Экономические науки/10. Экономика предприятия

к.е.н. Скриль В.В.

магістр Гладишко І.П.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Особливості аналізу господарської діяльності підприємств з іноземним інвестиціями

Інвестиційна діяльність є важливою складовою прискорення ефективного розвитку виробництва, адже внаслідок негативних процесів в економіці виробники великою мірою втрачають свою платоспроможність. За сучасних умов господарювання українські підприємства потребують значних фінансових вкладень, особливо за рахунок залучення іноземного капіталу. Найбільш ефективною формою міжнародного співробітництва є створення підприємств з іноземними інвестиціями (СП - спільні підприємства), основною особливістю якої є саме залучення іноземного капіталу. Але, процес створення та функціонування спільних підприємств також мають проблеми, пов’язана із аналізом джерел формування фінансових ресурсів спільних підприємств. Адже, саме на основі використання фінансових ресурсів будуються економічні методи стимулювання праці, відбувається розширене відтворення на спільних підприємствах. Фінансові ресурси на таких підприємствах, як правило, розглядаються за такими ознаками: по-перше, це фонди грошових коштів акумуляційного характеру, які виникають і формуються в результаті виробництва та діяльності спільного підприємства; по-друге, вони виникають у результаті реалізації товарів, робіт чи послуг, тобто це ті доходи, які мають матеріальне покриття; по-третє, джерелами їх формування є внески співзасновників, амортизація, прибуток, надходження від продажу цінних паперів, а також інші надходження. До формування фінансових ресурсів СП можуть залучатися і позичені кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість [1].

Основний та оборотний капітал складають статутний фонд по вартості. Свою специфіку має порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподілу прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП.

Склад фондів СП, порядок їх утворення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку. Обов’язковим є також резервний фонд, який фіксується і має становити 25% статутного фонду. При зміні розмірів останнього змінюється й резервний фонд.

Амортизаційні відрахування здійснюються переважно за чинними галузевими нормативами. Проте допускається можливість встановлення в засновницьких документах іншого порядку таких відрахувань, оскільки в західних країнах застосовується швидкий графік амортизаційних відрахувань, а в балансовій системі враховуються різноманітні резерви, не типові для вітчизняної практики. Для ефективної роботи СП важливо виробити оптимальну амортизаційну політику, яка дала б змогу підтримувати основні фонди на сучасному рівні і водночас не допускати зростання собівартості, яка знижує конкурентоспроможність продукції СП.

Обсяг фонду розвитку виробництва, науки і техніки не обмежується. Порядок його утворення (відрахування від прибутків до оподаткування) стимулює акумуляцію та витрати коштів насамперед на розширення виробництва та інноваційну діяльність. За рахунок цього фонду фінансуються витрати СП на маркетинг, тоді як відрахування у фонди матеріального заохочення та соціального розвитку є прямим «відрахуванням» з прибутків, що підлягають розподілу між партнерами.

Тому для СП важливе значення має розробка ефективних систем стимулювання та розв’язання соціальних питань.

Спільні підприємства самостійно планують виробництво й визначають порядок реалізації продукції та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають, вираховуючи з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного збору) витрати на виробництво та реалізацію продукції, що включається до собівартості продукції.

Залишковий прибуток розподіляється між засновниками спільного підприємства згідно з установчими документами. Основним критерієм розподілу може служити питома вага вкладу кожного учасника СП в статутний фонд.

Важливе значення для функціонування СП має страхування ризиків. Страхування економічних ризиків здійснюється самостійно обраними СП страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними). Страхові премії виплачуються з валового прибутку СП. Спільне підприємство зобов’язане оперативно інформувати страхову компанію про всі суттєві зміни в об’єктах страхування, розмірах страхових сум та ступені ризику. Зазначені дані є підставою для перегляду умов страхування та збільшення страхових премій; договір страхування в частині зобов’язань страхової компанії втрачає силу [78].

Щодо статутного фонду, то його розміри відображають у цілому розміри підприємства, хоча і дуже умовно, бо тільки його повна вартість при виході на проектну потужність, розміри основних засобів, обсяг випуску продукції, кількість зайнятих у цілому дадуть уяву про підприємство.

Таким чином, формування статутного фонду викликає необхідність проробки різних аспектів господарської діяльності підприємства. Ця робота потребує участі всіх партнерів, їхнього взаєморозуміння.

Для оцінки економічної доцільності інвестиційного проекту в цілому необхідно розрахувати ряд показників, серед яких: прибуток від реалізації продукції; балансовий прибуток; чистий прибуток; річна і середньорічна рентабельність капітальних вкладень; внутрішня норма рентабельності; термін окупності проекту; валютна самоокупність.

