Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки фахівців

Добровольська О. В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Підвищення ефективності самостійної роботи студентів шляхом впровадження індивідуальних навчально-дослідницьких завдань

Самостійна робота є найважливішим компонентом педагогічного процесу і в контексті сучасної парадигми навчання домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів, дозволяє розглядати знання як об’єкт їх власної діяльності. У ВНЗ самостійна робота студентів (СРС) включає в себе роботу під час аудиторних занять і позааудиторну роботу [1]. Традиційними формами СРС є опрацювання конспектів лекцій, рекомендованої літератури, самостійне написання конспектів з питань, винесених на самостійне вивчення, виконання розрахункових і розрахунково-графічних завдань, підготовка до лабораторних і практичних занять тощо. Сьогодні традиційні форми СРС урізноманітнилися пошуком інформації в мережі Інтернет, виконанням найпростіших завдань з використанням комп’ютерних програм, але у більшості випадків вони зводяться до чисто технічної, алгоритмічної роботи, а тому не сприяють підвищенню ефективності СРС, не спонукають студентів до активної творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Метою представленої доповіді є показ можливості підвищення ефективності самостійної роботи студентів шляхом впровадження у навчальний процес ВНЗ індивідуальних навчально-дослідницьких завдань.

Аналіз літературних джерел показав, що проблема підвищення ефективності СРС є однією з актуальних проблем сучасної педагогіки. Її вирішенню присвячено багато досліджень, зокрема наукові праці О. Абдуліної, С. Архангельського, В. Бондаревського, З. Вологодської, Б. Єсипова, У. Жарової, І. Ільясова, В. Козакова, І. Лернера, М. Махмутова, О. Нільсон, П. Підкасистого, А. Усової та ін. До чинників, які зумовлюють велике значення СРС науковці відносять, насамперед, швидке зростання обсягу нової інформації, підвищення суспільних, соціальних, практичних вимог до випускників ВНЗ, підготовки фахівців, які повинні мати широку теоретичну і практичну підготовку, високу професійну культуру та ерудицію, вміння самостійно обирати шляхи і засоби у вирішенні поставлених завдань.

Сьогодні, згідно з робочими програмами дисциплін, на СРС виділяється 50 і більше відсотків навчального часу, але це не дає очікуваних результатів внаслідок невідповідності змісту СРС новим цілям, пов’язаним з формуванням необхідних компетенцій; недостатньої цілеспрямованості і проблемності, диференційованості і варіативності її завдань та ін. Вважаємо, що ці недоліки можуть бути усунені шляхом розробки і впровадження у навчальний процес індивідуальних навчально-дослідницьких завдань.

Під індивідуальним навчально-дослідницьким завданням (ІНДЗ) ми розуміємо таку форму позааудиторної самостійної роботи студента, що виконується на основі самостійного пошуку та опрацювання частини програмного матеріалу дисципліни, його систематизації, узагальнення, творчого осмислення тощо.

Зміст, структура, порядок подання та захисту ІНДЗ, критерії оцінювання розробляються лектором дисципліни, затверджуються кафедрою і доводяться до відома студентів. У межах робочої програми дисципліни ІНДЗ доцільно представляти окремим змістовим модулем. Вони обов’язково повинні містити елементи пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступати чинником залучення студентів до науково-дослідної діяльності, яка в подальшому може бути продовжена.

Авторський досвід розробки і впровадження ІНДЗ під час викладання хімічних дисциплін показав, що за допомогою завдань, зміст яких формує необхідні компетенції та виявляє значення дисципліни для майбутньої професійної діяльності, може бути забезпечена професійна спрямованість навчання. Зміст завдань має базуватися на загально-навчальних вміннях і навичках студентів (навички роботи з інформацією, вміння використовувати сучасні технічні засоби, навички самоорганізації та планування особистого часу та ін.). ІНДЗ доцільно розробляти за принципом зростання складності та проблемності від курсу до курсу, з обов’язковим урахуванням індивідуальних особливостей. Відмітимо, що усвідомлений вибір ІНДЗ стимулює їх виконання студентами, у деяких випадках надаючи процесу характеру змагання.

