Педагогические науки /2. Проблемы подготовки специалистов

 

К. п. н. Матвєєва О.О.

Харківський національній педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна

До проблеми якості вищої музично-педагогічної освіти

 

У сучасному світі визначальним фактором суспільного розвитку стає проблема якості: якості життя, якість продукції, якості послуг та ін. «... Якість стає символом тих змін, які дають орієнтири до стратегії виживання людства» [6]. У наш час проблема якості вирішується на шляху ідеології «загального керування якістю», яка охоплює всі види діяльності. Зростає й значення якості освіти як важливого фактора економічного й соціального розвитку суспільства й творчого потенціалу особистості. Це повною мірою відноситься й до вищої освіти у зв'язку з тим, що підвищуються вимоги суспільства до якості професійної освіти; змінюються геополітичні, правові, демографічні, економічні умови діяльності вузів; з'являються нові освітні технології, відповідні до нової парадигми вищої освіти; загострюється конкурентна боротьба на ринку освітніх послуг.

Якість як філософська категорія являє собою сукупність усіх істотних, відносно стійких властивостей і характеристик об'єкта або предмета. Вона визначається як «філософська категорія, що виражає існуючу визначеність об'єкта, завдяки якій він є саме цим, а не іншим. Якість – характеристика об'єктів, що виявляється в сукупності їх властивостей» [3,с.658]. Якісна визначеність предметів і явищ це те, що розмежовує їх і створює нескінченну різноманітність світу. Вона є істотною визначеністю предмета, у силу якої він є даним, а не іншим предметом і відрізняється від інших предметів. Якість предмета не зводиться до окремих його властивостей, а пов'язана з предметом як цілим, охоплює його повністю й невіддільна від нього. Властивість розглядається як вираження даної якості у відношенні до іншої якості. Відсутність хоча б однієї властивості вказує на відсутність якості. Про наявність і рівень розвитку властивості можна судити по її проявах у різних ситуаціях. Тому категорія якості пов'язується з буттям предмета, у нашому випадку – з музично-педагогічною освітою.

У педагогіці проблема якості є не новою. Перші розробки цієї категорії належать до часів зародження дидактики. Дотепер вона є однією з найважливіших, таких, що мають велике значення, як для теорії, так і для практики. Значення категорії якості для освіти виявилося у появі нової науки – квалітології, підґрунтям якої є теорія якості, квалітметрія, теорія управління якістю об'єктів та процесів.

Спираючись на досягнення суміжних наук, педагогіка дає визначення якості освіти як співвідношення мети й результату (В.І. Звєрєва, Т.Д.Макарова, Н.Н. Мельникова, М.М. Поташнік, JI.А. Серебрякова, Л.І.Фішман та ін.). При цьому постановка мети освіти виявляється складною проблемою, оскільки переклад мети на рівень норми, що точно фіксується документами, поки ще не відбувся. Частіше якість освіти ідентифікується з якістю знань як природніх і найбільш універсальних її результатів.

Наведемо кілька визначень «якості освіти», важливих для розуміння цього поняття:

·                   якість освіти – соціальна категорія, що визначає стан і результативність процесу освіти в суспільстві, його відповідність потребам і очікуванням суспільства (різних соціальних груп) у розвитку й формуванні цивільних, побутових і професійних компетенцій особистості [7];

·                   якість освіти – сукупна, комплексна, системна, цілісна характеристика, що включає в себе, крім якості навченості, ще цілу групу параметрів, у результаті обліку яких оцінка результатів навчання може бути, як підвищена, так і зведена до нуля або навіть стати негативною, якою би високою вона не була [4];

·                   якість освіти – це сукупність її найважливіших характеристик, що оптимально сполучаються, відбивають рівні досягнутих кількісних і якісних результатів, організації й здійснення навчально-виховного процесу й створених для нього умов, які відповідають інтересам держави й суспільства й задовольняють запити тих, хто навчається [5];

·                   якість освіти – це комплекс характеристик освітнього процесу, які визначають послідовне й практично ефективне формування компетентності й професійної свідомості [6].

Як бачимо, основними складовими поняття «якість освіти» є: фіксування результатів досягнень у відповідності або в порівнянні із метою, нормами, стандартами, еталонними значеннями; наявність і оцінка властивостей особистості (компетенцій), що визначають соціальний, психічний, фізичний розвиток; відповідність освіти суспільним потребам, очікуванням соціальних замовників, батьків, тих, хто навчається. Отже якщо оцінювати якість освіти, то оцінюються: якість змісту освіти; якість результатів освіти; якість технології освіти.

