Филологические науки. 6. Актуальные проблемы перевода

Фещук А.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Основні особливості передачі семантики та прагматики неологізмів при перекладі

Переклад – це комплексний процес. Для правильної і точної передачі думок мовця необхідно не тільки знайти в мові перекладу найточніші слова, а й вжити їх у відповідній граматичній формі. Перекласти – означає якнайточніше та найповніше вираження засобами однієї мови того, що вже було раніше виражене засобами іншої мови.

Ціль перекладу – якнайближче познайомити читача (або слухача), який не знає іноземної мови, з даним текстом (чи змістом усного мовлення) [2; с. 10].

Я.І. Рецкер дав перекладу наступне визначення: переклад – це точне відтворення тексту-оригіналу засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту та стилю. Цим переклад відрізняється від переказу, в якому можна передавати зміст іноземного тексту-оригіналу, опускаючи другорядні деталі та не турбуючись про відтворення стилю. Єдність змісту та стилю відтворюється в перекладі на іншій мовній основі і вже тому буде новою єдністю, властивою мові перекладу [1; с. 7].

Розходження в семантичних системах різних мов – безперечний факт, який є джерелом численних труднощів. При перекладі виникають наступні проблеми:

1. Лексичні – відсутність еквівалентів у мові–оригіналі деяким одиницям іноземної мови.

2. Стилістичні – крім стилістично нейтральних слів існують слова та словосполучення, вживання яких обмежене певними жанрами та типами мовлення; ситуація та емоційне забарвлення слова.

3. Граматичні – відсутність тих чи інших граматичних засобів у одній з мов.

Об’єктом перекладу є конкретний текст, на основі якого створюється інший текст на іншій мові. При перекладі необхідно передати те саме значення засобами іншої мови. При цьому неминучими є семантичні втрати. Необхідно домогтися того, щоб ці втрати були зведені до мінімуму, тобто забезпечити максимальну ступінь еквівалентності початкового тексту та тексту перекладу, враховуючи те, що досягнення стопроцентної еквівалентності є недосяжним завданням, певним ідеалом, до якого потрібно прагнути, але досягти якого неможливо.

Вибір еквіваленту для передачі значення слова є одним з найскладніших завдань перекладу. Відомо, що «жива мова» знаходиться в стані безупинної зміни й розвитку, при чому найбільш змінним її компонентом є словниковий склад, який поповнюється неологізмами – новими словами.

Неологізм повинен сприйматися як нормальне мовне явище, і відсутність слова в словнику не може стати перешкодою для його перекладу. Перекладацька практика робить найбільший вклад у поповнення лексичного складу мови перекладу новими словами, які приходять з інших мов.

Що стосується вибору того чи іншого способу перекладу неологізмів, то він залежить від багатьох суб’єктивних факторів, таких як, наприклад, особа перекладача, його досвід, інтелект, здатність оперувати абстрактними поняттями, умови, в яких здійснюється процес перекладу, а також від стилю тексту, стилю конкретного автора та інше. Але, перш за все, необхідно прагнути до того, щоб еквівалент неологізму англійської мови в максимальному ступені відповідав нормам і правилам української мови.

В ході міжмовних контактів було розроблено ряд шляхів передачі неологізмів, основними з яких є:

1. Транскрипція та транслітерація - неперекладні методи передачі неологізмів. Названі так тому, що при використанні цих прийомів, акт перекладу ніби обмежується та замінюється актом запозичення звукової (при транскрипції) чи графічної (при транслітерації) форми слова разом із значенням з іноземної мови на рідну. Неперекладність цього прийому насправді тільки удавана: фактично запозичення тут здійснюється заради перекладу як необхідна передумова для його здійснення. Запозичене слово стає фактом рідної мови і вже в такій якості виступає як еквівалент зовні ідентичного з ним іноземного слова. По суті цей шлях є одним з найдавніших та найпоширеніших на стадії звичайних (дописьмових) мовних контактів, але він продовжує відігравати чималу роль і в теперішній час. Все ж застосування такого прийому в наш час пов’язане з цілим рядом обмежень (мовна політика, стилістичні норми, традиції різних соціолінгвістичних колективів тощо).

