Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Сущенко Л.О.

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи Класичного приватного університету, м. Запоріжжя,Україна

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПОСИЛЕНИЙ РОЗВИТОК НАУКОВОЇ СКЛАДОВОЇ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Провідним орієнтиром у ХХІ столітті в сучасному суспільстві постають знання та інформація. Актуальність проблеми обумовлюється перетворенням освіти на один з вирішальних соціокультурних чинників інформаційного суспільства. Величезні досягнення сьогодення об’єктивно фіксують реально новий історичний стан розвитку людського соціуму,

Установлено, що назріла необхідність побудови якісно іншої системи освіти, де ставляться принципово нові цілі, завдання, проблеми, які раніше не доводилося вирішувати.

Задача забезпечення прогресивного розвитку людини у важких умовах функціонування сучасного суспільства актуалізує роль і значення науки, яка виступає не тільки важливою та реальною продуктивною силою, але й набуває дедалі більшою мірою дієвість як «соціальна сила». Доведено, що саме наука здатна і покликана регулювати людську діяльність. Вона задає векторну спрямованість модернізації освітньої системи – її оновлення, осучаснення, визначення інтенційних позитивних зрушень.

З’ясовано, що здійснення реального виходу на нові рубежі дослідження концептуальних основ стратегії випереджального розвитку освіти на новітніх методологічно спрямованих принципах, при чому, орієнтуючись на виклики майбутнього вимагає розгортання нових напрямків наукової діяльності, створення робіт, які забезпечать формування нового освітнього простору, нового його рівня, змісту, функціонального навантаження у розвитку людини й суспільства.

Незважаючи на термінологічну неоднозначність, нами на основі узагальнення здобутих результатів уточнено категорію «наука» як сферу людської та пізнавальної діяльності, що спрямована на вивчення та здобуття нових знань з метою їхнього раціонального та ефективного застосування.

Загальновідомим є факт, що швидкі темпи розвитку науки у XX ст. стимулювали створення наукознавства, яке вивчає закономірності функціонування й розвитку науки, структуру та динаміку наукової діяльності, організацію наукових досліджень, форми взаємодії з іншими сферами матеріального та духовного життя суспільства.

Визначено, що соціальне-педагогічне значення науки, яка покликана виробляти та акумулювати достовірне, істинне знання, що неодмінно буде використане як гарант безпомилковості, безпеки, ефективності та інноваційності діяльності. Саме включення науки в суспільно-виробничу сферу породило нанотехнології, побудовані на наукових знаннях. Тому відповідно, ВНЗ - це освітній заклад, відмінною ознакою якого є наукова діяльність і трансляція наукових знань.

Це дає можливість зробити висновок, що сучасна вища освіта має будуватися виключно на базі найвищого рівня та масштабу наукової діяльності з метою організації оптимального навчального процесу, який забезпечуватиме умови для надбання інтелектуального потенціалу студента, оволодіння культурою розумової праці, креативного мислення та удосконалення змісту педагогічної освіти, побудованої на засадах науково-дослідницького підходу.

Стає очевидним – прискорення економічного й соціального прогресу суспільства, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави у світі, посилення його суттєвого впливу цілком залежатиме від майбутніх фахівців, точніше, від якості їхньої професійної підготовки майбутніх педагогів. Установлено, що ці умови актуалізують дослідницьку спрямованість професійно-педагогічної діяльності вчителя.

Ученими доведено, що коеволюція змісту навчальної та дослідницької підготовки дозволить студентам самостійно здобувати, трансформувати, аналізувати наукові знання, які є нагальними для майбутньої професійної діяльності. Значний потенціал у вирішенні означених завдань належить науково-дослідній роботі, що може розглядатись як один із векторів розвитку професіоналізму майбутніх фахівців.

Відомо, що в загальнонауковому дискурсі існують різні підходи, як до визначення ключової дефініції «організація науково-дослідної роботи майбутніх педагогів», так і похідних від неї понять. Відтак, наукове підґрунтя даної теорії в освіті складають психологічні, філософські й соціологічні концепції, які мають бути переосмислені та проаналізовані саме з педагогічних позицій.

Нами організація науково-дослідної роботи майбутніх педагогів розуміється як органічне поєднання цілеспрямованих, планомірних, екофасилітативних дій, спрямованих на ознайомлення з напрямками та діями майбутнього педагога-дослідника, вправляння на зародження елементів нової науково-професійної думки, з особливостями саморегуляції його життєдіяльності, прирощення досвіду раціонального самозмінювання, здатного до надбання власного енергетично-творчого потенціалу, яке приносить задоволення як у процесі фахової підготовки, так і в майбутній професійній діяльності.

Ця ситуація дійсно зумовлює необхідність посилення наукової складової підготовки майбутніх педагогів та теоретичного рівня їхньої професійної компетентності.

Актуальність вивчення проблеми відображає взаємозв’язок і взаємодію різних підходів до організації НДРС та зумовлює необхідність її розгляду на широкому міждисциплінарному ґрунті, що і буде нами висвітлено у наступних наукових пошуках.