Ісаченко В.П.

Аспірант УДПУ Павла Тичини (Україна, Умань)

Гуманістичні засади формування особистості: із досвіду П. Житецького

У період активного прогресивного розвитку країни та світу досить гостро постає проблема розвитку та удосконалення освіти і виховання дітей та молоді. Адже вагомі соціально-політичні й культурні трансформації сучасного суспільства визначають проблеми педагогічної науки як пріоритетні напрями діяльності. Особливої актуальності набуває можливість переосмислення та удосконалення освітніх систем на загальноєвропейському рівні. У цьому контексті велику цінність має формування гармонійних, всебічнорозвинених особистостей. У зв’язку з чим постає необхідність у підборі найбільш оптимальних та результативних методів, форм і принципів навчання та виховання дітей і молоді. Неоціненною є роль досліджень творчої спадщини вітчизняних педагогів, наукове вивчення їхніх ідей і поглядів, що допоможуть відродити в Україні національну педагогічну думку, забезпечити єдність і спадкоємність поколінь, що, в свою чергу, додасть сили процесу формування нової національно свідомої генерації.

Дослідження загальнопедагогічних поглядів П. Житецького, визначення внеску вченого у розвиток національного шкільництва, аналіз публіцистично-просвітницьких праць педагога, а також його участі в громадському житті українців ХІХ ст., дає змогу розкрити донині невідомий пласт серед педагогічних феноменів минулого, адже педагогічна діяльність цього науковця дала Україні цілу плеяду видатних істориків, філологів, культурних, громадських та політичних діячів, які безпосередньо визнають значний влив педагога на формування власних ціннісних переконань.

П.Г. Житецький зробив значний внесок у освітньо-культурний розвиток України. Особливу увагу він приділяв просвіті українського народу. «Ми вже добре знали, – зауважував Павло Гнатович, – що одної свободи мало без науки, без європейської освіти» [1, с. 7]. Як член Київської громади він був упевнений у суспільній користі народної освіти. Як педагога Павла Гнатовича вирізняла активна позиція у боротьбі за самобутність українського народу, неймовірна прихильність до його традицій, цінностей, здобутків. Така позиція набула визнання в соратників педагога і знайшла своє відображення в формуванні та становленні його підопічних.

Свою педагогічну діяльність П. Г. Житецький почав у Печерській школі, а згодом він перейшов до Новостроєнської школи, у якій вчителювали в основному учні київських гімназій та студенти університету [3, с. 424]. Учителі Новостроєнської школи активно впроваджували навчання українською мовою, на відміну від інших шкіл, де разом із українською викладали і російською мовою. Така повага та шанобливе ставлення до рідної мови, безумовно, відображалися на формуванні життєвих та ціннісних орієнтацій учнів.

У своїх учнях Павло Гнатович поціновував активність, прогресивність поглядів, наполегливість, а тому і спрямовував свої зусилля не лише суто на навчальну діяльність, а й на формування особистості з активною життєвою позицією, власними принципами та переконаннями. Ще з початку трудової діяльності П. Житецького – молодшого учителя російської словесності Кам’янець-Подільської гімназії вирізняють високий інтелект, широка ерудиція, педагогічний такт, велика енергійність, надзвичайна працездатність. Павло Гнатович активно вів боротьбу проти фізичного покарання учнів і приниження їх людської гідності. Із перших днів перебування в Кам’янці-Подільському Житецький розпочав і громадську діяльність. Він об’єднав у гурток прогресивно налаштованих учителів. До тієї ж групи молодих учителів із духом непримиренства і протиборства горнулася і краща гімназійна молодь [6, с. 63].

Павло Гнатович зробив значний внесок у розробку та впровадження викладання навчальних предметів українською мовою, наголошуючи на важливому значенні рідної мови для розвитку особистості та нації загалом. За активної участі П. Г. Житецького розпочалася і підготовка до створення української читанки для недільних шкіл, видання якої, щоправда, припинилося на другій книзі [7, с. 4].

