Физическая культура и спорт:

                                1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

  Гордієнко І.А.,

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

ОЗДОРОВЧИЙ БІГ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

            У теперішній час у сучасній педагогіці проблема взаємодії виховання у відповідності з розвитком особистості студента, у тому числі фізичним, являється найбільш актуальною. Враховуючи умови соціального та екологічного середовища  існування населення особливе значення набуває динаміка фізичного розвитку людини, як фактора, який відбиває рівень фізичного розвитку організму, особливо на етапі перших років навчання у ВНЗ.

Серед загальних і спеціальних завдань, вирішуваних у сфері фізичної культури, виділяються такі, як зміцнення здоров’я, підвищення рівня загальної працездатності, розвиток особистих фізичних якостей, тобто таких показників, котрі мають саме безпосереднє відношення до рівня динамічного здоров’я.

         Успішне рішення цих завдань у стінах вищих навчальних закладів надзвичайно важливе, оскільки тільки у ВНЗ існує обов’язкова для всіх студентів державна програма з фізичного виховання і саме у ВНЗ створюється фундаментальна база здоров’я на багато часів уперед, оскільки після закінчення навчального закладу занять з фізичного виховання немає.

         Недостатня, обмежена рухова активність, сприяє виникненню та гострому впливу таких хвороб, як гіпертонічна хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарда, вегето-судинна дистонія, ожиріння і цілий ряд інших хвороб.

Таким чином, можна констатувати, що у молодих людей внаслідок гіподинамії виникає і розвивається передчасна функціональна слабкість внутрішніх органів, дистрофічні явлення опорно-рухового апарату і передчасно формується «старечий» механізм регуляції стану органів та систем.

         Поруч з гіподинамією, достатньо виявлений негативний вплив на стан здоров’я людини роблять стреси. Високий вимушений темп професійної діяльності, постійний дефіцит часу в побуті – це вже стрес.

         Отже, одним із важливих принципів системи фізичного виховання є її оздоровча спрямованість. Керуючись цим положенням, слід вибирати такі засоби і методи фізичного виховання, при яких навантаження легко контролюється і регулюється, а умови занять максимально доступні. Ці вимоги повністю задовольняють різноманітні легкоатлетичні вправи.

         Різновиди бігу, ходьби, стрибків дають змогу вибірково впливати на окремі органи і системи організму спортсменів та студентів. Наприклад, ходьба та біг - ефективні засоби переважної дії на серцево-судинну, дихальну і вегетативну системи, вони розвивають швидкість і витривалість. Стрибкові вправи діють на стан опорно-рухового апарату, розвивають переважно вибухову силу, швидкість і спритність.

Недостатня кількість рухів так само як і їх надлишок, негативно відбивається на функціональному стані організму людини. Стрибки застосовують під час вирішення завдань різнобічної фізичної підготовки з лікувальною метою (загартування, боротьба з контрактурами, плоскостопістю та ін.), а також у системі рухливих ігор.

         Оздоровчий біг сприяє покращенню постави, профілактиці плоскостопості, нормалізації маси тіла, підвищенню життєвої ємності легенів.

         Заняття бігом рекомендують проводити на свіжому повітрі у будь-який період року за будь-якої погоди, що сприяє загартуванню організму та профілактиці простудних захворювань.

         Оздоровчий біг проводиться згідно розкладу занять у якості розминки в усіх групах спеціалізацій з легкої атлетики, для чого призначається 15-20 хвилин: жіночі групи - 3 км, чоловічі - 4-5 км ; темп бігу (1 км) для жінок - 6-6,5 хв., для чоловіків - 4-4,5 хв.; пульс у межах 160-170 уд./хв. Заняття проводяться незалежно від метеорологічних умов. Основна мета - навчити студентів щоденно самостійно займатися оздоровчим бігом. Приблизний обсяг рівномірного повільного бігу: за місяць -100-180 км, за тиждень -25-50 км, за одне заняття - 6-10 км.

         Повільний рівномірний біг на рівних відрізках (100-1000 м) за навантаженням і реакцією пульсу можна розподілити на декілька діапазонів: біг з малим навантаженням (ЧСС- 130-150 уд./ хв.), біг з помірним навантаженням (ЧСС - 140-160 уд./хв.), біг із середнім навантаженням (ЧСС - 150-170 уд./хв.), біг з високим і максимальним навантаженням використовується у незначному обсязі на змаганнях, заліках. При орієнтації на пульс слід пам’ятати, що у спокої ЧСС знижується до 75-85 уд./хв.

         У процесі навчання бігу, стрибкам слід керуватись принципами свідомості, активності, наочності, доступності, систематичності, послідовності та міцності.

Оздоровчий біг являється однією з найкращих і доступніших форм занять фізичною культурою. Завдяки природності і простоті рухів, можливостям проводити тренування практично у будь-яких умовах і в процесі занять добиватися значного розширення функціональних можливостей, біг останніми роками став масовим захопленням у багатьох країнах світу.

Література

1. Бальшевич В.К. Перспективы развития общей теории и технологий спортивной подготовки и физического воспитания (методологический аспект) //Теория и практика физической культуры. – 1999, №4. – 21с.

2. Бацявичене Н.М. Влияние занятий по физической культуре на студентов со слабой физической подготовленностью //в кн.: Методика физического воспитания в вузе. – Вильнюс, 1980. – 5 с.