Экономические науки/6.Маркетинг и
менеджмент
В умовах ринкової економіки діє чіткий механізм, що
регулює рівень та ефективність виробничих витрат і передбачає діалектичну
взаємодію між ціною та рівнем витрат. Ціна є об’єктивним і примусовим
нормативом рівня витрат. З іншого боку, закон середньої норми прибутку в умовах
чистої конкуренції забезпечує приблизно однакову ефективність виробництва в
різних його галузях. Якщо в будь-якій галузі чи виді виробництва внаслідок
кон’юнктури ефективність зростає, то неминуче туди надходитимуть нові
капіталовкладення, що сприятиме розширенню виробництва і, зрештою, підніме
рівень його ефективності до рівня інших галузей. Отже, ціна зумовлена середньою
нормою прибутку, яка визначає межу рівня виробничих витрат. Підвищення норми
прибутку відносно її середньогалузевого рівня, зафіксованого в ціні, можливе
лише через зниження виробничих витрат і підвищення споживчої вартості продукції
(її якості). У свою чергу, зниження витрат призводить до відхилення від
середньої норми прибутку і відновлення її рівня зумовлює зниження ціни.
Кожний виробник намагається звести до мінімуму свої
виробничі витрати. Мінімум витрат на макроекономічному рівні його не цікавить.
Однак, як зазначалося, окремі мінімуми виробничих витрат на мікроекономічному
рівні неспівставні між собою. Ця несумісність проявляється в неможливості
покрити попит на кращі засоби виробництва їх пропозицією за ринковими цінами,
що дорівнювало б собівартості їх виробництва (врівноваженим цінам моделі чистої
конкуренції). А через те, що попит перевищує пропозицію на ці засоби
виробництва, внаслідок чого ціни на них зростають, відбувається певне
вирівнювання мікроекономічних мінімумів виробничих витрат до мінімально
можливої норми. Звідси можна зробити висновок, що з методологічної точки зору
доцільніше говорити не про середню норму прибутку, як це доводив К. Маркс, а про
його мінімальну норму. Отакий механізм функціонування виробничих витрат у
системі ринкової економіки. Найбільш явно цей механізм діє в умовах чистої
конкуренції, до яких, з певними застереженнями, відносять сільське
господарство. Однак зазначений механізм функціонує і в умовах монополістичної
конкуренції, олігополії й чистої монополії, хоча на його дію тут впливає
монополістична влада.

Рис.1.
Функціонування виробничих витрат у системі ринкової економіки (Ц – ціна на
продукцію; С – собівартість одиниці продукції; ПСВ і ПЗВ – відповідно питомі
сумарні й змінні виробничі витрати; МВ – маржинальні витрати)
На рис. 1 зображено основні складові механізму
функціонування виробничих витрат у системі ринкової економіки. Точка перетину
ринкових попиту й пропозиції (точка Е1) визначає ціну на продукцію (Ц1). При
цій ціні та існуючій собівартості продукції (С1) конкретне підприємство матиме
певний прибуток (площина Ц1АБС1). Однак якщо цей прибуток забезпечуватиме
норму, вищу за ту, що склалася в даній галузі виробництва, то інші підприємства
неодмінно стануть виробляти цей продукт. Це спричинить нову пропозицію
продукції на ринку (ПР2), нову точку перетину попиту й пропозиції (Е2) і нову
ціну (Ц2). При цьому кількість реалізованої продукції на ринку збільшиться до
обсягу О2. Але при новій нижчій ціні та існуючій собівартості продукції
підприємство вже не зможе отримати той прибуток, який отримувало при ціні Ц1. У
цій ситуації підприємство повинно або припинити виробництво даної продукції і
зайнятися прибутковішим виробництвом, або знизити свої виробничі витрати до
рівня, який би при ціні Ц2 забезпечив йому потрібний прибуток. При цьому слід
зазначити, що в умовах чистої конкуренції в довгостроковому періоді економічний
прибуток завжди дорівнюватиме нулю, тобто ціна дорівнюватиме собівартості
одиниці продукції і маржинальним витратам, а в умовах недосконалої конкуренції
економічний прибуток, як правило, завжди існуватиме.
Для сільського господарства як специфічної галузі
економіки дія ринкового механізму функціонування виробничих витрат має свої
особливості, які полягають у тому, що не завжди ціна на продукцію, визначена в
точці перетину попиту й пропозиції, перевищує виробничі витрати
сільськогосподарських підприємств. У такому разі потрібне втручання держави,
спрямоване на підтримку сільськогосподарського виробництва. Держава для цього
може використовувати різні шляхи. Так, у США, зокрема, існує п’ять основних
каналів державної допомоги фермерам: пряма допомога через систему соціального
забезпечення (фермерам, що опинилися в скрутному становищі); державні програми,
спрямовані на збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію або зниження
виробничих витрат; програма обмеження посівних площ, внаслідок чого знижується
обсяг виробництва і створюються умови для підвищення цін; програми дотацій для
покриття різниці між закупівельними й продажними цінами і гарантування цін на
сільськогосподарську продукцію, інші диференційовані цільові субсидії фермерам.