Стратегічний напрямок сучасної вищої української освіти на входження в європейській освітній і дослідницький простори у контексті Болонського процесу актуалізує вирішення проблеми її якості.

У Комюніке Конференції міністрів вищої освіти відзначається, що «якість вищої освіти, є наріжним каменем у створенні загальноєвропейського простору вищої освіти» [2] у ньому також підкреслюється необхідність створення загальних критеріїв і методик оцінки якості. Для країн-учасниць Болонського процесу, до яких належить Україна, впровадження ефективних систем забезпечення якості освіти є обов'язковою вимогою. Відповідно Берлінському Комюніке, національні системи забезпечення якості повинні містити в собі:

·                   визначення відповідальності організацій і інститутів, що беруть участь в освітньому процесі;

·                   оцінку програм вузів, у тому числі внутрішню оцінку, зовнішні відкликання, оцінку з боку студентів і опубліковані дані по цьому питанню;

·                   систему акредитації, сертифікації й подібних процедур;

·                   свідчення міжнародної участі в оцінці, міжнародного співробітництва й роботи в рамках мереж (networks) [2].

Як бачимо, у структуру предметної області завдань забезпечення якості підготовки фахівців входять: вимір якості (визначення складу часткових показників якості; оптимізація набору якісних характеристик; побудова інтегрального показника якості; перевірка його чутливості й оптимізація); керування якістю (визначення функції керування якістю; вибір системи керування якістю; моніторинг показників якості; реалізація функцій керування; спостереження за відхиленнями; оптимізація системи); сертифікація, атестація, акредитація (визначення стандартів якості; сертифікація рівня якості; тестування; статистична обробка; прийняття статистично обґрунтованих рішень).

Отже, така увага до оцінки якості вищої освіти сприяє перенесенню наголосу на  кінцеві результати навчання, які є більш вагомішими та потребує розроблення вимог до результатів, які раніше формулювалися через такі поняття, як знання, уміння, навички. Нині цей перелік уважається недостатнім, обмеженим, його доповнюють набором компетентностей, які характеризують різноманітну реалізаційну здатність особистості. В Законі України «Про вищу освіту» зазначається, що «якістю вищої освіти є сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства» [1].

Тобто, можна зробити висновок про те, що якість освіти має результативну, процесуальну й системну характеристики. Запропоновані характеристики дозволять визначити параметри якості вищої музично-педагогічної освіти. Представлені вище характеристики дозволяють розглядати якість вищої музично-педагогічної освіти з погляду ціннісних, системних, процесуальних і результативних характеристик. Отже, для визначення якості вищої музично-педагогічної освіти, науково-методична система педагогічної діагностики повинна бути спрямована на розпізнавання: якості результатів освіти (індивідуальних особливостей, станів і властивостей учасників педагогічного процесу, навченості та компетентностей студентів), якості змісту освіти (навчальні плани, програми),  якості технологій освіти.

 

Література:

1.                Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. — Режим доступу до матеріалу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2984-14

2.                Коммюнике Конференции министров высшего образования Берлин 19 сентября 2003 года [Електронний ресурс]. — Режим доступу до матеріалу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php

3.                Новейший философский словарь [3-е изд., исправл] / [Составитель и главн. научн. ред. А. А. Грицанов]. — Мн. : Книжный Дом. 2003. — 1280 с. : ISBN 985-428-636-3.

4.                Поташник М. М. Качество образования: проблемы и технология управления (в вопросах и ответах). – М.: Пед. об-во России, 2002. – 352 с.

5.                Строкова Т. А. Мониторинг качества образования школьников / Т. А. Строкова // Педагогика. – 2003. – № 7. – С. 61-66.

6.                Субетто А. И. Концепция стандарта качества базового высшего обра­зования (Системная методология стандарта и проблема нормативного отра­жения в стандарте фундаментализации образования) / А. И. Субетто. – М.: Исслед. центр проблем качества подготовки специалистов, 1992. – 36 с.

7.                Шишов С. Е. Мониторинг качества образования / С. Е. Шишов, В. А. Кальней. – М.: Пед. об-во России, 2000. – 320 с.