Криворучко О.В., К.т.н. Полякова А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

РОЛЬ ПРАКТИКИ У ВИШІЙ ШКОЛІ

Більшість роботодавців воліє запрошувати на наявні місця співробітників з досвідом роботи. Сучасна система професійної освіти не може задовольнити вимоги організацій та надати їм «готових» фахівців. Для виправлення стану справ система вищої професійної освіти повинна навчати своїх студентів згідно з принципом: підготовка повинна бути практичною. Відповідно до цього принципу студенти можуть почати свою трудову діяльність вже на перших роках навчання, а значить випускники будуть мати необхідний роботодавцям досвід.

Організаційно це можна зробити через систему стажувань і практик, заклавши, таким чином, придбання досвіду роботи усередину навчального процесу. Відповідно основна задача системи стажувань і практики: зв'язати процеси навчання і практичної діяльності та організувати тісну співпрацю між організаціями-роботодавцями та освітньою установою.

З точки зору навчального закладу необхідно, щоб студент вмів вирішувати, нехай під керівництвом, самостійні реальні завдання. Адже в підготовці абсолютно недостатньо забезпечити студента теоретичними знаннями чи надати можливість спостереження за роботою інших, досвідчених людей - навчання не буде ефективним. Саме тому необхідно на певний проміжок часу «відпускати» своїх студентів у реальний світ. Іншими словами, учень повинен відчути відповідальність за виконувану роботу не тільки перед своїми педагогами, але й перед керівниками тих організацій, в яких їм довірили цю роботу виконувати.

У свою чергу самому студенту необхідно перевірити на практиці те, що він встиг отримати в ході свого навчання і самовизначитися з подальшим професійним рухом у обраній сфері діяльності.

При такому підході вигода працедавця при наданні місць стажування і практики очевидна: придбання на певний строк безкоштовної робочої сили, «підгонка» стажера під спеціалізацію свого підприємства.

При цьому підхід до спільної роботи навчального закладу та роботодавця повинен бути таким, щоб вся подальша підготовка студента будувалася на діяльності даного конкретного підприємства. Навчальна діяльність студента організується таким чином, щоб курсові, залікові роботи і випускна робота виконували практичні завдання організації - створювалися за матеріалами діяльності фірми. У цьому сенсі студент, виконуючи завдання керівника, конвертує результати своєї роботи в необхідні за його навчальним планом документи та звіти.

Іншим способом роботи з роботодавцями є прийом замовлення певного числа фахівців. Механізмів реалізації способу може бути кілька. Розглянемо один з них[1].

Підприємство робить замовлення на певне число учнів, пред'являючи навчальному закладу набір вимог, яким повинен задовольняти студент. Після того як підібрані кандидатури, обумовлюються строки стажування або практики і учень вступає до розпорядження керівництва підприємства. Таким способом організація може вирішити короткострокові завдання і проблеми та після закінчення термінів стажування забути про це, а може навпаки - укласти договір з навчальним закладом про довгострокову співпрацю.

В такому договорі можуть бути обумовлені: терміни проходження студента наступних стажувань і практик (якщо такі передбачені навчальним процесом навчального закладу), що виконуються учням завдання і т.д. При цьому якщо підприємство зобов'язується оплатити навчання (якщо навчання платне) практиканта, то воно може і висунути зустрічну вимогу - терміни «відпрацювання» на підприємстві студентом певного терміну. Таким чином, підприємство вступить в організацію такого процесу, як «Освітній кредит» і зніме для себе питання окупності вкладених коштів у навчання персоналу.

У такому випадку навчальний заклад зобов'язується організовувати проходження практик і стажувань студента на даному підприємстві, а також приймати від нього всі курсові, залікові та інші практичні роботи, створені лише за матеріалами своєї діяльності в даній організації.

Відповідно для створення всередині вузу і реалізації технології практичної підготовки необхідні наступні типи викладачів:

Ø організатор стажувань і практик - людина, яка може налагодити контакти з підприємствами для працевлаштування студентів, а також для організації студентам проходження стажувань або практик на цих підприємствах;

Ø викладач, який зможе організувати систему робіт, спрямовану на розуміння студентами відбувається, їх подальшого самовизначення, виділення досвіду з пройденого і т.д.;

Ø керівник - людина, яка зможе організувати зі студентами розумову роботу «за мотивами» його практичної діяльності [2].

Спеціаліст, який виходить зі стін вузу, повинен бути добре підготовлений до виробничої, організаційно-управлінської або науково-дослідницький роботи. Він повинен бути досить компетентний, знаючий, вміти застосовувати на практиці отримані знання, володіти передовими методами управління трудовим колективом, знати економічні проблеми країни і успішно вирішувати завдання.

Література:

1. Бари И.З. Методичні рекомендації до курсу «Вступ до спеціальності»/ И.З Бари – ДІСИ, Дніпропетровськ, 1994. -37с.

2. Подсолонко В.А. Стратегія підготовки економістів та менеджерів третього тисячоліття. / В.А Подсолонко– Вчені записки СГУ. Сімферополь, 2003- с.20.