Катульська І.С., студентка

Леонідов І.Л.,к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

Привласнення інтелектуального продукту як ключовий момент інноваційної діяльності

Успіхи модернізації «українського виробника» залежать в значній мірі від комерціалізації інтелектуального продукту. Зазначене є ключовим моментом інноваційної діяльності, сприяючи привласненню доходів від інвестицій в інтелектуальній сфері. Зростання значення такого привласнення відповідає тенденції інтелектуалізації світової економіки. Її часткове врахування вже сприяло збільшенню частки інтелектуального продукту в структурі зовнішньоекономічних відносин України до 12% сукупного обсягу зовнішньої торгівлі. Внаслідок даних процесів підвищується цінність фундаментальних досліджень, які є джерелом відкриття специфічного прояву дії законів про природу, людину та суспільство у цілому.

На сучасному етапі поширення інтелектуального продукту поступово перетворюється на інтелектуальну складову вітчизняного ринку. Нестабільність кон’юнктури якого проявляється через погіршення умов фінансування, реєстрації та капіталізації в інноваційній сфері. Це є причиною зменшення кількості суб’єктів пропозиції: винахідників, авторів промислових зразків, раціоналізаторів, патентовласників. Розвитку суб’єктів попиту на інтелектуальний продукт перешкоджають висока конкуренція на міжнародних ринках, деформація механізмів нагромадження та недосконала політика регулювання інноваційної активності. Головними перешкодами розвитку конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів ринку інтелектуального продукту можна вважати відсутність належного інвестиційного клімату, стійкої мотивації українських творців та недостатність економічної активності.

Входження українських творців інтелектуального продукту до відповідної складової світового ринку вимагає ефективного державного регулювання, яке б відповідало національним інтересам. Держава розвиває законодавчу базу, яка сприяє привласненню інтелектуального продукту. Але навіть сьогодні державне регулювання не є досконалим, адже досі не вдалося створити сприятливе середовище для відтворення циклу «освіта-наука-виробництво», зацікавленості вітчизняного виробника втілювати останні досягнення науки та ін. Тому для ефективного використання інтелектуальних можливостей суспільства доцільним є урахування досвіду Єврокомісії, а саме: надання сприятливих умов для залучення фахівців з високим рівнем підготовки, втілення альтернативних стратегій формування кваліфікованих спеціалістів, прогресивні форми оренди сучасного обладнання, створення належного функціонування інструментів фінансової та кредитної систем тощо. А основними заходами досягнення державою вищезазначеної ситуації можуть бути: забезпечення належного рівня координації діяльності з привласнення інтелектуального продукту, впровадження сучасних технологій управління процесами створення та патентування інтелектуального продукту, розробка системи економічних стимулів комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень, формування модельного інноваційного законодавства для країн СНД та ін. Також розвиток ринку інтелектуального продукту України неможливий без урахування досвіду світового співтовариства в сфері охорони прав інтелектуальної власності: Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Міжнародного союзу по захисту промислової власності, Міжнародного союзу по захисту літературних і художніх творів. Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему регулювання привласнення інтелектуального продукту, спираючись винятково на державні структури, дуже важко.

Задля регулювання привласнення інтелектуального продукту в Україні важливо активізувати процес створення громадянських організацій з метою модернізації даного процесу. Громадянські заходи мають арсенал посилення можливостей державного регулювання шляхом інформування про діяльність національного виробника інтелектуального продукту, сприятимуть проведенню відповідних рейтингів, турнірів юних винахідників і раціоналізаторів, створенню неформальних об’єднань тощо. Прикладами є: Товариство винахідників і раціоналізаторів України, Єдине Всеукраїнське громадянське об’єднання професійних митців, Всеукраїнська спілка вчителів та тренерів, INTAS (Міжнародна організація по сприянню співпраці з вченими із Нових незалежних держав колишнього Радянського Союзу), COST (Європейське співтовариство в області науки і технології), об’єднані європейські проекти TACIS, JEPs, програми TEMPUS та ін. Вони покликані здійснювати пошук талановитої молоді у віддалених регіонах, популяризувати креативні види діяльності, контролювати дотримання вітчизняного та іноземного законодавства (наприклад, закону «Про інтелектуальну власність»), надавати Індивідуальні Преміальні Гранти (IMGs), забезпечувати фінансовою допомогою вчених, які працюють над спільними науково-дослідницькими розробками та ін. В Україні часткове вирішення суперечності привласнення інтелектуально продукту здійснюється шляхом створення спеціальних організаційних структур «організацій колективного управління» (ОКУ).

Реалізація запропонованих заходів стимулюватиме розвиток науково-технічних й загалом інтелектуальних можливостей України, що відповідає її національним інтересам та є ключовим важелем динамічного розвитку економіки й зростання добробуту українського суспільства.