Окрім педагогічної діяльності, П. Г. Житецький зумів вдало вести і організаційно-методичну діяльність, він доклав чимало зусиль до створення і діяльності Колегії Павла Галагана, а також прийняв активну участь у створенні статуту Колегії [3, с. 13].

П. Г. Житецький особливого значення надавав організації навчального процесу у Колегії, зауважуючи, що навчальні класи мають бути невеликими, такими, щоб «можна було ввести систему індивідуального навчання». Він звертав увагу Г. П. Галагана, що освіту у Колегії мали здобувати «не тільки бідні, а й здібні діти». «Не гонячись за кількістю, треба наполягати на якості і, якщо колегія буде вміщувати у собі обдаровану молодь, то немає жодних сумнівів, вона швидко набуде собі репутацію і ім’я. Тоді звернуться до її послуг й заможні люди, а разом з тим засоби її збільшаться. Але справа не тільки у цій матеріальній вигоді, а у тій моральній силі, яка буде викликана енергією особистої праці з боку викладачів (гонорари їх повинні збільшуватися по мірі збільшення кількості учнів) і авторитетним іменем університету. Це буде саме зразкова гімназія, так як вона буде вміщувати у собі розумові сили – все те, що є краще у нинішніх гімназіях» [2, с. 23].

Впродовж багатьох років, вкладаючи всю душу, П.Г. Житецький продовжував працювати у кількох середніх навчальних закладах, залишаючись одним із визнаних лідерів українського національного руху другої половини ХІХ століття. Його світогляд та громадянська позиція протягом десятиліть вливала на формування та становлення особистості його учнів. Один із колишніх підопічних у Колегії О. Яницький висловився про П.Г. Житецького так: «Він навчив нас любити нашу багатостраждальну Україну!» [5]. Про те, що Павло Гнатович мав великий вплив на своїх учнів, на вибір їх життєвого шляху і багатьом із них виховав любов до філології, сформував та розвинув здібності до наукової роботи, свідчать спогади й інших вихованців. Колишній учень Колегії, юрист, академік УАН О. Малиновський називає П. Житецького «одним із найулюбленіших викладачів» [5]. Згадуючи шкільні роки у Колегії Павла Галагана, А. Кримський у листі до О. Огоновського пише: «Щасливий я був і в тім згляді, що вчителем словесності був у колегії Павло Гнатович Житецький – людина, що її вплив я й досі на собі відчуваю» [4].

Павло Гнатович чітко усвідомлював, що без боротьби за право українського народу на власну школу, без визначення основних педагогічних проблем, без розробки теоретичних засад навчально-виховного процесу та їх практичного запровадження у шкільну практику українська освіта залишалася б денаціоналізованою і не відповідала б вимогам суспільного розвитку народу. Саме тому формулювання педагогічних ідей і поглядів, спрямованих на вирішення освітньо-виховних завдань, стало органічною складовою його педагогічної і просвітницької діяльності, а їх дослідження – необхідною умовою сучасного осмислення і аналізу педагогічної діяльності видатного просвітителя. Педагогічні погляди П. Житецького не втратили значення для сучасної освіти, навчання й виховання дітей. Їх аналіз говорить про надзвичайну цінність для вдосконалення сучасної системи освіти.

Список використаної літератури

1.Інститут рукописів ЦНБ НАН України. – Ф.1. – № 46604

2.Казакевич О. Павло Житецький. Життя та діяльність / О. Казакевич – К., 2008. – 204 с.

3.Казакевич О. М. Громадська діяльність П. Г. Житецького на початку 60-х років ХІХ ст. // Наукові записки. – Том 19. – 2001– С. 142–145.

4.Кримський А. Ю. Твори: В 5 т. / А. Ю. Кримський – Т.5. – К., 1973. – С. 115.

5.Малиновський О. З щоденників // Вісник АН України. – 1993. – №10. – С.92.

6.Плачинда В. П. Павло Гнатович Житецький / В. Плачинда – К.: Наукова думка, 1987. – 207 с.

7.Побірченко Н.С. Павло Житецький – український вчений, педагог, громадський діяч / Н. Побірченко – К.: Пед. думка, 1997. – 36 с.