Критерієм ефективності інвестиційного проекту є досягнення максимального інтегрального ефекту за період, що аналізується. Вказані показники доцільно розраховувати зароками (дискретно) накопиченими значеннями (інтегрально).

Економічний ефект, що полягає в отриманні максимального прибутку, визначається як різниця між призведеною до початкового стану здійснення проекту виручкою від реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках та витратами, які включають власні капіталовкладення, витрати, пов'язані з погашенням кредиту, поточні витрати виробництва і транспортування продукції [2].

Вцілому розрахунок основних показників можна звести до такої схеми. Спочатку визначається прибуток від реалізації продукції в t-му році:

(1)

де Pt - прибуток від реалізації продукції; PSt - валютна виручка від реалізації продукції в t-му році (якщо ці витрати не внесені до собівартості продукції); k - курс Національного банку для перерахунку відповідної іноземної валюти в національну (на момент проведення розрахунків); Pet - виручка від реалізації продукції на внутрішньому ринку у і -му році; Ct - повна собівартість реалізованої продукції у t-му році.

Далі система відрахувань будується відповідно до діючого національного законодавства.

Визначається балансовий прибуток (Pbt) як сума прибутку від реалізації продукції, що надійшла в даному році, відсотків за зберігання коштів у банках, інших виробничих і невиробничих надходжень, з відрахуванням податку, виплат по кредиту, включаючи відсотки та інші платежі.

Чистий прибуток (Pnt) визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків, що сплачується до Державного бюджету:

(2)

де Tt – розмір податків.

При розрахунку інтегрального ефекту від реалізації інвестиційного проекту доцільно використовувати показник чистого приведеного прибутку.

(3)

де Pnt – чистий прибуток; At – амортизаційні відрахування; Kt – капітальні витрати по усіх джерелах фінансування; Lt – ліквідна вартість; At – коефіцієнт дисконтування.

Якщо показник NPV>0 при даному нормативі дисконту, то це означає перевищення внутрішньої норми рентабельності проекту над витратами, пов'язаними зі здійсненням проекту. Якщо показник NPV<0, то інвестиційний проект недоцільно реалізувати, при варіанті NPV = 0 інвестиційний проект не має чистого прибутку.

Визначення ефективності участі в інвестиційному проекті українського і зарубіжного учасників є невід'ємною частиною його аналізу, оскільки може скластися ситуація, коли проект у цілому може бути ефективним, але з огляду на інвестиційний клімат, діючу систему оподаткування та інші загальноекономічні фактори може бути неефективним для конкретного учасника проекту.

Ефективність інвестицій українського і зарубіжного інвесторів визначається показниками прибутку від реалізації проекту, рентабельності і періоду окупності понесених (зазнаних) витрат, чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності. Сума прибутку (Pn), що залишається у розпорядженні національного і іноземного інвесторів, визначається як різниця між балансовим прибутком і податком:

(4)

Якщо в інвестиційному проекті беруть участь дві або більше сторін, то прибуток між ними розподіляється відповідно до статутних документів або до внеску до статутного фонду СП.

Прибуток, що отримає національний інвестор (Pnn), можна визначити як:
(5)

де – частка чистого прибутку, що має отримати національний інвестор.

Прибуток, що отримує іноземний інвестор (Pnft), розраховується таким чином:

(6)

де Y-частка чистого прибутку [3].

Необхідно зробити висновок, що при створенні та діяльності СП на його масштаби, динаміку та результативність впливає сукупність взаємопов’язаних факторів, серед яких доцільно виділити: глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, головних міжнародних факторних ринків, в тому числі ринку інвестицій; стабільність світової валютної системи; активність страхування міжнародних операцій); політико-, ресурсно та загальноекономічні стосовно тієї чи іншої країни (стабільність політичного устрою та уряду, ступінь втручання уряду в економіку, його ставлення до іноземних інвестицій, дотримання міжнародних угод; наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; темпи економічного росту, рівень інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість національного ринку капіталів, система оподаткування тощо).

Література:

1. Хотомлянcкий А.Л. Комплексная оценка финансового состояния предприятия на основе использования матричных моделей / А.Л. Хотомлянcкий, Т.Н. Черната, А.В. Северина // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 86–89.

2. Вишняков, В. М. Підприємства з іноземними інвестиціями як фактор розширення інтеграційних процесів в Україні / В. М. Вишняков // Держава та регіони: журнал. – 2009. – N4. – С.26-31.

index-625351.html.