Економічні науки / 6 Маркетинг та менеджмент

А. М. Іванов

Одеська національна академія харчових технологій

СУТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ

Самостійність суб’єктів економічної діяльності зумовила формування потреб у сфері послуг, у першу чергу рекреаційних. Це явище в суспільному житті разом з іншими має позитивні наслідки не лише у сфері розвитку рекреаційних послуг, але й в розвитку виробництва.

Питанням розвитку територіально-рекреаційних комплексів (далі – ТРК) присвятили праці відомі вчені А. Амоша, T. Андрієнко, В. В’юн, В. Горлачук, Н. Калькова, І. Качурець, В. Мамутов, П. Плюта, Я. Реймерс, А. Сохнич, А. Третяк, В. Янчук та ін. [1].

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі немає єдиної думки з приводу визначення поняття «територіально-рекреаційний комплекс». Визначення поняття, пов’язаних з явищем рекреації виявилось вкрай складним. Це пояснюється низкою причин. По-перше, тим, що з цієї тематики відсутні міжнародні термінологічні стандарти. По-друге, в законодавчій базі Україні немає точно визначених понять, пов’язаних із ТРК. У цих умовах спостерігається повний плюралізм думок. Завжди знайдеться такий фахівець, який доведе некоректність наведеного суворого визначення. По-третє, через різні причини такі поняття, як «рекреація», «туризм», «відпочинок», «екскурсія», «вільний і рекреаційний час», «дозвілля» та інші в реальних умовах часто не так просто помітити.

Аналізуючи визначення ТРК, що наводяться вітчизняними дослідниками, автором запропоновано власне бачення економічного поняття «ТРК».

ТРК - це система підприємств та організацій, що спеціалізуються на наданні послуг проживання, харчування, оздоровлення, дозвілля і транспорту, а також на створенні засобів рекреаційного обслуговування за умов наявності територіальних особливостей (природних багатств, історико-культурних цінностей) та достатнього рівня господарського розвитку, транспортної мережі й місцевої інфраструктури (Авт. – А.І.).

Схематично ТРК можна показати у вигляді рис. 1.

Рис. 1. Структура територіально-рекреаційних комплексів

Умовами функціонування територіально-рекреаційного комплексу виступають такі чинники: доступні природні багатства, матеріальна база, інфраструктура, транспортні послуги і ін. Ці чинники слід об’єднати в 3 групи: ті, що інтенсивно використовуються, Б – ті, що використовуються екстенсивно та В – ті, що не викорисовуються.

Рекреаційне виробництво потребує значних територій, великих капітальних вкладень і трудових ресурсів. Воно має всі ознаки і функції відособленої виробничо-господарської системи. Для рекреаційного виробництва необхідні значні території, великі капітальні вкладення і трудові ресурси. Воно має всі ознаки і функції відособленої виробничо-господарської системи.

Внутрішні зв’язки рекреаційного комплексу з органами управління, матеріально-технічною базою, користувачами і обслуговуючим персоналом наведемо на рис. 2. З рис. 2. видно, що основною ланкою є користувач, який взаємодіє з рекреаційним комплексом і зумовлює його подальший розвиток.

Рис. 2. Функціональна модель роботи територіально-рекреаційного комплексу

При розробці міжнародних і регіональних проектів розвитку ТРК, обов’язковими для впровадження є питання:

1. Економічні. Прогнозування наслідків розвитку рекреаційного комплексу: дія на розвиток національної економіки; використання трудових ресурсів; виробництво додаткового національного доходу; валютні надходження і поліпшення структури товарообігу; рівень входження до світової господарської системи.

2. Менеджмент. Виявлення національних або регіональних цілей або задач управління; розроблення скоординованої стратегії досягнення цілей; забезпечення організаційної структури для ухвалення рішень; розвиток інформаційних систем та їх уніфікація; інтеграція політики на місцевому, регіональному і національному рівнях; організаційно-правові заходи; інвентаризація рекреаційних комплексів.

3. Соціальні. Узгодження інтересів основних груп населення рекреантів; обслуговуючого персоналу та інших жителів рекреації; оцінка соціальної життєздатності району; зайнятість в рекреаційній індустрії; зміна важеля робочої - сили залучення підлітків і пенсіонерів); зростання прибутків населення; розвиток соціальної інфраструктури регіону, культури, ремесел, відродження національних особливостей.

4. Екологічні. Запобігання негативним наслідкам розвитку рекреаційних комплексів: екологічні обмеження, заходи захисту екологічних цінностей, оитимізація пропускної спроможності об’єктів і навантажень на них, регулювання використання території, гігієна довкілля, здоров’я місцевого населення, капітальні вкладення в інфраструктуру та екологічні заходи, адміністративні і правові заходи.

5. Загальна стратегія. Програмні заходи за визначенням системи соціальних пріоритетів на місцевому, національному і регіональному рівнях; формування середньострокових і довгострокових концепцій розвитку; збалансування потреб у відпочинку і лікуванні з обмеженістю ресурсів; забезпечення диверсифікації пропозиції і гнучкості вибору оптимального шляху розвитку.

