К.с-г.н., доц. Волкова Л.А.

Національний університет водного господарства

та природокористування, м.Рівне, Україна

Оцінка рівня антропогенної перетворенності басейнів малих річок (на прикладі Рівненської області)

Проведення оцінки рівня антропогенної перетворенності басейнів малих річок необхідно для забезпечення оптимальних умов їх збалансованого розвитку. Оптимізація – тобто визначення співвідношення між окремими складовими в струкрурі екосистеми яки зазнали антропогенного перетворення та такими що залишилися в природному (або близькому до нього) стані. За даними[1] екологічна рівновага спостерігається, коли співвідношення між площами природних і перетворених екосистем становить 60:40. Існує і така думка, що в агроландшафтах лісу, луги, водні простори повинні займати не менше 30% загальної площі. К.Доксиадіс стверджує, що глобальна екологічна рівновага забезпечується при структурі світового землеробства такого співвідношення: природні території – 80%, сільськогосподарські потреби – 10%, урбанізовані та промислові землі – 10% [2].

Територія Рівненської області розташована на північному заході України. В геоморфологічному відношенні поділяється на три частини: Полісся, Волинське лесове плато і Мале Полісся.

Гідрографічна мережа області це – 171 річка, загальною довжиною 4,45 тис. км. На території області протікає 1204 невеликих водотоків – струмків (довжиною до 10 км). Річки області відносяться до басейну р.Прип'ять, яка протікає північно-західною окраїною області впродовж 20 км.

Земельні ресурси Рівненської області характеризуються високим рівнем антропогенного навантаження, яке формується під впливом промисловості, транспорту, сільського господарства, в тому числі при використання меліорованих територій. Загальна площа області становить 3,1 % (20051 км²) від загальної території України, з них: 46,6 % займають сільськогосподарські угіддя, 38,4 % - ліси та інші лісовкриті площі, 2,0 % – забудовані землі, 5,3 % – відкриті заболочені землі, 1,7 % – відкриті землі без рослинного покриву, або з незначним рослинним покривом (піски, яри, тощо), 3,9 % – інші землі; 97,9 % – землі суші, 2,1 % – території, що покриті поверхневими водами. При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% в північних районах до 2-3% на півдні. Всі ці чинники призводять до погіршення екологічної ситуації в цілому.

Об’єктом досліджень були басейни малих річок, які розташовані в межах Рівненської області (рис. 1): басейн р.Прип’ять – Веселуха (1); басейн р. Стир – Слонівка (2), Пляшівка (3), Жабичі (4), Речиця (5), Іква (6); басейн р.Горинь – Вілія (7), Місток (8), Устя (9), Стубелка (10), Жильжанка (11), Замчисько (12), Зульня (13), Мельниця (14), Вирка (15), Бережанка (16), Канал Бениський (17), Сирень (18); басейн р.Случ – Корчик (19), Стави (20), Сергіївка (21), Коморниця (22), Бомбилівка (23), Бобер (24), Полична (25), Тусталь (26), Язвінка (27), Михайлівка (28); басейн р. Ствига – (30), Плав (31), Льва (29).

Методики за якими сьогодні визначають рівень антропогенезації будь-якої території обов’язково включають оцінку кількості земель які знаходяться в природному стані. За методикою [3], була проведена оцінка екологічної стабільності екосистем 31 басейнів малих річок Рівненської області. Дана методика дозволяє оцінити стан території за співвідношенням площі стабільних елементів до нестабільних. Якісну та кількісну оцінку проводять відповідно до значень коефіцієнта екологічної стабільності ландшафта: нестабільна система, з яскраво виявленою нестабільністю, при значенні показника ≤0,50; нестабільна, при 0,51-1,0; умовно стабільна – 1,01-3,0; стабільна – 3,1-4,5; стабільна з яскраво виявленою стабільністю, при значеннях показника ≥4,51.

Для порівняння отриманих значень з іншими показниками, за якими можна оціниті екологічний стан екосистеми, всі результати розрахунків були представлені в умовній п’яти бальній системі [4]. За цією системою Була проведена оцінка басейнів малих річок області за п’ятибальною системою для таких показників як лісистість, рівень сільгоспосвоєнності, рівень урбанізації.

Аналізуючи дані рис. 1 можна зробити висновки, що структура використання земельних ресурсів досить різноманітна для окремих басейнів. У зв’язку з зростаючим рівнем антропогенного навантаження на природні ресурси та ландшафти для забезпечення збереження рівноваги екосистем басейнів малих річок необхідно забезпечувати оптимальні співвідношення між порушеними та непорушеними елементами.

Співвідношення площ антропогенних ландшафтів до площ зайнятих лісами для басейнів малих річок Рівненської області коливається в межах від 1:0,08 (р.Місток) до 1:8,60 (р.Бобер). Значення співвідношення менш ніж 1 характерно майже для басейнів всіх річок, за виключенням: р. Жильжанка (1:3,62), кан. Бениський (1:2,73), р. Сирень (1:1,86), Комарниця (1:2,94), р.Полична (1:5,86), р.Тусталь (1:1,40) р.Ствига (1:5,10), р.Плав (1:2,25).

На одну одиницю площі промислових та урбанізованих територій припадає від 0,44 (р. Стубелка) до 30,15 (р.Жильжанка), 58,54 (р Комарниця) одиниць площі лісів. В середньому по області 8,5 одиниць. Однак в басейнах таких річок як: Стубелка, Пляшівка, Місток, Устя значення цього показника менш ніж одиниця [4, 5].

Проведені розрахунки дають основну інформацію про міру екологічної стійкості басейнів малих річок, необхідну для вибору відповідних заходів щодо їх захисту і відтворення.

Література. 1. Реймерс Н.Ф. Природопользование / Н.Ф.Реймерс. - М.: Мысль, 1990. - 637 с. 2. Doxiadis C. Ekistics: An Introduction to the Science of Human Settlements / Doxiadis C. – London, 1968. – 527 p. 3. Климентова Е. Оценка экологической устойчивости сельскохозяйственного ландшафта /Е.Климентова, В. Гейниге // Мелиорация и водное хозяйство, 1995. № 5. - С. 33. 4. Волкова Л.А. Методи оцінки стану екосистем басейнів малих річок. /Волкова Л.А., Косяк Д.С., Холоденко В.С. //Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць. В 3-х т.- Київ-Луцьк: Ред.-вид. відд. -”Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Л.Українки. 2000 - Т.2. - С. 233-234. 5. Волкова Л.А. Антропогенезація басейнів малих річок Рівненської області. // Вісник Національного ун-ту. водного господарства та природокористування/ Зб. наук. праць. / Технічні науки. / Вип. 1(61). Рівне: НУВГП, 2013 – С.