають труднощі тільки із визначенням величини , яка у зв’язку із відсутністю обґрунтованої методики її розрахунку визначається приблизно, що накладає відбиток на кінцеві результати. Тим не менш, таке положення не може служити підґрунтям для сумнівів у потребі практичного використання вказаного критерію.

Список використаних літературних джерел

1. Рудановский А.П. Принципы общественного счетоведения / А.П. Рудановский. - [2-е изд.]. - М.: Макиз, 1925. (1-е, 1913).

2. Рудановский А.П. Руководящие начала (принципы) по счетоводству и отчетности в государственных хозяйственных объединениях / А.П. Рудановский. - М., 1924.