Територіально-рекреаційні комплекси значно більшою мірою, ніж багато інших галузей господарства, по суті, є ринковими і як господарські структури задовольняють ряд особистих потреб людини в зміцненні здоров’я (лікуванні), знятті фізичної втоми і стресу, в пізнанні навколишнього світу, отриманні естетичних вражень, спілкуванні з іншими людьми і т. д.

Розглянемо суть основних ринкових категорій щодо рекреаційного споживання.

У кожної людини споживання рекреаційних послуг займає своє місце в системі власних переваг потреб і внаслідок цього створює стимул різної інтенсивності для задоволення цієї потреби.

Рекреаційне споживання (як і потреби загалом) можуть бути необмеженими. Враховуючи це, важливо не лише виявити попит на рекреаційні послуги, але й оцінити матеріальні можливості їх придбання. Це можна зробити за допомогою категорії «рекреаційний попит», який визначається реальним і потенційним числом рекреантів. Попит на рекреаційні послуги виникає під впливом ряду соціальних, економічних, психологічних, політичних, природно-географічних та інших чинників.

Рекреаційний попит є громадською й індивідуальною потребою в рекреаційному продукті, забезпеченою грошима.

Рекреаційний продукт - це передусім право на відпочинок, орієнтований для реалізації. Як економічна категорія, що припускає: пізнавальні, оздоровчі, екскурсійні послуги, а також послуги проживання, харчування, транспортні послуги і товари супутнього призначення, рекреаційний продукт є пропозицією.

Рекреаційна пропозиція - сукупність виробничих можливостей підприємств і комплексів, спроможних формувати рекреаційний продукт.

Варто зазначити ряд особливостей, що впливають на формування попиту на рекреаційні послуги. Попит на послуги рекреації, як і сама рекреаційна сфера, належать до нестабільних чинників економіки. Неможливо повністю спрогнозувати напрям споживчого попиту і розвитку рекреаційної діяльності лише оскільки основною особливістю рекреаційної діяльності є те, що виробництво послуг невід’ємне від споживача.

З одного боку це, звичайно, створює певну міру ризику для самого рекреанта. Пропоновані організацією послуги співпадають з місцем споживання (невідчутність послуг) і тільки там рекреант може оцінити їх якість. Але, з іншого боку, і рекреаційне підприємство також перебуває в режимі невизначеності: запити споживачів завжди суб’єктивні, нерідко навіть ірраціональні. Тому організаціям рекреаційної сфери доводиться постійно коригувати свою стратегію - занадто стрімка динаміка ризиків рекреаційної діяльності.

Сукупність взаємовпливаючих чинників формування рекреаційних послуг, нееластичність попиту, ступінь конкурентності ринку, сезонні коливання, демпінг цін, дохід споживача та інше відбиваються на всьому виробничому циклі рекреаційної індустрії і насамперед на формуванні, просуванні і реалізації будь-якого конкретного продукту рекреаційних організацій. Наведена схема чинників, що впливають на рекреаційний попит.

Нестабільність попиту, підвищуючи фінансові ризи, ускладнює просування послуг. Передусім вона обумовлює їх малу гнучкість. Ступінь нееластичності попиту в рекреаційній сфері залежить від масштабів розбіжності (тобто відносини усередненого доходу населення до усереднених цін на рекреаційні послуги) і сезонних коливань попиту, нестабільності природно-кліматичних, екологічних, соціокультурних чинників.

Товари і послуги рекреаційного призначення можна об’єднати в три групи:

а) транспортні послуги;

б) послуги і товари, пов’язані зі споживачем в районах відпочинку (рекреаційні ресурси, нічліг, харчування, окремі види побутового обслуговування та ін.);

в) разові послуги і товари (послуги розваг, сувеніри і т. ін.) [2, с. 25].

У свою чергу, кожна група поділяється на види. Так, транспортні послуги розрізняють за видами транспорту, умовами пересування і комфортністю.

Послуги і товари виступають на рекреаційному ринку як комплекс пропозиції. Споживач не має можливості заздалегідь ознайомитися з якістю «товару» - рекреаційними послугами. Вони отримують усебічну оцінку лише в процесі їх споживання. Туристське споживання визначається платоспроможністю відпочивальників, а інтенсивність витрат - характером послуг і звичок споживачів, сезонністю попиту і споживання тих або інших товарів і послуг. Воно охоплює велику кількість товарів і послуг. Внаслідок нових умов життя і потреб, що виникають під час відпочинку і подорожі, з’являються специфічні витрати. Рівень споживання послуг вимірюється грошовою сумою, витраченою 1 рекреантом.

Для успішного та економічно доцільного використання потенціалу рекреаційних комплексів необхідно враховувати сукупність визначальних чинників. Аналіз кожного чинника окремо, визначення взаємозв’язків між ними, ранжирування їх за ступенем значущості дозволить ґрунтовно вивчити потенційні можливості рекреаційного ринку, що формують необхідне для рекреаційної індустрії зростання і що забезпечують постійність розвитку в конкурентному середовищі.

Література

1. Іванов А.М. Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчого землекористування / Андрій Миколайович Іванов // Монографія: за ред. д-ра екон. наук проф. В.Г. В’юна – Миколаїв: В-во «Дизайн та Поліграфія», 2012. – 248 с.

2. Азар В.И. Экономика туристиеского рынка / В.И. Азар, С.Ю. Туманов. – М.: Филин, 1998. – С. 25.