Психологія і соціологія / 7. Загальна психологія

К. психол. наук, доцент Кравчук С.Л.

Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

Психологічні особливості регуляції емоційних станів особистості

Проблема регуляції емоційних станів особистості залишається важливою та актуальною стосовно пошуку ефективних способів контролю емоцій особистості. Ситуація для особистості – це не просто сукупність обставин, що об’єктивно склались, але також оцінка ситуації, відношення особистості до ситуації у зв’язку з потребами, цілями особистості.

Наша мета: з’ясувати психологічні особливості емоціогенності ситуації та регуляції негативних емоційних станів особистості.

Є.П. Ільїн вказує, що оцінка є першим кроком на шляху створення емоціогенності ситуації, а не самі по собі обставини. Обставини є лише передумовою виникнення емоціогенної ситуації. Емоціогенними стають тільки ті ситуації, які оцінюються людиною як значимі. Кожна ситуація для людини суб’єктивна.

Для виникнення емоціонального реагування відіграє важливу роль значимість ситуації.

П. Фресс стверджує, що емоціогенної ситуації як такої не буває. Вона залежить від відношення між мотивацією та можливостями людини.

П. Фресс пропонує наступну класифікацію емоціогенних ситуацій:

1. Недостатність пристосувальних можливостей. Людина не може чи не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при: а) новизні ситуації; б) незвичності ситуації; в) раптовості ситуації.

2. Надмірна мотивація: а) не знаходить застосування; б) за фрустрації; в) за присутності інших осіб; г) за конфліктів.

За В. Вундтом та М. Гротом, будь-яка подія, що сприймається, є значимою і викликає емоційний відгук.

Є.П. Ільїн зазначає, що оцінка значимості ситуації може бути не тільки на усвідомленому рівні, але і на неусвідомленому. На його думку, емоційна реакція, що виникає за механізмом безумовного рефлексу – це реакція на закріплену в генетичній пам’яті значиму ситуацію, прояв інстинкта [3].

Як зазначає Р. Лазарус, емоції виникають в тих випадках, коли на основі когнітивних процесів робиться заключення про наявність загрози та неможливість її уникнути.

На думку Р. Лазаруса, емоціогенними є тільки екстремальні ситуації, які оцінюються як такі внаслідок каузальної атрибуції.

Велику роль у виникненні емоцій Б. Вейнер відводить саме каузальній атрибуції. Так, згідно з Л. Берковіцем, схильність до приписування ворожості може активувати агресивний сценарій і підвищити ймовірність того, що з свого репертуару реакцій особистість обере агресивну реакцію [1]. Д. Зілманн вказував, що атрибуція психологічного роздратування, викликаного несприятливою ситуацією, має вирішальне значення у визначенні зв’язку між цією ситуацією і потенційно можливою агресивною реакцією [2].

Емоціональне реагування може бути при оцінці віртуальної ситуації, наприклад, через сприйняття її в кінотеатрі, в театрі, в інтернеті тощо. В даному випадку можна говорити не про значиму ситуацію, а про власно емоціогенну ситуацію, котра за механізмом емпатії та зараження викликає емоціональну реакцію особистості.

На даний момент розроблено багато різних способів саморегуляції емоційних станів: релаксаційне тренування, аутогенне тренування, десенсибілізація, реактивна релаксація, медитація тощо.

К. Ізард відмічає 3 способи усунення небажаного емоційного стану:

1) через іншу емоцію; 2) через когнітивну регуляцію; 3) через моторну регуляцію.

Перший спосіб регуляції передбачає свідомі зусилля, спрямовані на активацію іншої емоції, протилежної тій, яку особистість переживає і хоче усунути. Другий спосіб пов’язаний із використанням уваги і мислення для придушення небажаної емоції чи встановлення контролю над нею. Наприклад, переключення свідомості на події і діяльність, що викликають у особистості інтерес, позитивні емоційні переживання. Третій спосіб контролю передбачає використання фізичної активності як каналу розрядки емоційного напруження, що виникає.

На нашу думку, одним із найбільш ефективних способів саморегуляції є зміна спрямованості свідомості.

Існують різні варіанти цього способу саморегуляції.

Відключення полягає в умінні думати про що завгодно, крім емоціогенних обставин. Відключення вимагає вольових зусиль, з допомогою яких людина намагається зосередити увагу на представленні певних об’єктів і ситуацій.

Переключення пов’язане з спрямованістю свідомості на певну цікаву справу чи на ділову сторону майбутньої діяльності.

Ще одним з варіантів регуляції емоційних станів є використання контрфактичного мислення. Контрфактами є уявлення про альтернативний реальності розвиток подій: «якщо б…, то…». В одному випадку може конструюватись альтернативний сценарій подій, який міг би привести до кращого порівняно з реальністю розвитку подій. Такі контрфакти йдуть вгору. В іншому випадку вибудовується сценарій, за яким теперішнє положення речей сприймається як відносно нормальне, так як могло би бути гірше. Це контрфакт, що йде вниз. За результатами досліджень показано, що саме такі контрфакти слід використовувати, щоб покращити свій емоційний стан.

Від того, як особистість реагує на несприятливі життєві ситуації, залежить те, в якій мірі гармонійно розвивається її індивідуальність.

Література:

1. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Берковиц Л. – СПб.: прайм-Еврознак, 2001. – 510 с.

2. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб.: Питер, 1998. – 330 с.

3. Ильин Е.П. Эмоции и чувства / Ильин Е.П. – СПб.: Питер, 2002. – 752 с.