Метод транслітерації оснований на тому, щоб за допомогою українських букв передати букви, які складають англійське слово, наприклад, “put” – «пут» (опціон), “Nikkei” – «Ніккей» (індекс курсів цінних паперів на Токійській фондовій біржі). Транслітерація широко використовувалась перекладачами ще до кінця ХІХ століття. Для цього перекладачу необов’язково було знати вимову англійського слова, він міг обмежитися своїм зоровим сприйняттям.

Значно поширеним в теперішній час є прийом транскрибування, який оснований на передачі не орфографічної форми слова, а фонетичної. В зв’язку з значною відмінністю фонетичних систем української та англійської мов, така передача завжди дещо умовна та відтворює лише деяку схожість англійського звучання. Взагалі перекладачу завжди потрібно мати на увазі, що при використанні прийому транскрипції є елемент транслітерації.

2. Калькування – спосіб передачі неологізмів, який виділяється в окрему гілку серед перекладних способів і займає проміжне положення між повністю перекладними і неперекладними способами передачі неологізмів. «Неперекладність» калькування проявляється в збереженні незмінної внутрішньої форми слова. Калькування припускає існування двосторонніх міжмовних відповідностей між елементарними лексичними одиницями, які використовуються як «будівельний матеріал» для відтворення внутрішньої форми запозиченого слова чи слова, яке перекладаємо.

Калькування як прийом створення еквіваленту відповідно до буквального перекладу – еквівалент цілого створюється шляхом простого поєднання еквівалентів, його складових частин. З цього випливає, що калькуванню піддаються лише неологізми-складні слова.

Перевагою цього прийому є стислість і простота еквівалента, однозначне співвіднесення з вихідним словом.

Хоча еквіваленти-кальки «страждають» буквалізмом, стислість та потенційна термінологічність робить їх досить привабливими для використання в газетно-публіцистичних і суспільно-наукових працях.

3. Описові еквіваленти - відносять до перекладних способів передачі неологізмів і принципово відрізняються від кальки тим, що в описових способах передачі неологізмів їхнім варіантом перекладу є значення іншомовної одиниці, яка не стосується характеру його зв’язків з зовнішньою структурою слова. Але при калькуванні інваріантом перекладу є форма одиниці іноземної мови (не звукова, або графічна, як при транскрибуванні чи транслітерації, а лексична або лексико-морфологічна).

Іншими словами, описовий переклад полягає в передачі значення англійського слова за допомогою більш чи менш поширеного пояснення. Цей спосіб можна застосувати як для пояснення значення в словнику, так і для перекладу неологізмів в конкретному тексті.

Описовий переклад здійснюється різними способами:

а) Біржовий термін «open outcry», використовуючи калькування, можна було б перекласти як «відкритий викрик», не звертаючи уваги на буквалізм, оскільки всім відомо, що на біржі необхідно дуже швидко реагувати на попит та пропозицію і при визначенні ціни, для того, щоб випередити конкурентів, не кричати просто не можливо. Але такий спосіб передачі є неприйнятним, тому що не пояснює значення цього слова. В даному випадку найбільш прийнятним прийомом був би описовий переклад. Тому за значення терміну можна прийняти пояснення в досить авторитетному тлумачному словнику іноземної мови. В «The Oxford Dictionary for the Business World» (1993) значення терміну “open outcry” пояснюється як “a meeting of commodity brokers with dealers. Traders use form a ring around the person shouting out bids and offers”, а переклад в даному випадку буде звучати так: «метод біржової торгівлі шляхом прямого контакту продавця та покупця».

Розглянутий на даному прикладі спосіб описового перекладу називається пояснювальним, оскільки в еквіваленті ніби пояснюються істотні елементи значення слова, яке перекладається. Пояснювальний переклад відноситься до тлумачення слова, але він все ж залишається перекладом і придатний для використання в тексті.

При оптимальному доборі пояснювального еквіваленту йому притаманні такі недоліки, як багатослівність і деяка факультативність еквівалента в українській мові.

