Педагогіка/ Проблеми підготовки спеціалістів

Лебідь С.В.

Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця», м. Дніпропетровськ

Валеологічна підготовка вчителів при навчанні дітей з винятковими здібностями

Останніми роками різко зріс інтерес до вивчення валеології у педагогіці, медицині, психології здоров'я. Це пояснюється багатьма чинниками: погіршенням стану здоров’я нації, зростанням хронічних захворювань, підвищеною увагою до віддалених результатів лікування тощо. Передумови її формування відносяться до 20-х років минулого сторіччя, коли в США і деяких країнах Західної Європи виник підвищений інтерес до науково обґрунтованих можливостей зміцнення здоров'я людини. В Росії помітний внесок в становлення основ сучасної валеології, окрім В.М.Бєхтєрєва, внесли лікарі-психіатри, валеологи, фахівці у сфері психогігієни, психопрофілактики. У 80-х роках ХХ століття професор Г.Л.Апанасенко висунув теорію енергетичного забезпечення здоров’я, яка покладена в основу валеологічного визначення здоров’я та багатьох методів валеологічного моніторингу. На думку Г.Л.Апанасенко, валеогенез – це механізми здоров'я, які забезпечують життєздатність: гомеостазу, адаптації, резистентності, реактивності, репарації, регенерації тощо. Вчений та його послідовники вважали, що одні і ті ж механізми забезпечують первинну і вторинну профілактику захворювань, але все залежить від початкового стану індивіда. Слід зазначити, що саме тому інтерес до проблеми валеогенезу на сучасному етапі розвитку суспільства і науки є цілком закономірним: вивчають зміст і основні напрями вчення про здоров'я людини, його порушення, виходячи з концепцій конституціональної, вікової, педагогічної і філософської антропології. Крім того, важливим є значення валеології як науки про здоров'я людини і її місце серед інших наук, що мають відношення до охорони здоров'я.

Тоді ж у науковій літературі почали обговорювати необхідність широкої валеологічної освіти у суспільстві. Якщо ще двадцять років тому про можливість викладання валеології у загальноосвітній школі можливо було тільки мріяти, то у сучасній Україні валеологічні знання є базовими у формування картини світу дітей та підлітків. Особливо важливим є даний предмет у навчанні дітей з особливими потребами.

Але, на нашу думку, і валологічні знання педагогів, які навчають дітей з винятковими здібностями, є запорукою професійного здоров’я самих педагогів та автентичного знання, яке вони будуть передавати своїм учням. Учбові плани різних факультетів педагогічних ВНЗ передбачають вивчення майбутніми педагогами біологічних, соціальних і валеологічних дисциплін, обов'язкових для професійної підготовки фахівця. Причому, система програмно-методичного забезпечення валеологічного навчання педагогів включає проблеми загальної та спеціальної валеології, з чітко сформульованими завданнями для формування фахівців, які вміють творчо мислити, сприяючих збереженню і зміцненню здоров'я як норми життя через культуру фізичного та душевного оздоровлення, досягнення соціальної зрілості, індивідуального зростання та виховання у них гуманістичних ціннісних орієнтацій.

Педагоги, які є носіями подібного знання є важливим фактором формування у учнів з особливими потребами знань про своє здоров’я, побудову тактики формування здорового способу життя школярів як основного методу зміцнення здоров'я. Також педагоги повинні володіти методами оцінки і корекції працездатності учнів, знати традиційні та нетрадиційні системи та технології оздоровлення учнів, володіти валеологічними технологіями укріплення фізичного та психічного здоров’я учнів, знати причини і механізми розвитку найпоширеніших форм саморуйнівної поведінки дітей і підлітків і володіти методами профілактики. Вплив самого педагога, його стилю життя, його переконань на школяра не піддається сумніву і є базовим щодо людських та професійних якостей педагога у школі, де навчаються діти з винятковими потребами. Увага у навчально-реабілітаційній роботі приділяється на оновленні ролі вчителя, як висококваліфікованого фахівця, який володіє значним арсеналом валеологічних інноваційних технологій організації навчально-виховного та корекційно-реабілітаційного процесу.

Це дає змогу реалізувати особистісно-гуманістичну позицію, системне бачення педагогічної реальності, орієнтацію в роботі з дітьми, які потребують психо-фізичної корекції, інноваційного підходу до навчання та виховання учнів. Важлива роль відводиться формуванню високої загальної і професійної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учнями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Апанасенко Г.Л. Валеологія як наука / Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова // Валеологія. – 1996. – № 6. – С.4–9.

2. Иовчук Н. М. Современные проблемы охраны здоровья детей и подростков / Н.М. Иовчук, А.А, Северный, Ю.С. Шевченко // Независ. психиатр. журнал. – 1998. –№ 2. –С. 34–37.

3. Казначеев В.П. Обоснование формирования программы общей и частной валеологи// Валеологія. − 1996. − № 3-4. − 75-81.

4. Капшукова О.Г. Индивидуально-психологические качества педагога как один из факторов, детерминирующих социально-психологическую дезадаптацию школьника / О.Г. Капшукова // Вісник Дніпр. ун-ту. – Сер. Психологія і педагогіка. – Д.: Вид-во Дніпр. ун-ту, 2002.– Вип. 8. – С. 41–45.

5. Приходько В.В.Креативна валеологія / В.В. Приходько, В. Кузьминський. − Д.: НГУ, 2004, – 231 с.