Глазкова Ірина Яківна

Харківський національний педагогічний університет імені Г. Сковороди

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС У СВІТЛІ ЕМОЦІЙНИХ БАР’ЄРІВ

Актуальність проблеми дослідження обумовлена обгрунтованими теоретичними положеннями багатьох дослідників (М. Вергасова, І. Гапійчук, Л. Кондрашова, І. Могилей, В. Поплужний, В. Семиченко, О. Тихомиров, О. Чебикін, В. Юрченко та інші), які доводять подвійний вплив емоцій на суб’єктів навчального процесу, з одного боку, вони регулюють поведінку та психіку, посилюють мотивацію, а, з іншого, – вони дезактивують, послаблюють мотив, дезорганізовують поведінку, викликають депресії, конфлікти, тривожність, що стають бар'єрами навчального процесу. Саме тому актуалізується проблема вивчення впливу емоційних бар'єрів на ефективність навчального процесу.

Мета нашого дослідження полягає в обгрунтуванні суті і типології емоційних бар'єрів студентів. Емоційні бар'єри визначаємо як внутрішню реакцію на зовнішній бар'єр, що втілюється в певних емоційних станах і супроджують негативні наслідки діяльності.

Проаналізувавши результати дослідження М. Подимова [5], який вивчав бар'єри в професійній діяльності вчителя, ми, обравши, основним критерієм класифікації емоційних бар'єрів саме критерій інтенсивності прояву психічного стану, вважаємо доцільним виокремити дві групи бар'єрів: бар'єри напружених психічних станів (тривога, напруженість, гнів, роздратування, збудливість) та фрустраційні бар'єри.

Коротко висвітлимо їх суть. Так психічна напруженість, що, як феномен, виникає при виконанні людиною продуктивної діяльності й є своєрідною формою відбиття суб'єктом складної ситуації, у якій він перебуває. Стан психічної напруженості виникає при виконанні людиною продуктивної діяльності у важких умовах і впливає на її ефективність. Психологічна специфіка станів напруженості залежить не лише від зовнішніх впливів, хоча й вони повинні бути досить сильними для людини, але й від особистісного сенсу мети діяльності, оцінки ситуації, у якій вона перебуває. Для вирішення цих проблем безперечне значення має сила мотивів, їх ієрархія, типи ієрархії, дієвість потенційних і актуальних мотивів, усвідомленість та неусвідомленість, залежність реалізації мотивів від часу, мети, інтенсивності потреб, адекватності способів досягнення мети, вікових особливостей тощо.

Залежно від того, як впливає стан напруженості на ефективність діяльності, виділяються стани операціональної й емоційної напруженості. В основі операціональної напруженості переважають процесуальні мотиви діяльності, тому вона позитивно впливає на суб'єкт й зберігає високий рівень його працездатності.

Наступний емоційний бар'єр – тривога – стан, який добре знайомий кожній людині, будь-яка зміна рівноваги у системі людина – зовнішнє середовище, призводить до порушення задоволення актуальної потреби, ламання самої системи потреб, або ж передбачення такого ламання, породжують стан тривоги.

Різні автори дають їй власні визначення. Так, наприклад, тривога характеризується як почуття дифузійного побоювання й тривожного очікування, невизначеного занепокоєння або ж відчуття невизначеної загрози, характер і час якої не можуть бути передбаченими [5]. Тривога філогенетично оформилася й закріпилася у вигляді психічного передвісника можливого болю, сигналу про небезпеку, яка ще не настала. Передбачення небезпеки носить імовірнісний характер і залежить не тільки від ситуаційних, але й від особистісних особливостей. Індивідуальні якості відіграють тут провідну роль, тобто рівень тривожності більшою мірою визначається особистісними властивостями людини, ніж реальною ситуацією. Тривога, перешкоджає формуванню нормальної адаптивної поведінки, викликає надмірні функціональні зрушення у фізіологічних системах організму. Можна сказати, що тривога лежить в основі будь-яких змін стану й поведінки, викликаних психічним стресом.

У психологічній літературі вже давно дискутується питання про співвідношення тривоги й почуття страху. Уперше відмінність цих переживань сформулював К. Ясперс. Вона полягає, на його думку, у тому, що тривога відчувається індивідуумом поза зв'язком з будь-яким конкретним стимулом («вільно плаваюча тривога»), тоді як страх пов'язаний із певним подразником.

Розглянемо групу фрустраційних бар'єрів. Фрустрація – психічний стан, що характеризується наявністю потреби, що не була задоволена. Стан фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: розчаруванням, роздратуванням, розпачем тощо. Фрустрації виникають у ситуаціях конфлікту, коли, наприклад, задоволення потреби натрапляє на непереборні або важкоподолані перешкоди. Високий рівень фрустрації призводить до дезорганізації діяльності й зниження її ефективності. Виникнення фрустрації не тільки обумовлене об'єктивною ситуацією, але й залежить від особливостей особистості.

Захисні реакції при фрустрації пов'язані з появою агресивності, відмовою від важкої ситуації (у тому числі переносом дій в уявний план), зниженням складності поведінки (іноді до рівня глибокої регресії) оскільки в результаті зростаючої напруги гальмуються більш тонкі й складні структури регуляції діяльності. Фрустрація може призвести до характерологічних змін, появи невпевності в собі, фіксації ригідних форм поведінки. Вона нерідко є причиною неврозів.

Отже, роль емоцій в процесі навчання досить вагома, і викладачеві, формуючи емоційний фон в аудиторії, слід враховувати це, посилаючись на чинник тонізуючого впливу емоцій успіху на подальший рух вперед для досягнення нової мети; при йому не слід забувати і про негативний вплив емоцій неуспіху, що є свого роду бар'єрами ефективності навчального процесу, що вимагають своєчасного запобігання або подолання.

Література

1. Подымов Н. А. Психологические барьеры в профессиональной деятельности учителя / Николай Анатольевич Подымов: дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.07: Москва. – 1999. – 390 c.