Психология и социология/13. Современные технологии социологических опросов

Студенти Бондаренко В. В., Малишева А. А.

Наук. керівник: доц., к. п. н. Слободиська О. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми етнонаціональних відносин в Україні

Актуальність теми. Важлива роль у життєдіяльності сучасного суспільства належить соціально-етнічним спільнотам. Етносуспільні процеси мають глобальний характер. Вони, зокрема, зумовлюються тією обставиною, що більшість соціально-етнічних спільностей проживають у багатонаціональних державах. Все це суттєво актуалізує глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільностей, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації. Тому розгляд соціально-етнічної структури і відносин є дуже важливим у сьогоднішній Україні, бо саме це питання розкриває сутність соціального статусу людини.

Метою дослідження є аналіз проблеми відродження національної самосвідомості українців та етнонаціональних процесів на території України на основі вивчення таких завдань:

- проаналізувати правове становище етнонаціональних меншин в Україні;

- дослідити взаємозв’язок між процесами формування міжетнічної взаємодії, консолідації української нації та становленням громадянського суспільства;

- рівень терпимості та взаємини корінним населенням національних меншин.

Актуальні етнополітологічні проблеми осмислення теоретичної бази суспільних відносин етнонаціонального характеру розглядаються у ґрунтовних роботах В. Андрущенка, В. Антоненка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Бебика, І. Варзаря, В. Горбатенка, В. Євтуха, В. Кременя, І. Кураса, О. Майбороди, О. Мироненка, М. Михальченка, М. Мокляка, В. Наулка, О. Нельги, В. Панібудьласки, М. Панчука, В. Ребкала, Ю. Римаренка, Ф. Рудича, В. Солдатенка, М. Степики, П. Толочка, В. Трощинського, І. Усенка, Ю. Шемшученка, М. Шульгитаін.

Виклад основного матеріалу. Захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом – це сукупність інституційних та нормативних гарантій, інституцій, норм та принципів внутрішньодержавного права України спрямованих на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин в Україні [1, с. 13-14].

Дотримання прав національних меншин є дуже актуальним завданням насамперед для багато національних країн світу, до яких належить і Україна. Так, за даними останнього Всеукраїнського перепису населення (станом на 5 грудня 2001 р.) населення України становило 48 млн. 487 тис.осіб. Серед загальної кількості населення в Україні українці становили 37 млн. 541,7 тис. осіб, або 77,8% загальної кількості; росіяни – 8 млн. 334 тис. осіб, або 17,3%; 2 млн. 365 тис., або близько 5%, припадає на представників решти національностей, які мешкають в Україні. Загалом етнонаціональна структура країни включає представників понад 134 національностей. Такий етнонаціональний склад населення України зумовлює здійснення відповідної національної політики, яка базується на принципах не дискримінації та толерантності.

Згідно з даними соціологічного дослідження за темою «Думки та погляди національних меншин України», проведеного інтитутом прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії України, переважна більшість опитаних мігрантів або членів їхньої родини (80%) не стикалися з ворожим ставленням з боку місцевого населення. Серед тих, хто стикався, 74% повідомили, що це були випадкові люди, 32% – представники правопорядку, 23% – представники місцевих органів влади, 11% - колеги по роботі. Насамперед це проявлялося у вигляді образи (36%), недоброзичливого ставлення (31%), вимаганні хабара (19%).

Здебільшого, опитані мігранти інтегровані у спілкування з місцевим населенням і, можуть, наприклад, вільно звертатися по них за допомогою, відчувають, що вони шанують їхню культуру тощо. Індекс інтегрованості складає 78 балів (за 100-бальною шкалою, де 0 – мінімальна інтегрованість, 100 – максимальна інтегрованість). Дещо більш інтегрованими є респонденти Півдня-Сходу – 80 балів проти 76 балів на Заході-Центрі.

Більшість опитаних мігрантів (60%) вважають, що останнім часом в Україні жити стало спокійніше [2].

Самоізоляція індивіда та патерналізм послаблюють горизонтальну солідарність, в контексті якої твориться національна ідентичність. Незначна практика толерантних відносин (показника розвиненого громадянського суспільства) неспроможна запобігти етнічному дистанціюванню, проявам статусно-рольової конкурентності та регіональній відокремленості, що виражається у низькій лояльності щодо українського суспільства, відсутності потреби національної єдності.

Національна консолідація в Україні слабо виражена через: ідентифікаційну невизначеність в етнічній та мовній сфері та відчуження від національних цінностей, що свідчить про проблемність формування національної самосвідомості. Повільні темпи розвитку громадянського суспільства (солідарності, згуртованості), не сприяють творенню національного соціокультурного середовища. Воно дезінтегроване через етнорегіональне протиставлення, ситуативність громадянської участі у творенні спільноти, низьке засвоєння демократичних цінностей. Політична консолідація залежить від налагодження зв’язку між носіями влади і громадськістю, формування достатніх підстав для підтримки громадянської ідентичності, вироблення шляху розвитку, який би втілював національні інтереси спільноти, забезпечував суверенітет держави [3, с. 18].

Висновки. Проблема етнонаціональних відносин займає вагоме місце у дослідженні суспільних процесів в Україні. Етнонаціональні відносини в Україні – відносини між особами, групами осіб, організаціями, установами та іншими суспільними утвореннями з приводу питань консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, реалізації їхніх специфічних та спільних інтересів. Існує чітка взаємозалежність між проблемами формування громадянського суспільства, гармонізацією міжетнічних відносин та національною консолідацією.

Література:

1. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право»/ М.М. Алмаші. – Київ, 2004. – 20 с.

2. Соціологічне дослідження за темою «Думки та погляди національних меншин України» [Електронний ресурс] / Інтитут прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії в Україні – 2011. – Режим доступу: http://www.ihrpex.org.

3. Бойко Т.І. Етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії»/ Т.І. Бойко. – Львів, 2008 . – 21 с.