Студентами денної форми навчання під час вивчення хімічних (і не тільки) дисциплін можуть бути виконані такі форми ІНДЗ:

§ Написання анотацій опрацьованої додаткової літератури з дисципліни, складання бібліографічного опису, історичної розвідки тощо;

§ Комплексний опис будови, властивостей, явищ, об’єктів тощо;

§ Складання класифікаційних, узагальнюючих або інших схем і таблиць з модулю (дисципліни);

§ Розробка теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

§ Складання словників, довідників з модулю (дисципліни);

§ Написання реферату;

§ Розробка і створення мультімедійних презентацій, інших електронних продуктів різного призначення;

§ Складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля);

§ Визначення можливостей використання MathCad, MathLab, ChemOffice, HyperChem та інших пакетів для різного роду прикладних задач;

§ Розробка навчальних та діагностичних тестових завдань;

§ Виконання експериментальних навчально-дослідницьких робіт тощо.

Студентами заочної форми навчання ІНДЗ найчастіше виконується у формі написання реферату за певною темою. Метою написання реферату є розширення світогляду та поглиблення знань студентів з дисципліни; розвиток логічного мислення; оволодіння стилем наукового мовлення тощо. Робота над рефератом сприяє виробленню у студентів навчально-дослідницьких умінь – уміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний матеріал, уміння розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, формулювати на цій основі правильні обґрунтовані висновки; формуванню навичок науково-дослідної роботи – підбір і пошук необхідної інформації, її опрацювання, складання списку використаних джерел (бібліографічного списку), представлення й оформлення опрацьованих матеріалів тощо [2].

ІНДЗ виконується кожним студентом самостійно і представляється як завершена теоретична або експериментальна (практична) робота. Орієнтовну структуру ІНДЗ можна представити таким чином:

§ Вступ (тема, мета і завдання роботи, її основні положення);

§ Теоретичне обґрунтування (базові теоретичні положення, закони, принципи, алгоритми тощо, на основі яких виконується завдання);

§ Методи (для експериментальних робіт);

§ Основні результати роботи та їх обговорення (результати експериментів, систематизована реферативна інформація, описи, моделі, схеми, таблиці, рисунки тощо та їх аналіз);

§ Висновки;

§ Список використаної літератури.

Звіт про виконання ІНДЗ подається студентом лектору дисципліни не пізніше визначеного терміну у вигляді скріпленого зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання. Доцільним є захист ІНДЗ шляхом усного звіту (до 5 хв.), під час якого студент не лише ділиться набутими знаннями з колегами (які, можливо, є його першою аудиторією), а й набуває ораторського досвіду, вчиться аргументовано захищати власні погляди тощо.

Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом залікового кредиту і враховується у підсумковій оцінці з навчальної дисципліни. Питома вага ІНДЗ у загальній кількості балів з дисципліни залежить від складності та змісту завдання (може становити до 50%). Під час оцінювання викладачем враховуються характер засвоєння і розуміння вже відомого знання (рівень усвідомлення, обсяг, повнота і точність знань); якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення); оволодіння методологією наукового пошуку, досвідом творчої діяльності; якість виконання роботи (оформлення, ретельність тощо).

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що ІНДЗ як ефективну форму самостійної роботи студентів доцільно впроваджувати в усі дисципліни, починаючи з першого курсу. Їх виконання сприяє формуванню глибоких, міцних та систематизованих знань, розвиває у студентів самостійність у здобутті знань та їх використанні у навчальній і практичній діяльності, активізує пізнавальну діяльність студентів та мобілізує їх на досягнення кінцевого результату. Крім того, вони є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності студентів до науково-дослідної, оскільки містять у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше компетенції, знання, вміння і навички.

Література

1. Добровольська О. В. Організація самостійної роботи студентів під час вивчення хімії // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми впровадження кредитно-модульної системи очима студентів і викладачів» – Харків: ХДТУБА, 2008. – С. 77-79.

2. Добровольська О. В. Методичні вказівки до самостійної роботи і виконання контрольних робіт з дисципліни «Хімічні основи харчових технологій. Аналітична хімія» для студентів напряму підготовки 6.051701 «Харчові технології та інженерія» піднапряму «Харчова інженерія» заочної форми навчання – Харків: ХДУХТ, 2012. – 111 с.