Філологічні науки / Рідна мова і література

УДК 811.161.2:81'373.7

викл. О.Ю. Богданова

Севастопольський економіко-гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського,Україна

Фразеологізми, співвідносні зі словосполученням, та їх стилістична роль у творах Ю.Мушкетика

Твори Юрія Мушкетика є цінним джерелом для дослідження фразеологічних одиниць. Вони утворюють досить розгалужену систему у структурно-граматичному та семантичному плані.

Л.Г.Скрипник зазначає, що предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілісність і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули [5, с.7].

Якщо розглядати фразеологічні одиниці за структурним принципом, то можна сказати, що найбільшу групу утворюють фразеологізми, співвідносні за словосполученням. В основному, окрім дієслівних, головним у таких сполученнях слів є іменник. [1, с.150].

а) Нечисленну групу становлять фразеологізми утворені за моделлю «прикметник+іменник». У даній моделі іменник є головним, а прикметник – залежним словом, яке перебуває в препозиції до іменника. Наприклад:

Вони – неначе Платонові ідеї, які символізують щось таке, чого немає насправді, воно – в ідеалі і є тінню того, що існувало колись [2, с.7];

На цьому полу він неухильно ступає в Сократові сліди [2, с.9];

Дім його був – повна чаша [2, с.97];

б) Невеликою є група фразеологічних одиниць, в яких іменник сполучається з іменником. Залежне слово може стояти в родовому або знахідному відмінку:

Якщо ти, читачу, збираєшся іти в сади Академа, вирушай туди після полудня, коли трохи спаде спека, коли від Кефіса, річки швидкої і чистої, повіє прохолодою, а на протоптані в траві стежки упадуть від гордовитих платанів косі тіні [2, с.6];

І над усім тим, в серцевині всіх починань, - він, «перший серед афінян», «вождь демократії» великий Перікл, чиїм ім’ям, оздобивши його позолотою, назвали щасливі афіняни цілий вік свого життя – Золотий вік Перікла [2, с.10].

в) Фразеологічні одиниці, утворенні за моделлю «прислівник+іменник» майже не зустрічаються у творах Ю.Мушкетика:

Взагалі, хто його знає, чи ми живемо так, як треба, чи догори ногами

[2, с.2].

г) У невеликій кількості використовуються фразеологізми зі структурою «іменник+прийменник+іменник»:

Ваше рішення, кажу, тільки ковінька на руку класовому ворогові [3, с.159];

Мені й зараз страшно, як згадаю оту машину «голгофу», ті її ходіння через терни, з яких могла ніколи не вийти [2, с.223];

Колосків чекали, як манни з неба [2, с.257];

Якийсь час стояли на зеленому плаву берега, Люда розпитувала Вадима про службу, про стрибки з парашутом, розпитувала зацікавлено, й він розбалакався, й розказував їй, мовби розказував Ніні, - трохи хвастовито, бравурно, мовляв, що там, - море по коліна, вона кивала головою, одначе в кінці тихенько попросила: «А ти більше не стрибай» [2, с.283].

У зазначених вище фразеологізмах можуть поєднуватися іменник у називному відмінку й іменник у знахідному відмінку, іменник у родовому відмінку й іменник у родовому відмінку..

ґ) Фразеологічні одиниці у творах Юрія Мушкетика можуть мати таку модель, як «прийменник+прикметник+іменник». Замість прикметника у таких конструкціях з іменником іноді сполучається числівник або займенник:

Василь завів розмову на гострі камінці, і вона зупинилась [3, с.120];

Він навчить їх співати про Марсове поле! [4, с.176];

Тому, в кого десять пар волів, сюди втікати нічого, він не покине свої десятини, оратиме до сьомого поту, адже втікає безземельна сірома, всілякий ремісничий люд, що розорився [4, с.199];

- Чого наймався до вдови? – знову запитав Ждан у надії таки почути щось з того, що за сімома печатями [4, с.535];

Вбивцю відшукають будь-де, навіть на тому світі [2, с.99];

Він просмердівся нею до самих печінок [2, с.231].

У даних фразеологізмах іменник вживається у родовому, знахідному, орудному або місцевому відмінку.

д) Фразеологічні одиниці, організовані за моделлю словосполучення можуть утворюватися за такою схемою: прийменник+іменник+прийменник+іменник. В основному це прийменники «од», «до», «з».

Наприклад:

За що хекали сокирами от зорі до зорі! [4, с.199];

Відданий йому од вух до п’ят [4, с.250];

А того й не відаєш, що можна знати божий закон од аза й до омеги, й сповняти його, й, сповняючи, коїти великий гріх [4, с.518];

Стратеги і воїни соромляться дивитися одне одному в очі, воліють не говорити між собою про поразку і важкі переміни в житті міста, зате оратори, поети і філософи од ранку до вечора блукають словесами по попелищу, ковтаючи дим гіркої мудрості, обдурюють словами одне одного й самі себе [2, с.11];

Там, у далекому Римі, всім здається, що на кордонах держави римські колоністи тільки й знають, що з рання до ночі рубаються мечами з бессами, язигами, таврами, колхами, метелеями, скіфами та дакійцями [2, с.99].

Фразеологізми такої структури зазвичай вказують на протилежні часові, просторові точки, окреслюють межу певного предмета, явища, подій тощо. Прийменники у цих конструкціях вимагають від іменників родового відмінка.

е) У творах Ю.Мушкетика є поодинокі випадки фразем, у який прийменник сполучається з іменником, а цей іменник (для повноти значення) вимагає поєднання з іншим іменником. Наприклад:

В тебе на душі камінь...Ти й людям несеш його...А ти їм серце [3, с.132].

