Погляди та теоретичні концепції Дж. М. Кейнса домінували у світовій економічній науці у 40-60-х роках ХХ століття. Особливості економічних відносин після Другої світової війни сприяли певній еволюції кейнсіанського вчення. Ринкова економіка подолала депресивні явищ 30-х років - багато в чому завдяки застосуванню у провідних економічно розвинутих країнах кейнсіанських рекомендацій. Макроекономічна модель Кейнса виявилась найбільш ефективним способом оздоровлення росту економіки за умов депресії. Однак, в післявоєнні роки на перший план виходять не питання повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Кейнса, а теорії стабільного економічного зростання. Саме в цьому напрямку еволюціонувала кейнсіанська економічна теорія. Вона поступово модифікувалась у сучасне кейнсіанство, концепцію якого розвивали та досліджували британці Дж. Гікс, Р. Харрод, М. Калдор, Дж. Робінсон, П. Сраффа, A.B. Філіпс, американці О. Домар, Дж.М. Кларк, С. Гарріс, А. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Тобін, французи Ф, Перру, М. Алле, Л. Столерю та ін.

Актуальність дослідження розвитку кейнсіанства є досить актуальною темою, особливо у кризових явищах, що характерні для розвитку сучасної світової економіки.

Метою даної статті є аналіз і обґрунтування доцільності використання кейнсіанських підходів, як основної системи управління національною економікою у перехідний період та подолання її кризових явищ на сучасному етапі.

Кейнсіанська теорія довела доцільність активного втручання держави у функціонування ринкового господарства не макрорівні. Таке втручання ефективно здійснюється при проведенні дискреційної макроекономічної політики тобто, політики, яка проводиться урядом в залежності від стану економічної кон'юнктури. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості, економічної рівноваги, збалансованості тощо.

Кейнсіанці стверджують, що політика збільшення грошової маси значно впливає на виробництво і зайнятість та слабо позначається на рівні цін. Ринкова економіка через внутрішню нестабільність далеко не повністю використовує свій потенціал. Тому при неповному використанні економічних можливостей можна отримати значний приріст реального обсягу виробництва і зайнятості з невеликими інфляційними витратами, вважають прихильники кейнсіанства. Якщо для економіки буде характерна повна зайнятість, то кейнсіанці готові погодитися, що сукупна пропозиція – це класична лінія і стабілізаційна політика розширення грошової маси спричинить інфляцію попиту.

Саме криза в Америці, що була в тридцятих роках, призвела до появи теорії Д.Кейнса, а вона почалась як і у нас - з падіння виробництва і, перейшовши в аграрний сектор, через декілька років вилилась в кредитну та фінансову кризу.

«Новий курс» Ф.Рузвельта був підтриманий всіма верствами населення. Цей курс був побудований на ідеях кейнсіанства, що передбачало широке втручання держави в ринкові відносини. Керівництво США здійснило наступні кроки для подолання кризових явищ:

- впровадження закону про реформування банківської системи, що передбачав рефінансування банків та запобігав масовому вилученню вкладів;

- прийняття закону про рефінансування аграрного сектору;

- надання допомоги безробітним та фінансову допомогу штатам для надання прямої матеріальної підтримки голодуючим;

- прийняття закону про відновлення національної промисловості, що передбачав реорганізацію промисловості, поклав край конкуренції за рахунок робітників, скоротив безробіття, забезпечив повніше завантаження виробничих потужностей, підвищив купівельну спроможність населення.

Хоча проведені реформи й забезпечували значний економічний прогрес в країні наростала соціальна нестабільність, що вилилась в широкомасштабні акції протесту. Саме тому 19 червня 1935 року був прийнятий закон про прогресивний податок на великий капітал та закон про трудові відносини.

- Крім того, руйнівний досвід кризових явищ 70-х pp. не пройшов для кейнсіанства безслідно. Вони визнали небезпечність невпинного та необачного зростання державних видатків і бюджетних дефіцитів. Це певною мірою позначилося на їхній економічній політиці, де стрижнем регулювання попиту традиційно виступала бюджетна політика. У кредитно-грошовому регулюванні акцент робиться на посиленні гнучкості всієї кредитно-грошової системи. Вирішення проблеми зайнятості та інфляції представники нового кейнсіанства вбачають у тому, що державна антиінфляційна політика має бути переорієнтовано на параметри, що визначають формування витрат і доходів. По суті вони обґрунтовують нову макроекономічну стратегію, яка полягає у новій політиці доходів, коли державою здійснюється контроль за цінами і доходами шляхом оподаткування, коли відбувається регулювання процесів монополізації

Враховуючи викладене, вважаю, що Україні необхідно скористатися розробками кейнсіанської теорії розвитку економіки, поки всі негативні кризової ситуації не проявились у повному обсязі та не посилили суспільну напруженість, як свого часу в США. Для України зараз основними питаннями є створення конкурентоспроможного виробництва та нових робочих місць для збільшення пропозиції товарів власного виробництва, що в свою чергу має призвести до забезпечення економічного розвитку країни.

Розглядаючи питання щодо доцільності використання кейнсіанських інструментів в сучасних умовах варто розбити висновок на декілька пунктів:

- стимулювання сукупного попиту. Як вже зазначалося, економіка, так як й інші сфери людської діяльності, еволюціонує та прогресує із часом, тому стимулювання сукупного попиту у сучасних кризових умовах не завжди може привести до позитивних результатів. Справа в тому, що економічні події 70-х рр. (так звані нафтові шоки) призвели до виникнення нового явища в макроекономіці - стагфляції. Головна характеристика стагфляції - це стрімке зниження сукупної пропозиції (спад виробництва в країні) та одночасне зростання цін (інфляція).

Таким чином, доцільність стимулювання економіки держави за рахунок використання політики підвищення сукупного попиту повинна проводитись виходячи з реалій економічної ситуації в середині країни - якщо реальний попит менший, ніж пропозиція, то кейнсіанський механізм буде дієвим і, навпаки, зменшення сукупної пропозиції над попитом анулює роль останнього.

На основі проведеного дослідження, на мій погляд, в умовах кризових явищ в економіці України, держава повинна активно втручатися в економічні процеси, використовуючи монетарні та фіскальні важелі впливу на економіку.

Механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не може самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Історична практика підтвердила, що ринкові саморегулятори здатні зробити багато, але вони не здатні повністю забезпечити ефективний економічний розвиток. Тому предметом подальших економічних досліджень мають стати оптимальні шляхи адаптації й застосування позитивних напрацювань кейнсіанської моделі регулювання для подолання сучасної економічної кризи в Україні.

Отже, на основі проаналізованої теоретичної та емпіричної бази, можна зробити загальний висновок, що використання кейнсіанських інструментів макроекономічної теорії як дієвого засобу виходу з економічної кризи у цілому є ефективним. Однак, як вже зазначалося, дієвість цих інструментів в одній країні не завжди призведе до аналогічних результатів в іншій, тому доцільність їх імплементації, повинна визначатись виходячи з макроекономічної ситуації кожної країни та її особливостей економічного розвитку.

Список використаних джерел:

1. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Эксмо, 2007. – 153с.

2. Кондратьев Н. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / Н. Кондратьев, Ю. Яковец, Л.Абалкин. – М.: Экономика, 2002. – 764с.

3. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень / П.М.Леоненко, П.І. Юхименко. – К.: Знання, 2008. – 639с.

4. Панчишин С. Макроекономіка / С. Панчишин. – К.: Либідь, 2001. – 614с.