б) Прийом описового перекладу може здійснюватися і іншим способом. Переклад методом підставлення – спосіб передачі неологізму, при якому в ролі його еквівалента використовується вже існуюче в англійській мові слово (або словосполучення), яке не є неологізмом, але має певну спільність значень з вихідним словом. В ідеальному випадку тут може бути досягнута семантична конгруентність, тобто співпадання об’єму денотативних значень (при неминучому розходженні в деяких конотативних елементах). Прикладами такого повного співпадання можуть бути: «order interval» – «цикл замовлення» (інтервал між послідовними замовленнями), «managed floating rate» – «коректуючий курс».

Співпадання об’єму значень – відносно рідкісний випадок. Частіше при підстановці відбувається семантична трансформація, тобто слово англійської мови відрізняється своїм об’ємом і складом. Така трансформація може бути концентричною або зміненою. В першому випадку відбувається звуження або розширення значення, замінюючи слова англійської мови його еквівалентом у українській мові. В другому – неповне співпадання значень корелятивної пари слів за їхнім складом.

Еквіваленти зі змішаним значенням серед еквівалентів-замінників зустрічаються доволі часто, що є звичайним, оскільки метод заміни використовується саме тоді, коли в англійській та українській мовах немає конгруентних між собою пар лексичних еквівалентів.

В «Новом Большом англо-русском словаре» використані наступні способи перекладу нової лексики: транскрипція (передача звукової форми), транслітерація (передача графічної форми), калькування (морфемний або дослівний переклад), переклад за допомогою аналогу (приблизний переклад) і описовий переклад. Аналіз показав, що більша частина неологізмів передається шляхом опису та складає близько 41%. За допомогою приблизного перекладу передається 28% неологізмів, а за допомогою калькування – близько 23%. Використання сукупності двох способів перекладу (калькування з перекладацьким коментарем) зафіксовано лише в 3% випадків. Використання засобів транскрипції та транслітерації – в 2% випадків. Той факт, що найуживанішим способом передачі неологізмів є описовий переклад, пов’язаний з специфічними особливостями даного виду лексики, такими, як невисока ступінь її закріплення в мові та відсутність стійких перекладних еквівалентів. Близько 80% неологізмів перекладено адекватно. Найбільшим ступенем адекватності відрізняються переклади неологізмів, здійснені описовим шляхом. В цьому випадку співпадає об’єм значень і зберігається семантичне ядро лексичної одиниці.

Але низка новоутворень, які передаються за допомогою аналогу чи кальки, мають деякі недоліки. Наприклад, несталий складний прикметник «meat-and-potatoes», який означає “of central or basіс importance”, перекладається за допомогою ряду синонімічних аналогів таким чином: «основний, найважливіший, істотний, життєво важливий». Така низка еквівалентів передає зміст прикметника, але не його форму, яка в оригіналі має більшу експресивність та виразність.

Для газетно-публіцистичного жанру надзвичайно характерним є вживання неологізмів. Поява неологізмів у мові друку та в інших «мовах» - результат різноманітних змін у житті суспільства, а саме в побуті, культурі, науці та мистецтві.

Перекладаючи нові слова, різні перекладачі інколи дають різні варіанти перекладу. Ці відмінності неминучі на перших порах, коли нове слово перекладається одночасно кількома перекладачами, незалежно один від одного. Однак перекладацька практика поступово здійснює «природній відбір» запропонованих варіантів, і, нарешті, в словник входить лише один варіант, який найбільше відповідає по значенню.

Таким чином, особливості перекладу кожного нового слова залежать від того, до якого типу слів воно належить (терміни, назви і т. д.). Проте характерною особливістю неологізмів є та обставина, що, як правило, вони не мають відповідників у українській мові, і в процесі перекладацької практики такі відповідники виникають вперше. Перекладач повинен слідкувати за тим, як передається той чи інший неологізм, критично оцінюючи різноманітні варіанти та намагаючись притримуватися одного із них для того, щоб уникнути протиріччя в термінологічній практиці. Створений та загальноприйнятий варіант перекладу неологізму стає явищем мови, за яке перекладачі несуть велику відповідальність.

Література:

1. Рецкер Я.И. Пособие по переводу с английского языка на русский / Я.И. Рецкер. – М.: 1982. – С. 7.

2. Федоров А.В. Основы общей теории перевода / А.В.Федоров. – М.: Высшая школа, 1983. – С. 10.