У даному прикладі прийменник «на» вимагає від іменника «душа» родового відмінка, а той у свою чергу – називного відмінка від іменника «камінь». Цей фразеологізм є усіченим: не вистачає дієслова «лежить», але значення стає зрозумілим із контексту.

є) Найбільшу групу серед фразеологізмів, утворених за моделлю словосполучення, складають дієслівні фразеологічні одиниці. Вони мають таку структуру: дієслово+іменник, дієслово+прийменник+іменник:

Та й, либонь, в дослідах своїх зайшов у глухий кут [3, с.12];

Їхня схожість і їхня несхожість надто впадали у вічі [3, с.13];

Але ж хіба скажеш таке оцій дівчині, що бреде манівцями? [3, с.29];

Павло розвів руками, як розводять, коли не знають, що відповісти дитині на її запитання [3, с.45];

– А як же , по-вашому, без змагання, без руху? – Олексі здалося, що ось тепер він упіймав Куща на слові, загнав у глухий кут [3, с.72];

Запитував у ньому про її брата Данила, з котрим протирали в школі штани на одній лаві [3, с.219];

Я сам, прости Господи, плутаюсь у твоїх повістях, а посли впіймають за хвіст на третьому слові [4, с.67];

Клята вдова стала на пень – не продам луку, й квит [4, с.82];

Але Марко вмів і обдурити куренян, прикинутися овечкою, підлеститися і несподівано викинути фортеля, од якого в січовиків очі на лоба лізли [4, с.114].

У даному прикладі, як бачимо, в одному реченні наявна не одна фразеологічна одиниця, а три. За допомогою них автор характеризує одного з головних героїв роману, котрий набуває більш виразних і яскравих рис.

Гнилка їв неохоче. Клював носом, голова йому хилилася до колін [4, с.124];

Прийшов осавул, пан Амбросій, послухав, узяв у когось із козаків з рук нагая, але Марко вже потягнув коня за ворота, й осавул тільки встиг покласти басаман на крижі Султану та довго скородив моркву навздогін Маркові [4, с.124-125];

Марко подумав, якщо Брус розкаже про це Лаврінові, він домовився, скаже, пожартував. Мало пустив по Січі горобців [4, с.130];

Мурашко знову злетів духом: ходив по валах, по фортеці, оглядав місто на оборону, вимазував замашкою палицею-сажнем, замашно лаявся... [4, с.161];

Козаки зареготали.

– Чого зуби показуєте? – обурився Кайдан. – У кущі султан бігати боїться [4, с.169];

Й тоді Сірко, зметикувавши, що так просто йому не викрутитись, метнув зором по натовпі й, нашиливши оком одного горлопана, котрого сливе знав, ступив до нього [4, с.200];

У даній групі дієслова можуть бути минулого, теперішнього або минулого часу, доконаного або недоконаного виду. Іменники вживаються в однині або в множині, іноді поєднуються з прикметником. Дієслівні фразеологічні одиниці мають таку структуру: дієслово+іменник у родовому відмінку з прийменником або без прийменника; дієслово+іменник у місцевому відмінку з прийменником. Як бачимо, це досить строката в структурно-граматичному плані група.

ж) У творах письменника зустрічаються фразеологічні конструкції з сурядним сполучником. Наприклад:

Содом і Гоморра, вселенський потом на маленьке містечко Ладижин

[4, с.162];

А що вже вірний мені. В огонь і воду за мною і поперед мене [4, с.162];

- Якось воно... Ні сіло не пало... – сказав зовсім тихо [3, с.305].

Отже, фразеологічні одиниці можуть поєднуватися сурядними сполучниками «і», «ні...ні», «або». Окрім іменників, головним словом може бути дієслово. У даних прикладах іменники стоять у називному або знахідному відмінках, дієслова вжиті у формі інфінітива або минулого часу.

з) Ще однією групою фразеологізмів, співвідносних із словосполученням, є фразеологічні конструкції з підрядним сполучником. За структурою вони подібні до порівнянь:

Татарин тримав шаблю за плечами, сидів високо («Як пес на стозі», - ковзнув думкою Мокій), готувався випростатись і перетяти Сироватку разом з конем [4, с.461];

Й летять у ті шинки запорожці, наче мухи на мед [4, с.535];

Давай, каже, спочатку погуляємо за твої, а потім – за мої. А тоді зіслиз, як сніг торішній [4, с.536];

У зазначених вище прикладах фразеологічні звороти приєднуються за допомогою сполучників «як», «наче», «хоч», «неначе». Фразеологізми, що належать до цієї групи, надають мові творів більшої образності, експресивності, народного колориту, відображають український побут.

Отже, фразеологізми, співвідносні зі словосполученнями, займають вагоме місце у творах Ю.Мушкетика. Вони мають різноманітну структуру, де поєднуються як тільки повнозначні слова, так і повнозначні слова зі службовими частинами мови, а також виконують важливі стилістичні функції. Фразеологічні словосполучення яскраво підкреслюють художні деталі, відтворюють повсякденне життя, народу, роблять мову творів більш образною, емоційною.

Література

1.Конопленко Є.Г. Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць сучасної української мови / Є.Г. Конопленко // Структура і семантика мовних одиниць. − К.: Наукова думка, 1985. − С.149-152.

2.Мушкетик Ю. Селена: Повісті та оповідання / Ю. Мушкетик. − К.: Рад. письменник, 1989. − 364с.

3.Мушкетик Ю. Серце і камінь: Роман. Повість. Новели / Ю. Мушкетик. − К., 1962. − 335с.

4.Мушкетик Ю. Яса: [Роман] / Ю. Мушкетик. − К.: Рад. письменник, 1987. − 597с.

5.Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови / Л.Г. Скрипник − К.: Наукова думка, 1973. − 280с.