Ковальчук Н.М., Носарівська О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Культурне дозвілля як показник фінансового становища українців

У сучасному суспільстві створена і функціонує складна, високорозвинена система духовного виробництва, яка забезпечує продукування, поширення і споживання культурних цінностей, їх зберігання і передачу. Вона впливає на виробничу, економічну, соціальну і політичну сферу людського життя, в свою чергу, перебуваючи під їх впливом. Культура будь-якої особистості проявляється у системі її цінностей, які є важливі компоненти людської культури на рівні норм та ідеалів.

Метою написання статті є аналіз стану проведення культурного дозвілля українців в останні роки відповідно до фінансово стану, та його значення на поведінкових настроях суспільства.

Звернення до поняття культури дозвілля продиктовано логікою аналізу сучасних тенденцій і проблем забезпечення вільного часу суспільства. Самоцінність дозвілля розглядається лише у межах залишкового часу, яким людина володіє поза роботою та виконанням сімейних і побутових обов’язків.

Так, Е.Дюркгейм (1858-1917 рр.), переконаний у тому, що вільний час відновлює енергію, витрачену людиною у процесі трудової діяльності. Тому взаємозв’язок між роботою та вільним часом не може бути випадковим, а є, навпаки, взаємообумовленим та функціонально взаємозалежним. Значимість праці у суспільстві неможливо зберегти без вільного часу [4, c.4].

Саме у зв’язку з необхідністю організації дозвілля доцільно звернутися до його культури, яка виступає невід’ємною складовою культури суспільства, загальної культури особистості. Культура дозвілля – це, перш за все, внутрішня культура людини, що передбачає наявність у неї певних особових властивостей (склад розуму, характер, організованість, потреби й інтереси, уміння, смаки, життєві цілі, бажання), які дають змогу змістовно і з користю проводити вільний час.

Важливе місце у розвитку культурного стану суспільства належить вихованню. Правильне позиціонування моральних, етичних і естетичних цінностей дозволяє підвищувати емоційно-вольовий і поведінковий розвиток особистості. Тому необхідно регулювати, вдосконалювати та координувати роботу всіх сфер суспільного життя, залучаючи педагогів, соціальних педагогів, працівників культури до вдосконалення дозвіллєвої діяльності, а, відповідно, до саморегулювання свободи особистості, до підвищення рівня особистої культури, розвитку здібностей, дотримуючись певних принципів, таких як: системність, добровільність, диференціація, доступність, відповідність та інтерес [3, c.39].

Проте задоволення культурних потреб суспільних мас напряму залежить не тільки від бажань суб’єктів, але й від їх фінансового забезпечення. Підтвердження даного вираження можна прослідкувати в таблиці 1 [2].

Таблиця 1

Стан відвідувань основних культурно-мистецьких центрів

Кількість відвідувань за рік, млн	2008	2009	2010	2011	Відносний приріст, %
					2009/2008	2011/2008
театрів	7,0	6,2	6,6	6,7	-11,43%	-4,29%
концертних організацій	4,0	3,8	4,2	4,1	-5,00%	2,50%
музеїв	21,9	20,8	21,7	21,8	-5,02%	-0,46%
демонстраторів фільмів	11	11	9	15	0,00%	36,36%

За даними таблиці 1 видно, що у 2009 році спостерігався спад відвідувань основних культурно-мистецьких центрів у порівнянні з 2008 роком. В основному таке явище можна пояснити саме скрутним фінансовим становищем громадян, яке виникло врезультаті кризових явищ. Театри стали відвідувати на 11,43% менше, концертних організацій та музеїв – на 5%. Не змінилась чисельність відвідувань лише демонстраторів фільмів.

У 2011 році уже можна спостерігати досягнення показників докризових років та навіть їх перевищення. Наприклад, зріст відвідувань концертних організацій і демонстраторів фільмів склав 2,5 % та 36,36%. Щодо музеїв і театрів, то за останні 3 роки спостерігається зростання попиту, але рівень 2008 року поки ще не досягнутий.

Показники відвідувань установ культури дозволяють говорити про духовний розвиток нації, її емоційний стан та рівень забезпечення. Тому сама держава має бути зацікавлена в організації культурного і цікавого відпочинку населення. Це дозволить гідно позиціонувати країну на міжнародному рівні, адже, міжнародна культурна співпраця як принцип культурної політики повинна сприяти взаєморозумінню народів, створенню у їх відносинах атмосфери поваги, довір’я, діалогу і миру.

Якщо особа буде фінансово забезпечена і задоволена своїм дозвіллям, то вона буде відповідно себе поводити: її переповнюватимуть радість та спокій. Злочини і порушення будуть зменшуватися, а у свідомості освічених і культурно багатих особистостей – і зовсім не матимуть місця.

Тому, культура в українському суспільстві має гідно підтримуватись на державному рівні, адже вона несе величезний потенціал, який здатний докорінно змінювати життя людей.

Список використнах джерел:

1. Державна служба статистики України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Культура як історично визначений рівень розвитку суспільства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/10447.html.

3. Петрова І.В. Дозвілля у зарубіжних країнах./ І.В.Петрова. – К.:Кондор,2005. – 408 с.

4. Петрова І.В. Розвиток дозвілля як соціально-культурного явища у ХІХ ст. / І.В.Петрова. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – Випуск 17, 2011. – С.3-9.